Резерви зниження собівартості

За часом використання

По місту

Виникнення

Поточні

Перспективні

Робочий час

Ділянка

Цех

Підприємство

Народне господарство, галузь

Підвищення технічного рівня виробництва.

Поліпшення організації виробництва і праці.

Зміна обсягу і структури виробленої продукції.

Зміна природних умов і способів видобутку корисних копалин і ін.

Джерела економії

Раціональне використання живої праці.

Зниження матеріалоємкості продукції.

Поліпшення використання основних фондів.

Рис. 2. Класифікація резервів зниження собі вартості продукції

Сутність комплексної програми по зниженню витрат виробництва залежать від специфіки підприємства, поточного стану і перспективи його розвитку. У загальному плані в ній повинні бути відбиті наступні моменти:

1. Комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів (упровадження нової техніки і безвідхідної технології, удосконалення нормативної бази підприємства; впровадження і використання більш прогресивних матеріалів, комплексне використання сировини і матеріалів, використання відходів виробництва, поліпшення якості продукції і зниження відсотка браку та ін.)

2. Заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати в залежності від обсягу виробництва.

3. Заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів (звільнення підприємства від зайвого устаткування, здача майна в оренду, поліпшення якості обслуговування і ремонту основних засобів, забезпечення оптимального завантаження устаткування, підвищення рівня кваліфікації персоналу, який обслуговує машини та устаткування, застосування прискореної амортизації та ін.).

4. Заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили (визначення і підтримка оптимальної чисельності персоналу, підвищення рівня кваліфікації персоналу, забезпечення росту випереджаючої продуктивності праці в порівнянні із середньою заробітною платою, застосування прогресивних систем і форм оплати праці, удосконалення нормативної бази, поліпшення умов праці, механізація та автоматизація всіх процесів, мотивація праці та ін.).

5. Заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці ( поглиблення концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва, упровадження НОП, удосконалення організаційної структури управління фірмою та ін.).

Аналітичні аспекти співвідношення змінних та постійних витрат

Впровадження на підприємстві розрахунків витрат з поділом їх на постійні та змінні дозволить керівнику використати ту технологію управлінської діяльності, що давно і з успіхом застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Мається на увазі перш за все класичний аналіз беззбитковості діяльності.

На практиці доведено, що в багатьох ситуаціях на результати господарської діяльності впливають не стільки розмір витрат, скільки співвідношення між постійними і змінними цих витрат.

Загальну суму витрат за певний період можна визначити за формулою:

де – змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

– обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;

– постійні витрати за даний період, грн.

Тоді, загальні витрати на одиницю продукції:

З формули видно, що зі зростанням об’єму виробництва продукції її собівартість знижується за рахунок постійних витрат.

Існує так звана критична точка (точка беззбитковості) обсягу виробництва (N_кр), за якою виручка від реалізації всієї продукції дорівнює витратам на її виготовлення, тобто відсутні прибуток або збитки:

,

де – маржинальний прибуток на одиницю продукції (виручка мінус змінні витрати).

Приклад:

• ціна виробу Ц = 9 грн.;

• змінні витрати в собівартості одиниці продукції В_зм = 5 грн.;

• постійні витрати (загальні) – В_пост = 2000 грн.

од.

Щоб побудувати лінію змінних витрат виберемо будь-який обсяг виробництва, наприклад 1000 од. Даному обсягу відповідає т. А: 5 х 1000 = 5000 грн.

Щоб побудувати постійні витрати, треба від 5000 грн. відкласти 2000 грн. (С) і з’єднати т. В і С. Лінія виручки проходить через т. Д (9 х 1000 = 9000 грн.).

Після досягнення N_кр виробництво стає рентабельним.

Існує ще один варіант зображення змінних і постійних витрат. Лінія загальних витрат буде однаковою за двох підходів. Але І варіант є зручнішим, тому що краще видно розмір маржинального прибутку.

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому виразі, що є більш прийнятним для багатопродуктового виробництва:

де k_м – коефіцієнт маржинального прибутку:

Чим більше обсяг виробництва за критичну величину (точку беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється коефіцієнтом безпеки виробництва:

або

Наприклад: Підприємство виготовляє і продає за рік продукції на 200 тис.грн. Витрати на її виготовлення і продаж становлять 180 тис. грн., в т.ч. змінні витрати – 120 тис. грн., постійні – 60 тис. грн.

- коефіцієнт маржинального прибутку:

;

- критична програма (точка беззбитковості):

тис. грн.

- коефіцієнт безпеки виробництва:

k_б свідчить про те, що зменшення фактичного обсягу виробництва на 25% зрівняє його з критичною величиною і в цьому разі підприємство не матиме жодного зиску. Подальше зменшення об’єму виробництва приведе до прямих збитків.