5. Правові наслідки недійсності правочину. Згідно з ч.1 ст. 216 цк недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Усі правові наслідки недійсності правочину поділяються на:

1) загальні та 2) спеціальні.

1) Загальні правові наслідки недійсності правочину:

1 - двохстороння реституція.

Двохстороння реституція полягає в тому, що кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, надані послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2 – відшкодування збитків винною стороною (ч.2 ст. 216 ЦК), завданих другій стороні або третій особі у зв'язку із вчиненням недійсного правочину.

3 – відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку із вчиненням недійсного правочину, винною стороною (ч.2 ст. 216 ЦК).

Правові наслідки, передбачені ч.1 та ч.2 ст. 216 ЦК, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Особливі умови застосування загальних правових наслідків недійсності правочину:

А) здійснення двохсторонньої реституції не стороною правочину, а іншими особами, а саме: батьками (усиновлювачами) (ст.ст. 221, 222 ЦК); опікуном (ст. 221, 226 ЦК); піклувальником (ст. 222 ЦК);

Б) відшкодування збитків стороною, яка помилилася в результаті її власного недбальства (ч.2 ст. 229 ЦК);

В) солідарне відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.2 ст. 232 ЦК);

Г) субсидіарне відшкодування збитків батьками (усиновлювачами) або піклувальником неповнолітньої особи (ч.3 ст. 222 ЦК);

Д) відшкодування вартості майна (предмету правочину) батьками (усиновлювачамив) або опікуном малолітньої особи (ч.5 ст. 221 ЦК).

Спеціальні правові наслідки недійсності правочину:

А) відшкодування збитків у подвійному розмірі (ч.2 ст. 230 ЦК та ч.2 ст. 231 ЦК);

Б) одностороння реституція (ч.3 ст. 228);

В) неможливість реституції (ч.3 ст. 228).

ЦК встановлює два загальних правила щодо правових наслідків нікчемного правочину:

1 – Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.4 ст. 216 ЦК).

2 - Суд з власної ініціативи може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (ч.5 ст. 216 ЦК).

5