Тема 2. Закони, закономірності і принципи менеджменту. План

1. Закони менеджменту.

2. Закономірності і принципи менеджменту.

1. Закони менеджменту.

В процесі розвитку менеджменту сформувалися певні норми управління організацією – закони, закономірності, принципи.

Закон – постійні норми управління організацією, об'єктивно необхідний зв'язок між явищами, внутрішній істотний зв'язок між причиною і наслідком.

Існує багато класифікацій основних законів менеджменту. Ми зупинимося на наступній:

1. Закон відповідності систем цілям, перед ними поставленим.

Цей закон обумовлений найголовнішою особливістю соціотехнічних систем, їх цілеспрямованістю.

Наслідки:

• цілеполягання системи, її підсистем і елементів передбачає розробку системи цілей, підцілей і шляхів їх реалізації;

• оцінка функціонування системи, підсистеми і елементів, здійснюється вимірюванням ступеня досягнення мети;

• безперервність функціонування системи обумовлена необхідністю постійного досягнення мети і підвищення ефективності виробництва, що змінюється.

2. Закон спеціалізації управління.

Передбачає розділення управлінської діяльності на основі виділення конкретних функцій менеджменту і таких категорій як повноваження, компетентність, відповідальність.

3. Закон відповідності системи зовнішньому середовищу.

Обумовлений відкритістю цих систем і їх взаємодією з динамічним зовнішнім середовищем.

Наслідки:

• відповідність економічним законам формації;

• відповідність державному устрою;

• відповідність системі більш високого рангу;

• відповідність рівня кооперації зовнішньому середовищу;

• відповідність рівня спеціалізації зовнішньому середовищу;

• екологічної відповідності зовнішньому середовищу.

4. Закон інтеграції управління.

Націлений на досягнення єдності зусиль всіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом використання процедур ієрархії управління, особистих зв'язків, стилів керівництва.

5. Закон економії часу в управлінні.

Націлений на підвищення ефективності керованої праці, зменшення трудомісткості шляхом упровадження ефективних методів і прийомів праці.

6. Закон інерції систем.

Відображає об'єктивну властивість систем зберігати свій стан поки якісь дії його не змінять.

Наслідки:

• управління системою можна представити як засіб подолання внутрішніх суперечностей;

• прогнозування динаміки способів досягнення мети системи.

7. Закон безперервності вдосконалення виробничої системи і системи організації в цілому.

Обумовлений змінами зовнішнього середовища і цілей системи.

Наслідки:

• саморозвиток системи здійснюється шляхом перепідготовки і заміни працівників, модернізації устаткування і т. ін.

• реконструкція – процес істотного її перетворення відповідно до змін зовнішніх і внутрішніх умов. В результаті створюється нова система з використанням певних елементів існуючою.

8. Закон оптимального поєднання централізації з децентралізацією управління.

Повинно бути забезпечено оптимальне делегування вищим керівництвом частини своїх повноважень низовим рівням.

9. Закон демократизації управління.

Акцентує увагу на участі працівників в управлінні, забезпеченні двостороннього спілкування, розвитку особистих і професійних навичок підлеглих.

10. Закон пропорційного розвитку системи управління.

Передбачає послідовну, безперервну еволюцію всіх систем організації.

11. Закон еластичності систем.

Відображає здатність систем деформуватися, змінюватися з часом відповідно до змін умов. Виявляється в різних елементах: кількісних, якісних, оперативних, стратегічних.

Наслідки:

• еластичність елементів системи (ресурсів, цілей, завдань і т.ін.);

• зменшення впливу змін зовнішнього середовища, на які повинна реагувати система.