Прочитайте та законспектуйте моделі визначення вартості власного капіталу

Залежно від обсягу, джерела і виду використовуваної інформації вирізняють декілька моделей визначення вартості власного капіталу:

1. Модель оцінки доходності фінансових активів.

2. Модель дисконтованого грошового потоку.

3. Цінова модель ринку капіталу.

Для того, щоб визначити складові вартості власного капіталу, необхідно сконструювати модель – побудувати теорію. А це потребує спрощень, що дозволять абстрагуватися від усієї складності ситуації і розглядати тільки найбільш важливі її елементи. Для цього формулюються певні припущення про об'єкт дослідження, при цьому обґрунтованість цих припущень не має особливого значення, тому що важливість моделі полягає в тому, щоб допомогти в розумінні і передбаченні модельованого процесу. Мілтон Фрідмен, Нобелівський лауреат 1976 р. у галузі економіки, писав:«...Що стосується «припущень» будь-якої теорії, то доречним є не питання про їхню «реалістичність», якою вони ніколи не володіють, а проте, наскільки гарної апроксимації аналізованого явища вони дозволяють добитися. І відповіддю на це питання є демонстрація того, як працює теорія, чи дає вона досить точні передбачення»1. Базуючись на тому, що всі теорії мають ряд припущень, не характерних для будь-якої економіки (досконалі ринки, асиметричність інформації тощо), можна зробити висновок про придатність будь-якої теорії в сучасних умовах господарювання України.

Модель доходності фінансових активів. Використання моделі оцінки фінансових активів (Сарital Assets Price Model САМР) дозволяє пов'язати очікувану доходність активу з його ступенем ризикованості, що вимірюється «бета»-коефіцієнтом.

Ця модель була розроблена лауреатом Нобелівської премії Вільямом Шарпом (William Sharpe) у 60-ті рр., проте дотепер застосовується як базова модель оцінки ринку капіталу, тому що відрізняється простотою концепції і практичною придатністю. В основі моделі САМР лежать певні припущення, що в цілому характеризують ситуацію таким чином: всі інвестори володіють однією тією ж інформацією й однаково аналізують одержувану інформацію; ринки цінних паперів є досконалими ринками.

По суті, модель оцінки фінансових активів – це модель, що описує зв'язок між ризиком і очікуваною доходністю, згідно з якою очікувана доходність цінного папера дорівнює безризиковій процентній ставці плюс премія, що враховує систематичний ризик (мінливість доходності акцій, пов'язана зі зміною доходністю ринку в цілому) такого цінного папера.

Рис. 10. Графік моделі САМР

Заштрихована ділянка АВСЕFН, на рис 10, являє собою можливу множину ризикових активів. Криві I₁, I₂, I₃ – це криві байдужості, що відображають вибір між ризиком і очікуваною доходністю для кожного власника цінних паперів. Точка ДБР – безризиковий актив з доходністю за тримісячними облігаціями внутрішньої державної позики України1.

Перетинання кривої байдужності I₁ з ділянкою ефективної множини АВСЕFН (точка B) відображає вибір можливого портфеля, при якому інвестор одержує найвищу можливу доходність при розмірі ризику Р_к і найменшу величину ризику при даній очікуваній доходності Д. При цьому точка Д_к є результатом комбінування безризикового цінного папера і ризикового портфеля. Пряма Д_БРКСZ відображає зв'язок ризик-доходність між безризиковим активом і ризиковим активом (окремою акцією або портфелем акцій), що завжди лінійна. Ця пряма Д_БРКСZ називається лінією ринку капіталу.