3. Методи нецінової політики на ринку монополістичної конкуренції

Провідну роль у конкурентній боротьбі в умовах монополістичної конкуренції відіграє нецінова конкуренція.

Методи нецінової конкуренції поділяються на дві групи:

1). Удосконалення продукту. Може здійснюватися без докорінної зміни його споживчих якостей. Це стосується упако­вки товару, його дизайну, способів продажу тощо. Але в довго­терміновому періоді фірма намагається розробляти нові моделі товарів з вищими споживчими якостями, які б враховували зро­стаючі потреби споживачів. Тому, на відміну від чистої монопо­лії, монополістична конкуренція створює зацікавленість фірм у здійсненні інноваційної діяльності.

2). Рекламна діяльність. Мета реклами - збільшення обся­гів продажу та посилення лояльності споживачів до товару фір­ми.

Вплив рекламної діяльності неоднозначний: з одного боку, реклама дозволяє кожній фірмі посилити її монопольну владу, оскільки переконує споживача, що в світі товарів мало гідних замінників товару фірми, через значні видатки слугує бар’єром входження. З іншого боку, реклама надає інформацію про існування великої кількості замінників, через що попит на продукцію будь-якої фірми стає більш еластичним, а ціни і прибутки мають тенденцію до зниження, отже, галузь стає більш конкурентною.

Модель поведінки фірми в умовах монополістичної конкуренції в реальній дійсності набагато складніша.

Ціноутворення за умов монополістичної конкуренції має подвійний характер. З одного боку, воно зазнає впливу об’єктивних чинників – витрат виробництва і збуту, причому на перший план виходять саме витрати збуту. З іншого боку, на рівень цін впливає суб’єктивний чинник. Ціна відображає якість товару, престиж торговельної марки. Саме суб’єктивний чинник відіграє більш суттєву роль у можливості маніпулювати цінами, здійснювати політику з формування власного ізольованого мікроринку.

Мета монополістичного конкурента - максимізація фактично монополь­ного прибутку, - як правило, досягається за рахунок зменшення обсягів виробництва і підвищення цін. Але збільшення обсягів випуску монополістичний конкурент може здійснити, скориставшись ефектом масштабу. Отримане зни­ження середніх витрат виробництва, однак, не завжди може призвести до зростання прибутковості, адже для реалізації додаткової продукції потрібні додаткові витрати збуту або зниження цін.

Отже, на відміну від конкурентної фірми і монополії, для максимізації прибутку фірма – монополістичний конкурент повинна враховувати три фактори: обсяг випуску, ціну та зміну продукту і рекламну діяльність.

Передбачити, яка з комбінацій цих факторів дасть оптимальний результат, важко, оскільки певні корективи можуть внести дії конкурентів.

Тема 11. Олігополія: моделі стратегічної взаємодії

1. Характеристика олігополії як ринкової структури.

2. Особливості поведінки олігополіста.

3. Моделі рівноваги олігополії.

4. Моделі олігополістичного ціноутворення

1. Характеристика олігополії як ринкової структури.

Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями.

Характерні риси олігополії:

- нечисленність фірм в галузі;

- однорідна або диференційована продукція;

- всезагальна взаємозалежність фірм;

- значний контроль над ціною. Кожна фірма володіє значною час­ткою ринку, а отже, може проводити самостійну цінову політи­ку. Однак кожна з фірм при формуванні власної економічної політики має передбачити реакцію конкурентів;

- цінові війни. Цінова війна - цикл поступового зниження цін з метою витіснен­ня конкурентів з олігополістичного ринку. Боязнь бути запідозреним у започаткуванні цінової війни призводить до жорсткості (стабільності) цін в олігополії незалежно від індивідуальних витрат фірм-конкурентів. Тому на олігополістичному ринку переважають методи нецінової конку­ренції;

- вступ до галузі нових виробників дещо обмежений (існують бар'єри).

Бар’єри входження в олігополістичну галузь досить високі і становлять одну з причин поширення олігополії. Основним бар’єром входження слугує ефект масштабу.

Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. До злиття фірми спонукають: прагнення досягти більшого ефекту масштабу, зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги «великого покупця» на ринку ресурсів, тощо.

Олігополія є достатньо поширеною, найбільш скла­дною і найменш передбачуваною ринковою структурою. Тому точний прогноз поведінки олігополістичної фірми стосовно ціни і випуску продукту здійснити неможливо. Існує багато варіан­тів олігополії.

Засновником теорії олігополії вважається А.Курно. Він вперше поставив проблему олігополістичного взаємо­зв’язку – необхідності кожній фірмі брати до уваги поведінку конкурентів при визначенні своєї ринкової стратегії.