Основні поняття та визначення бжд, небезпека, безпека, ризик – їх взаємозвязки.

Життєдіяльність - це регульований стан навколишнього середовища, при якому, згідно з чинним законодавством, нормами і нормативами, забезпечується комфортна безпечна взаємодія людини з його компонентами, запобігання погіршенню екологічної обстановки, умов і охорони праці, виникненню небезпеки та дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Структура життєдіяльності як складної системи, включає у свій склад людину (населення), природне та штучне середовище життя, сферу діяльності людей. Відноситься до категорії складних глобальних структур (середовище – людина – діяльність).

Основою життєдіяльності є фактори і параметри навколишнього середовища (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери) та штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі, споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпечення енергоресурсами, продуктами харчування) і багато іншого, що створено руками людини для забезпечення життя.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди життю, здоров’ю і майну громадян, а також навколишньому середовищу.

Безпека життєдіяльності – стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпеки як у виробничій, так і невиробничій сфері з урахуванням взаємного впливу навколишнього середовища, людини та суспільства.

Безпечність – оптимальний баланс багатьох факторів різного характеру (у тому числі пов’язаних з поведінкою людини), який дає можливість звести ризик, пов’язаний з можливістю завдання шкоди здоров’ю людей та збереженню майна, до прийнятного рівня, що забезпечує додержання вимог державних нормативних документів з безпеки.

Безпечність промислового об’єкта – здатність підприємства (об’єкта) за нормальної експлуатації в разі аварії обмежувати вплив джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище встановленими межами.

Діяльність людини – форма свідомої активної взаємодії людини з оточуючим середовищем, яка є рушійною силою особи і суспільства, умовою їхнього існування.

Забезпечення безпечності – управління ризиком протягом усього циклу існування будь-якого об’єкта відповідно до обраного установленого критерію сукупного ризику всіх потенційних небезпек, що ініціюються цим об’єктом.

Забезпечення якості – комплекс заходів, що плануються і систематично реалізуються з метою досягнення упевненості в тому, що здійснювані заходи, види діяльності відповідають вимогам нормативних документів.

Загроза – явище чи ситуація, що може завдати шкоди здоров’ю людини або її безпеці.

Загроза безпеці життєдіяльності – сукупність факторів, що створюють небезпеку для життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави.

Небезпека – сукупність факторів, що діють постійно або виникають внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, які створюють загрозу для життя або благополуччя людей, об’єктів господарства чи навколишнього природного середовища.

Культура безпеки – набір характеристик, особливостей діяльності організацій та поведінки окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, визначена їх значущістю.

Оточуюче середовище – природні, суспільні, матеріальні і духовні умови існування, формування і діяльності людини.

Потреби життєдіяльності – сукупність потреб, задоволення яких забезпечує існування і можливість розвитку особистості та суспільства.

Ризик - ймовірність реалізації потенційної небезпеки, що ініціюється певними обставинами, та (або) негативних наслідків цієї реалізації.

Умови безпечної життєдіяльності – обставини, за яких будь-який вид діяльності стає безпечним або ризик виникнення небезпеки зводиться до прийнятного рівня.

Управління ризиком – процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику.

Небезпеки - основ­ний чинник негативного впливу на людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визначається безпека ЇЇ життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основним завданням предмету «Безпека життєдіяльності». Уні­версальними засобами при вивченні питань з БЖД є системно-структурний підхід і системний аналіз, які можна застосовувати для будь-якої галузі знань. Але ця наука тим і відрізняється від інших, що має власний оригінальний апарат досліджень. Теорія ризику – це один із перших і основних методологічних засобів оцінки та характеристики небезпек, що дає можливість вважати його одним із методів досліджень галузі знань «Безпека життєдіяльності».

Отже, ризик – це міра очікуваної невдачі чи неблагополуччя в діяльності та існуванні і ризик – це діяльність на досягнення успіху при низькій його ймовірності.

Обидва визначення мають право на існування, і кожна людина може вибрати власний варіант, хоча, з точки зору небезпек, мабуть, точнішим буде перший із них.

З позицій БЖД ризик є критерієм реалізації небезпеки у просторі та часі, а також якісним критерієм шкоди. Якщо бути абсолютно точним, то в цьому випадку треба говорити про відносні показники шкоди. Тому в дисципліні «Безпека життєдіяльності» прийнято наступне визначення ризику.

Ризик - це відношення кількості небезпечних подій із заподіяною шкодою (n) до максимально можливої їх кількості за певний проміжок часу (N):

Е = n / N

Головний аспект теорії ризику полягає в тому, що кожна небезпека має певну ймовірність реалізації. Ми завжди живемо з певним ризиком зазнати ураження від небезпек, які нас оточують. Тому досить доречними є питання:

Який ризик можна дозволити собі в процесі життєдіяльності? Де знаходиться межа, за якою небезпеки стають реальними?

Прикладом індивідуального ризику може буде розрахунок числа людей, що загинули за певний період часу при гірських обвалах. Це число необхідно віднести до числа людей, які проживають у потенційно небезпечній місцевості. Для визначення рівня індивідуального ризику необхідно врахувати природу нещасного випадку, долю часу знаходження «в зоні ризику» і місце проживання людини, яка ризикує.

Нехай дехто А проживає в невеликому селі (300 мешканців). Статистичні дані за останні 50 років стверджують що з числа жителів села 10 чоловік загинуло, 200 постраждало, чисельність населення за цей період практично не змінювалась. Мешканець А цього села 40 год. в тиждень працює в найближчому місті, на 4 тижні в рік виїжджає у відпустку, 2 тижні проводить у відрядженнях, решту часу проводить в селі. Індивідуальний ризик загинути для жителя А складає:

R =(10 ·46 ·128) / (50 · 300 ·52 ·168)= 0,00045 = 4,5 ·10 ^-4

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якої степені важкості для А складає:

R =[(10 +200) ·46 ·128] / (50 · 300 ·52 ·168)= 0,0095 = 9,5 ·10 ^-3

Де: 10(осіб) – число людей, які загинули при гірських обвалах;

200 (осіб) – число постраждалих при гірських обвалах;

300 (осіб) – число жителів села;

50 (років) – період часу, за який відома статистика;

52 (тижні) – число тижнів у році;

46 = 52-4-2 (тижні) – к-сть тижнів коли житель А проводить в селі;

168 = 24 · 7 (год) – к-сть годин в тижні;

128 = 168 – 40 (год) – к-сть годин в тижні коли житель А загрожує небезпека.