Класифікація витрат

Для визначення собівартості і фінансових результатів Для прий- няття управлінських рішень Для контролю і регулювання

Рис. 1. Напрямки класифікації витрат

3. По складу (однорідності)

Одноелементні (прості) – мають єдиний економічний зміст (сировина, заробітна плата).

Комплексні (складні) – різнорідні по складу й охоплюють декілька елементів витрат (загально виробничі, адміністративні, на збут).

4. По способу включення в собівартість продукції

Прямі – безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції (сировина, матеріали, основна заробітна плата).

Непрямі – пов’язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той або інший вид продукції.

Проблемі розподілу непрямих витрат виробництва приділялася велика увага в умовах централізованого планування. Розподіл усіх витрат і складання повної калькуляції собівартості продукції був основою для централізованого встановлення цін на промислову продукцію. Причому галузеві інструкції передбачали цілу гаму методів розподілу. У ПБО – 16 за базу розподілу пропонується брати: кількість випущених виробів, вартість прямих матеріалів, прямі витрати на оплату праці, години роботи, машино-години. Проте на практиці усі витрати, як правило, розподіляються пропорційно прямим витратам на оплату праці. Ставки визначаються виходячи з так званої “нормальної потужності”, під якою розуміється “середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умови звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.”

Таким чином, сума витрат на виробництво виробу залежить від обґрунтованості так називає мого “коефіцієнта розподілу”, а методи його визначення дуже суб’єктивні. Застосовувані методи потребують великих витрат для розрахунків і не можуть забезпечити достатньо точну порівняльну оцінку прибутку і рентабельності окремих виробів.

Пропонується використовувати метод розподілу постійних витрат пропорціонально маржинального прибутку.

У відповідності з другим напрямком класифікації витрат ( для прийняття управлінських рішень), витрати можна поділяти так:

1. У залежності від видів діяльності

Операційні – до них відносять: витрати виробничої діяльності, організаційно-управлінської, збутової і маркетингової діяльності, а також витрати на розробку нових видів продукції, визнані штрафи, безнадійні борги, збиток від псування цінностей.

Неопераційні – до них відносять: фінансові втрати від участі в капіталі (унаслідок невдалих інвестицій); фінансові втрати на відсотки по отриманих кредитах або фінансовій оренді; втрати від не операційних курсових різниць.

Таке групування втрат дозволяє керівництву підприємства визначити який із видів діяльності є найбільш рентабельним і відповідно прогнозувати наступні етапи розвитку підприємства.

2. По ефективності

Продуктивні – витрати на виробництво продукції встановленої якості при раціональній технології й організації виробництва.

Непродуктивні – є слідством недоліків у технології й організації виробництва (втрати від простоїв, брак продукції, оплата понаднормових і ін.).