89. В якому режимі може функціонувати єдина система цивільного захисту.

1. Єдина система цивільного захисту може функціонувати у

режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в

режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

2. Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у

межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або

прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за

рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів

Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та

Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

90. Що відносять до радіаційно небезпечних об’єктів.

До радіаційно небезпечних об'єктів на території України відносяться:

- атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;

- підприємства по похованню радіоактивних відходів;

- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.

Найбільш небезпечними з усіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута та еквівалентна доза її опромінювання.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма- і рентгенівському випромінюванні.

Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.

Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.

91. Визначення сильнодіючих отруйних речовин та що відноситься до хімічно - небезпечних об’єктів.

Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР) – це токсичнi хiмiчнi сполуки, що утворюються у великих кiлькостях в процесi промислового виробництва, i спроможнi у випадку руйнувань (аварiй) на хiмiчно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масовi ураження цивiльного населення і особового складу Збройних Сил та iнших силових мiнiстерств і вiдомств.

Пiд хiмiчно небезпечним об’єктом (ХНО) розумiють об’єкт народного господарства, де виробляються або зберiгаються СДОР, при аварії або руйнуванні якого можуть виникнути масові ураження людей і тварин, а також пошкодження рослинності. В мирний час усi цi об’єкти належать до потенцiйно небезпечних хiмiчних виробництв, а у воєнний час – до додаткових джерел хiмiчної небезпеки для вiйськ та цивiльного населення. Усього в Україні функціонує більше 2000 об’єктів промисловості, на яких виробляється, зберігається або використовується в виробничій діяльності більше 300 тис. тон СДОР, у тому числі близько 10 тис. тон хлору та 180 тис. тон аміаку.

До ХНО відносяться:

Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної, целюлозно-паперової, текстильної, металургійної та ін. видів промисловості.

Підприємства, обладнані холодильними установками, водопровідні станції та водоочисні споруди, що використовують аміак і хлор, трубопроводи.

Залізничні станції що мають для відстою рухомий потяг, який перевозить СДОР, транспортні засоби.

Склади і бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації сховищ з зерном та продовольством.

Склади і бази з запасами отрутохімікатів, що використовуються у сільському господарстві.

Дослідницькі центри, термінали.

Військові хімічні об’єкти (склади і полігони, заводи по знищенню хімічних боєприпасів, спецтранспорт, склади і об’єкти ракетних палив).

Хімічно-небезпечні об’єкти характеризуються ступенем хімічної небезпеки.

Так за кількістю населення, що проживає у зонах можливого хімічного зараження виділяють 4 ступені хімічної небезпеки об’єкту.

1 ступінь хімічної небезпеки — у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75 тис. чол.;

2 ступінь хімічної небезпеки — у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає від 40 до 75 тис. чол.;

3 ступінь хімічної небезпеки — у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає менше 40 тис. чол.;

4 ступінь хімічної небезпеки — не виходить за межі об’єкту.