Прийнятний ризик та безпека.

Ризик є критерієм реалізації небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небезпечній зоні).

Нескінченно малий ("нульовий") ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і, навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Можна виділити наступні методи визначення ризику:

- інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти проявлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки, та на побудову "дерев" небезпек;

- модельний, який базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо.

- експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів;

- соціологічний (соціометрична оцінка), що базується на опитуванні населення та працівників.

За ступенем припустимості ризик буває:

- знехтуваний ризик – має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня;

- прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

- гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат;

- надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, хоча є дуже гуманною, може обернутися трагедією для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити із-за відсутності технічних та економічних передумов для цього.

Сучасна концеп­ція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (до­пустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику поля­гає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час.

Мірою ризику в суспільстві є ціна життя людини. Ризик дорівнює одиниці (R=1), якщо стається один нещасний випадок. Переважно суспільство не помічає небезпеки, якщо подія відбувається з участю мільйону людей і є один нещасний випадок з летальним результатом. Якщо визнати, що ризик – кількісна міра (ймовірність) шкоди (зазнаних збитків) від певних подій, тоді ймовірність такої подій P_(t) = 10^-6. Подія, яка має частоту один смертельний випадок на тисячу осіб (ймовірність виникнення P_(t) = 10^-3), розцінюються суспільством як нещасний випадок. Згідно рекомендацій Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я до таких подій, коли ризик перевищує R≥1·10^-3, треба вживати заходи безпеки.

Часто оцінка нанесеного збитку може виражатися не тільки шкодою, завданою життю і здоров’ю людини, але і іншими втратами, наприклад, матеріальними.

Ризик, прийнятний для суспільства, може бути відображений за допомогою діаграми «ймовірність-наслідки» (рис. 1.1.), де по осі ординат відкладається ймовірність, або частота подій, а також її текстова оцінка, а по осі абсцис – загальноприйнята оцінка наслідків. Математично крива являє собою гіперболу. Асимптотами гіперболи вздовж осі абсцис (ймовірності) будуть події, які відбуваються при нормальній експлуатації і мають невеликі наслідки (наприклад, припустимий рівень опромінення при нормальній експлуатації АЕС) – ризик відмов і порушень, а вздовж осі ординат – ті малі ймовірності, які немає рації враховувати у зв’язку з їх малістю, чи внаслідок великої вартості заходів щодо захисту від тих можливих дуже рідких подій, що можуть привести до таких наслідків – залишковий ризик. Вище кривої знаходиться недопустима зона, де ризик буде перевищувати встановлені межі. Нижче гіперболи знаходиться зона, у якій ризики можливих аварій враховані (наприклад, проектні аварії).

Лінія прийнятності відбиває сформоване на даний час у суспільстві поняття припустимого ризику.

Рис. 1.1 Діаграма «ймовірність – наслідки»

Звичайно, при класифікації за рівнем небезпеки, прийнято вважати неприйнятним ризик більше 10^-6, прийнятним від 10^-6, безумовно прийнятним – менше 10^-8. Природними межами ризику для людини є діапазон між 10^-3 (ймовірність захворюваності на душу населення) та 10^-6 - максимальний рівень ризику від природної катастрофи. Максимально прийнятним рівнем ризику для екосистеми вважається такий ризик, за якого може бути ушкоджено до 5% видів біогеоценозу.

При експлуатації атомних станцій можливі події, при яких гинуть люди. Законодавство багатьох країн, їх нормативно-правова база встановлюють значення частот подій з летальним результатом у межах 1·10^-5 – 1·10^-6 подій у рік на один реактор. Відповідно до норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) величина залишкового ризику встановлюється на рівні 1·10^-6 за рік, величина прийнятного ризику для персоналу приймається на рівні 1·10^-4 за рік, для населення – 1·10^-5 за рік, верхня межа індивідуального ризику опромінення персоналу 1·10^-3 за рік, а для населення – 5·10^-5 за рік. Економічний збиток законодавством не нормується, хоча для оцінки ефективності коригувальних заходів іноді застосовується вартісна оцінка витрат у розрахунку на ризик збільшення викиду радіоактивних речовин.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспек­ти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний ме­ханізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтри­мувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушен­ня балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень (рис. 1.2).

Видатки

Рис 1.2. Знаходження прийнятного ризику.

Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину ризику (не безмежно). Проте збільшення витрат на технічне зниження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує соціально-економічний ризик. Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальні сфери, тому при виборі ризику, з яким суспільство змушене миритися, цю обставину треба враховувати.

Різні країни можуть мати різні оцінки наслідків. В Нідерландах рівні прийнятого ризику встановлені в законодавчому порядку. За розрахунками Μ. Μ. Радаєва (Росія), рівень прийнятного ризику, пов’язаного з НС природного та техногенного характеру, повинен становити 9 · 10^-4 на одну людину в рік, знехтуваного – 5 · 10^-6.

Обґрунтування рівнів прийнятного та знехтуваного ризику є не тільки важко вирішуваною науковою проблемою, але, значною мірою, ще й проблемою морально-етичною. У кінцевому рахунку мова йде про встановлення такої граничної кількості загублених людських життів, з якою суспільство може змиритися.