Теорія ризику, оцінка рівня ризику.

Ідентифікація ризику

У сучасних умовах основною державною і суспільною проблемою постає забезпечення безпеки життєдіяльності населення, збереження головної цінності держави – її громадян, їхнього здоров’я і життя.

Розуміння соціальної значущості проблеми забезпечення безпеки в усіх сферах життєдіяльності населення дало могутній імпульс для активізації наукових досліджень з проблеми управління ризиком, його оцінки і виміру, визначення системи показників, які характеризують стан економічної, соціальної, фінансової та екологічної безпеки.

Життєдіяльність людини пов’язана з безліччю різних ризиків, небезпек, загроз. Наголосимо на різниці між небезпекою, що вказує лише на потенційну можливість заподіяння шкоди, і ризиком, що конкретизує її зміст, імовірність і тяжкість прояву. Небезпека, конкретизуючись за формою і способом прояву, набуває характеру загрози.

Ідентифікація ризику, загроз і шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних передумов.

За джерелом небезпеки ризики можуть бути техногенні або природні.

В залежності від виду цього джерела ризики класифікуються:

- внутрішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (пов’язаний з функціонуванням підприємства);

- зовнішній ризик (пов’язаний із зовнішнім середовищем і не залежить від функціонування підприємства);

- людський чинник (ризик, пов’язаний із помилками людини).

Ризик для суспільства кількісно визначається кількістю людей, які загинули під час конкретного інциденту за одиницю часу (наприклад, протягом року). Індивідуальний ризик характеризується відношенням кількості смертей на рік з розглянутої причини до чисельності всього населення чи чисельності тієї групи осіб, які піддаються певному фактору ризику. Ризик для життєдіяльності, очевидно, повинен бути певним інтегральним (зведеним) показником, що враховує вагомість кожного окремого фактора ризику і його кількісне значення.

Терміном «безпека» позначається такий стан об’єкта, за якого ризик для нього чи від нього не перевищує деякого прийнятного рівня. За рівнем небезпеки ризик для суспільства визначається як безумовно прийнятний, прийнятний та неприйнятний.

Ризик різниться:

- за часом впливу – короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий,

- за частотою впливу – разовий, періодичний та постійний,

- за масштабами впливу – локальний чи глобальний.

Ризику може піддаватися одна людина, такий ризик називається індивідуальний, або група людей – тоді ризик визначається як колективний ризик.

Науковий комітет з дії атомної радіації при ООН провів дослідження про сприйняття ризику людьми. Порівнювалися дані опитування населення США щодо їхньої оцінки ризику від різних побутових і техногенних чинників, включаючи атомну енергетику, та реальні статистичні дані щодо впливу цих чинників. Усього розглядалися 30 показників, в тому числі: вживання спиртних напоїв, паління, поїздки на автомобілях, мотоциклах, літаках, полювання, альпінізм, побутові травми, тощо. За даними опитування більшість населення ризик від атомної енергетики ставить на перше місце, хоча за об’єктивними статистичними даними збиток здоров’ю людей від паління і вживання алкоголю у 1500 разів вищий (1 і 2 місце проти 20-го для атомної енергетики). Тому істотним для оцінки ризику є їх характеристика за сприйняттям людьми. Такі ризики можуть бути добровільними або примусовими.

Переважно, для людей, які працюють на потенційно небезпечному підприємстві, ризик від аварій на цих підприємствах є добровільним, а для населення, що проживає поблизу підприємства, – примусовим. Ризик за примусом розцінюється людьми як додатковий ризик і вони вимагають зниження його до дуже незначного рівня. Допускаючи подібний ризик, люди хочуть одержувати інформацію про методи управління в потенційно небезпечних галузях промисловості та контроль за небезпечними чинниками з метою зменшення подібного ризику.

Обґрунтування рівнів ризику є не тільки важкою науковою проблемою, але, значною мірою, ще й проблемою морально-етичною. У кінцевому рахунку мова йде про встановлення такої граничної кількості загублених людських життів, з якою суспільство може змиритися.

Для того, щоб зрозуміти масштаб якогось явища, необхідно спробувати знайти спосіб виміряти саме явище або його наслідки і ступінь його впливу на розвиток суспільства та держави.