Тема 12

258. Суспільна істота, що втілює вищий ступінь у розвитку життя на Землі, продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури:

A) людина;

B) індивід;

C) особа;

D) особистість;

E) персона.

259. Окремий організм тварини або рослини, який існує самостійно; окрема людина, особа:

A) людина;

B) індивід;

C) особа;

D) особистість;

E) персона.

260. Суттєва визначеність способу буття людини в світі, здатність її вносити в дійсність зміни, опосередковані ідеальним; її істотною ознакою є цілепокладання:

A) рух;

B) мислення;

C) зусилля;

D) цілеформування;

E) діяльність.

261. Ідеальний, наперед визначений результат людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомленої людиною потреби. Є безпосереднім мотивом людської діяльності:

A) наслідок;

B) ефект;

C) продукт;

D) ціль;

E) підсумок.

262. Спонукальна причина людської діяльності, зумовлена потребою (те, що штовхає до дії); безпосередньо передує конкретній поведінці людини і органічно пов’язана з нею:

A) привід;

B) емоція;

C) мотив;

D) бажання;

E) афект.

263. Смислоутворюючий зміст практики, що полягає у формуванні цілі (цілеформуванні) і втіленні її в результаті діяльності (цілереалізації). Є найвищим виявом активності свідомості людини, виявом її свободи:

A) діяльність;

B) осмислення;

C) прагнення;

D) розмірковування;

E) цілепокладання.

264. Спосіб відношення суб’єкта до умов існування і розвитку його, що виражається у прагненні створювати і використовувати ці умови; спрямованість особистості до певних цінностей:

A) інтерес;

B) бажання;

C) цілереалізація;

D) афект;

E) мотив.

265. Стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення якоїсь потреби; первинна неусвідомлена реакція суб’єкта на ситуацію, в якій він ставить і вирішує задачі:

A) бажання;

B) прагнення;

C) афект;

D) інтерес;

E) установка.

266. Основний принцип медицини:

A) лікуй хворих;

B) лікуй не хворобу, а людину;

C) не зашкодь;

D) спіши творити добро;

E) згораючи сам – світи іншим.

267. У соціальній психології – спосіб зв’язку між людьми в процесі їхньої взаємодії; набирає різних форм:

A) діяльність;

B) спілкування;

C) мовлення;

D) жестикуляція;

E) листування.

268. Продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні і духовні цінності:

A) творчість;

B) праця;

C) робота;

D) виробництво;

E) виготовлення.

269. Кардинальна світоглядна проблема людського існування, у якій усвідомлюється сутність людини, її місце у світі, життєве призначення:

A) питання світогляду;

B) життєві проблеми;

C) сенс життя;

D) життєві негаразди;

E) проблеми життєвого вибору.

270. Гранично інтенсивне переживання людиною універсальності і глибини утвердження свого буття, максимальної відповідності наявного найзаповітнішим бажанням і мріям; моральна насолода життям:

A) насолода;

B) щастя;

C) емоція;

D) афект;

E) інсайт.

271. Етичний принцип, за яким основою моральності є прагнення людини до щастя:

A) евдемонізм;

B) соліпсизм;

C) егоїзм;

D) альтруїзм;

E) емотивізм.

272. Стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів:

A) цілісність;

B) гармонія;

C) злагодженість;

D) норма;

E) здоров’я.

273. Нездатність адаптивних механізмів індивідуума забезпечувати фізичний і емоційний баланс, що призводить до зниження можливостей і тривалості життя:

A) розлад;

B) незлагода;

C) дефект;

D) хвороба;

E) недолік.

274. Перехід у небуття, фізіологічну основу якого становить утрата людським організмом своїх життєвих функцій внаслідок старіння чи руйнування; необоротне припинення життєдіяльності організму, яке є неминучим кінцевим ступенем його індивідуального існування:

A) ліквідація;

B) смерть;

C) забуття;

D) знищення;

E) кінець.

275. Розділ медицини, що вивчає процеси, які відбуваються в організмі в останні, передсмертні моменти й після смерті, а також ознаки смерті, методи реанімації та полегшення передсмертних мук хворого:

A) терапія;

B) кардіологія;

C) реаніматологія;

D) гастроентерологія;

E) танатологія.

276. Навмисне прискорення смерті або умертвіння невиліковного хворого з метою припинення його страждань:

A) дистаназія;

B) ортоназія;

C) усипляння;

D) евтаназія;

E) душогубство.

277. Штучне підтримання життя:

A) евтаназія;

B) дистаназія;

C) ортоназія;

D) порятунок;

E) оживлення.

278. Відмова від штучного підтримання життя:

A) дистаназія;

B) евтаназія;

C) ортоназія;

D) усипляння;

E) душогубство.

279. Гіпотетична здатність живого безконечно зберігати тотожність із самим собою:

A) безконечність;

B) безмежність;

C) неосяжність;

D) безмірність;

E) безсмертя.