3. Стосовно обсягу виробництва

Постійні витрати – це функція часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості зробленої продукції (природно у певних межах). Тільки при істотних змінах обсягу виробництва, слідством яких є зміни виробничої й організаційної структури підприємства, стрибкоподібно змінюється розмір постійних витрат, після чого вони знову залишаються постійними. До постійних відносять витре кати на утримання й експлуатацію будинків і споруд, організацію виробництва, управління.

Перемінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний період залежить від обсягу зробленої продукції.

Їх можна розділити на пропорційні і непропорційні.

Пропорційні змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності дорівнює 1. До них відносять витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі, відрядну заробітну плату робітників.

Непропорційні витрати поділяють на прогресивні і дегресивні..

Прогресивні витрати ростуть швидше, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує великих витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні і торгові витрати.

Дегресивні витрати ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва. До них відносять значну частину витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інструменти.

5. Релевантні і нерелевантні

Релевантні – це витрати, що можуть бути змінені внаслідок ухвалення рішення.

Нерелевантні – це витрати підприємства, що не залежать від прийняття управлінського рішення.

Витрати і прибутки, що мали місце в минулому, уже не можуть бути змінені внаслідок ухвалення рішення, варіанти якого розглядаються сьогодні. Наприклад, якщо розглядати можливість зміни старого устаткування новим, то вартість придбання старого устаткування не є релевантною, оскільки гроші вже були витрачені. Проте, вартість нового обладнання і можливий прибуток від реалізації старого устаткування є релевантним, оскільки це стосується майбутніх операцій. Проте, не обов’язково всі майбутні витрати є релевантними. Якщо окремі види майбутніх витрат однакові для усіх варіантів, то їх можна не брати до уваги, тому що вони не змінюються внаслідок ухвалення рішення. Наприклад, розглядається питання – придбати комп’ютер для ведення бухгалтерського обліку або орендувати його. У цьому випадку вартість комп’ютера й орендної плати є релевантними витратами, а от вартість програмного забезпечення – це не релевантні витрати, тому що вони мають місце в обох випадках.

6. Маржинальні і диференціальні

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. В зв’язку з тим, що постійні витрати не змінюються зі зміною обсягу випуску продукції, маржинальні витрати визначаються ростом лише перемінних витрат у результаті випуску додаткової одиниці продукції.

Диференціальні – витрати, що складають різницю між витратами за альтернативними рішеннями. У першому прикладі, це різниця між вартістю комп’ютера і сумою орендної плати за період його експлуатації.

6. Альтернативні і безальтернативні

Альтернативні – це утрачена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення потребує відмовитися від іншого (альтернативного) рішення. Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних грошей: покласти їх у банк на депозит або придбати комп’ютер і здати його в оренду.

Відповідно до третього напрямку класифікації витрат, витрати поділяють на:

• Контрольовані

• Неконтрольовані

Контрольовані – це витрати, які управлінці на підприємстві можуть проконтролювати або істотно впливати на них.

У зв’язку з цим необхідно створення центів витрат і центрів відповідальності і ведення обліку витрат у розрізі цих центрів, що дозволяє не тільки виявити загальну суму економії або перевитрати, але і точно визначити на якій ділянці і по чиїй провині це сталося.