Страховий ринок

1. Економічна сутність страхування.

2. Функції та принципи страхування.

3. Класифікація страхування за об’єктами.

4. Поняття страхового ринку та його структура.

1. Економічна сутність страхування.

Економічною категорією страхування є складова частина категорії фінансів, але, якщо фінанси в цілому пов’язані з розподілом та перерозподілом доходів та накопичувань, то страхування охоплює лише сфери перерозподільних відносин.

Страхування - це сукупність особливих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливої шкоди нанесеної суб’єктам господарювання або відшкодування втрат в сімейних доходах внаслідок відбувшихся страхових випадків.

В Законі України «Про внесення змін до ЗУ «Про страхування» (від 4 жовтня 2001р.) страхування - це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій(страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових платежів)

Існує два методи формування та використання страхового фонду:

1. Централізований пов’язаний з прямим законодавчим відділенням з національного доходу певних страхових коштів( валютні резерви, золотий запас держави)

2. Децентралізований створюються на підприємстві.

Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд, тобто певний резерв матеріальних або грошових коштів для покриття збитків спричинених несприятливими подіями.

Існує три основні форми організації страхового фонду:

1. Централізовані страхові резерви (утворюються за рахунок загальнодержавних ресурсів, як в натуральній (Державний матеріальний резерв при Кабміні України) так і в грошовій формі (резервний фонд Кабміну)

2. Фонди самострахування (створюються у децентралізованому порядку самостійно кожним господарюючим суб’єктом з метою оперативного подолання тимчасових ускладнень в процесі господарювання)

3. Фонд страховика (які є найбільш універсальною формою страхового захисту і створюються в децентралізованому порядку за рахунок великої кількості його учасників страхувальників)

2. Функції та принципи страхування.

Функції страхування:

1. Ризикова (полягає у передаванні страховику, за певну плату, матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого страховими подіями).

2. Превентивна або попереджувальна (полягає у здійсненні заходів для запобігання або мінімізації збитків у разі настання несприятливих подій).

3. Ощадна(полягає у накопиченні коштів страхувальника його внесками і у випадку відсутності страхових подій передбачає повернення заощаджених коштів страхувальнику).

4. Функція створення і використання страхових резервів (фінансова функція) полягає у накопиченні страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, що виникли у страхувальника внаслідок несприятливих подій).

5. Інвестиційна (внаслідок не спів падання у часі між надходженням страхових платежів та виплатою страхового відшкодування у страховика формуються інвестиційні ресурси, які він продає на грошовому ринку, що відповідно покращує стан грошового обігу, збільшення інвестиційної можливості країни тощо)

6. Контрольна (проявляється в конкретних страхових відносинах, здійснюється страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій)

Принципи страхування:

1. Демократизм (вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування)

2. Страховий ризик (ймовірна подія на випадок якої здійснюється страхування)

3. Страховий інтерес (пов’язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні, об’єктів у які вкладені гроші, життя та здоров’я при настанні несприятливих подій)

4. Відшкодування в межах реально-завданих збитків (страхові виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку)

5. Франшиза (визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню)

6. Суброгація (передавання страхувальником страховику права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми)

7. Контрибуція (право страховика на звернення до інших страховиків які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим страхувальником з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків)

8. Співстрахування (страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками)

9. Перестрахування (страхування страховиком ризиків з використанням своїх зобов’язань перед страхувальником у іншого страховика)

10. Диверсифікація (поширення активності страховиків за рамками основного бізнесу)

11. Максимальна сумлінність (висока довіра між сторонами)