13.2. Зміст договору у господарській діяльності

Договір є взаємною угодою, тому в договорі містяться окремі положення, умови, які визначають права та обов'язки сторін. Сукупність цих умов, узгоджених між сторонами, і становить зміст договору.

Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні та випадкові умови договору. Ця класифікація має не лише теоретичне, а й практичне значення, особливо якщо йдеться про встановлення самого факту укладання договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без узгодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Так, для договору купівлі-продажу істотними умовами є предмет і ціна. Для договору майнового найму, окрім предмета і ціни, істотною умовою є ще й строк договору. "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення" серед істотних умов договору називає якість, асортимент тощо.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов'язки, які покладаються на них за договором. Так, відсутність в договорі купівлі-продажу ціни позбавляє його змісту. Водночас в договорі дарування відсутність ціни не лише не впливає на його зміст, а й взагалі не створює перешкод (звичайно, поки не йдеться про необхідність сплатити державне мито).

Отже, істотні умови договору - це умови:

а) безпосередньо зазначені в законі;

б) які необхідно узгодити саме для цього виду договору;

в) на узгодженяі яких наполягає одна із сторін.

Звичайні умови - це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але вважають, що вони повинні виконуватись. Наприклад, уклавши договір майнового найму, сторони не вказали про розподіл обов'язків із здійснення капітального і поточного ремонту. Але відповідно до чинного законодавства, за загальним правилом, капітальний ремонт узгодженням сторін, або це умови, які за узгодженням сторін встановлюють, відступаючи від положень диспозитивної норми. Наприклад, винагорода за договором-дорученням за загальним правилом не передбачена, але сторони можуть вказати в договорі право на винагороду. Або сторони уклали договір позики і передбачили, що поки боржник

13.3. Порядок укладання, зміни та розірвання договорів

Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі узгодили між собою його істотні умови. Ці умови узго­джуються під час переговорів, які передують укладанню договору.

Загальний порядок укладання договорів регулюється відповідними статтями ЦК України. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що виражається у запропонованому проекті догово­ру, називається офертою, а особа, яка з нею звертається, -оферентом. Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, постачальник, підрядник). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

а) у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла, про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;

б) оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різного роду оголошення, реклама, прайслисти не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій вона була адресована, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який за позитивної відповіді стане акцептантом.

Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується загалом з пропозицією, але хоче внести в умови договору деякі корективи, скажімо, зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати не залізницею, а автомобільним транспортом, не поквартально, а помісячно, то така відповідь є не акцептом, а новою офертою.

Якщо пропозиція укласти договір була скерована із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладе­ним, якщо позитивна відповідь була надана упродовж зазначе­ного строку. Якщо строк на відповідь не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його укласти отримана негай­но або упродовж звичайного нормального часу для відповіді.

Певні особливості має порядок укладання господарчих договорів на підставі обов'язкового для сторін державного замов­лення, яке регламентовано ст. 10 Арбітражно-процесуального кодексу України. Сторона, яка хоче укласти договір, надсилає проект договору в двох примірниках своєму майбутньому контрагенту. Якщо останній погоджується на пропозицію укласти договір, він підписує примірники і один з них повертає партнеру. У такому разі договір вважається укладеним. Якщо ж проект договору викликає заперечення, то організація чи підприємство, які його отримали, упродовж 20-денного строку повинні скласти протокол розходжень, зробити про це застереження в договорі й повернути його іншій стороні. Одержавши протокол розходжень, інша сторона зобов'язана упродовж 20-денного строку розглянути його і вжити заходів до врегулювання розходжень. Погоджені умови включаються в договір, а неврегульовані передаються у цей самий строк на розгляд арбітражного суду.

Якщо сторона, яка отримала протокол розходжень за договором, що ґрунтується на обов'язковому для сторін державному замовленні, упродовж названого вище строку не передасть на вирішення арбітражного суду неурегульовані розходження, пропозиції іншої сторони вважаються прийнятими.

Якщо договір укладається не на підставі обов'язкового для сторін державного замовлення, розходження можуть вирішува­тися арбітражним судом за умови, що на це є згода сторін.

Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо визначаються відповідними законами або нормативними актами. Так, Кабінет Міністрів України 22 грудня 1997 р. затвердив "Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна", яке визначає специфіку укладання договорів на таких аукціонах. На аукціоні договір укладає той, хто дав більшу ціну. Якщо ж торги здійснюються через конкурс, то договір укладає особа, яка запропонувала найпривабливіші умови.

Зміна та розірвання договору, за загальним правилом, допускаються лише за погодженням сторін. Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 11 АПК України. Сторона, яка хоче змінити умови договору чи розірвати його, повинна письмово сповістити про це контрагента, а останній упродовж 20-денного строку зобов'язаний дати відповідь по суті. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, то зацікавлена сторона має право передати розгляд цього питання арбітражному суду.