Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
attachment (1).doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
30.11.2018
Размер:
2.24 Mб
Скачать

Навчальний матеріал

1.4.1. Основні теорії структури капіталу:

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використанням коштів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів).

Дослідження структури капіталу є складовою частиною загального фінансового аналізу капіталу підприємства в умовах переходу економіки України до ринкової системи господарювання.

Прочитайте та законспектуйте мету структурного аналізу

Метою структурного аналізу є вивчення структури і динаміки коштів підприємства і джерел їх формування для ознайомлення із загальною картиною фінансового стану.

Прочитайте та законспектуйте основні поняття

Під структурою капіталу підприємства розуміється співвідношення між власними, позиковими і залученими групами джерел, а також окремими видами джерел капіталу в процесі його формування і використання для здійснення інвестиційної діяльності підприємства.

У теорії фінансового менеджменту розрізняють два поняття: «фінансова структура» і «структура капіталу підприємства». Термін «фінансова структура» передбачає спосіб фінансування діяльності комерційної організації в цілому, куди включається структура всіх джерел коштів, у тому числі короткострокових. Другий термін належить до більш вузької частини джерел коштів довгострокових пасивів (власні джерела коштів і довгостроковий позиковий капітал). Надалі розглядатиметься структура капіталу, тому що буде аналізуватися політика прийняття рішень довгострокового характеру стосовно підприємства.

Прочитайте та законспектуйте ключові розбіжності між основними видами джерел коштів

Існують ключові розбіжності між основними видами джерел коштів, наприклад:

  • право на участь в управлінні підприємством (власний капітал дає право, позиковий капітал – не дає);

  • право на одержання частини прибутку і майна (власний капітал має право за залишковим принципом, позиковий капітал першочергове);

  • очікувана доходність (власний капітал – варіює, позиковий капітал – звичайно визначена);

  • сума повернення капіталу інвестору (власний капітал – не встановлена, позиковий капітал – встановлена умовами договору і т. д).

Таким чином, слід зазначити, що структура капіталу, очевидно, впливає на результати фінансово-господарської діяльності підприємства і ставлення до неї власників та інвесторів, тобто на розмір капіталу.

Вивчаючи це явище, варто розрізняти поняття «вартість капіталу» і «оцінка капіталу». Останній термін використовується, як правило, стосовно до акціонерного або позикового капіталу. У цьому випадку варто розрізняти два варіанти оцінки джерел коштів: балансовий і ринковий. Балансову оцінку подано в основній звітній формі – бухгалтерському балансі. Ринкова оцінка частіше за все істотно відрізняється від балансової, причому в будь-яку сторону. Наприклад, щодо акціонерного капіталу: величина статутного капіталу в балансі обчислена виходячи з номіналу акцій, проте їхня ринкова вартість, а отже, і ринкова оцінка статутного капіталу може бути значно вищою.

Така ж ситуація виникає і з позиковим капіталом. Проте вагомість його компонентів різна. У найбільш загальному вигляді позиковий капітал як довгострокове джерело фінансування поділяється на три види: банківські кредити, облігаційні позики і фінансовий лізинг. У фінансуванні західних компаній за рахунок позикових коштів саме два останніх джерела відіграють основну роль. В Україні ситуація складається дещо в іншому плані, що пов'язано з існуванням підприємств в умовах інфляції або нестійкої економіки. Підприємства, що мають довгострокові пасиви, використовують в основному як позикові кошти банківські кредити. Треба відзначити, що в міру стабілізації економіки типова структура джерел коштів великих вітчизняних компаній зазнає істотних змін у бік гармонізації із загальносвітовими тенденціями.

Тільки позики, оформлені у вигляді цінних паперів, що обертаються на вторинному ринку, можуть свідчити про ринкову оцінку в буквальному значенні. Що стосується банківського кредиту і фінансового лізингу, то відповідні суми обумовлені в спеціальних документах і після їх укладання, як правило, вже не залежать від кон'юнктури ринку позичкових капіталів.

Як правило, фінансові менеджери і потенційні інвестори звертають увагу не тільки на оцінку фінансового стану, що склався, але і на перспективи розвитку підприємства, його привабливість як об'єкта інвестування, що знаходить вираження в ринкових цінах його акцій. Не випадково показник ринкової капіталізації компанії, під яким розуміють добуток ринкової ціни акцій на число акцій, випущених нею в обіг, є одним з найважливіших у більшості рейтингів головних компаній світу.

У фінансовому менеджменті істотну роль відіграє показник, що розраховується як сума ринкових вартостей акціонерного і позикового капіталів, що умовно називається ринковою вартістю фірми (total market value of a firm). Він дає узагальнену оцінку становища компанії на ринку капіталу. Природно, за інших рівних умов, чим більше її значення, тим більшою є компанія, що нерідко є одним з критеріїв успішності роботи компанії в цілому. Нарощування ринкової вартості фірми на практиці здійснюється різними способами: емісією цінних паперів, одержанням кредитів, реінвестуванням прибутку.

Оскільки вартість різних джерел коштів варіюється, виникає проблема для підприємства щодо збільшення своєї вартості шляхом зміни структури капіталу.

Питання можливості і доцільності управління структурою капіталу давно обговорюються серед вчених і практиків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]