- •Лекція № 17 Тема: Соціальна робота в пенітенціарній системі
- •Тип заняття: лекція
- •Література:
- •Зміст лекції
- •Гріх проти майбутнього"
- •Злочинність як соціальне явище. Основні завдання пенітенціарної системи
- •2. Типи та особливості людей, які знаходяться у місцях позбавлення волі
- •3. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які звільнилися з виправної колонії
- •Правосвідомість підлітка
- •4. Соціально–психологічна адаптація осіб, звільнених з місць позбавлення волі
Правосвідомість підлітка
Для вивчення умов життя та виховання неповнолітнього, що прибув із місць позбавлення волі необхідно вивчати й інші сфери - сім'ю, місце роботи та навчання.
Для вивчення сімейних обставин необхідно ознайомитись з умовами проживання неповнолітнього до і після скоєння злочину:
-
встановити: повністю склад сім'ї (батьки, дід та бабка, брати і сестри, особи, які проживають разом із неповнолітніми); вік, освіта, місце роботи, навчання та інші дані про рід занять та поведінку в побуті кожного члена родини; чи проживають двоє батьків разом з неповнолітнім, якщо хтось із батьків відсутній, встановити причину (помер, розлучились, хронічно хворий, в тривалому відрядженні, є вітчим, мачуха і т.д.)
-
виявити, чи цікавились батьки, інші дорослі члени сім'ї навчанням, дозвіллям, колом знайомих, друзів, серед яких неповнолітній проводив вільний час;
-
дізнатись, чи помічали негативну поведінку неповнолітнього та як реагували на це, які застосовувались міри (наприклад, у випадку бійок, розпиття спиртних напоїв та ін.)
Із місця навчання слід дізнатись:
-
чи відвідував неповнолітній заняття під час скоєння злочину;
-
в якому класі вчиться, яка успішність;
-
чи захоплюється якимось предметом, чи залишався на наступний рік за період навчання;
-
яке ставлення до суспільного життя; чи приймав неповнолітній участь в роботі будь-якого гуртка, секції в школі, чи за її межами;
-
яке ставлення до однокласників;
-
чи товаришував з однокласниками, якщо так, то яка їх успішність та дисципліна;
-
чи тримався окремо від однокласників; чи товаришував з молодшими, чи старшими по віку;
-
який в спілкуванні з іншими школярами (роздратований, агресивний, б'є молодших, слабших за себе);
-
скупий, щедрий, замкнутий, комунікабельний, правдивий; як реагує на зауваження дорослих;
-
чи рахується з думкою колективу, в якому навчається;
-
ставлення до куратора класу; ставлення до вчителів, представників спільноти та адміністрації школи; хто являється для нього авторитетом. Якщо за період навчання негативна поведінка була предметом осуду адміністрації чи колективу класу, то яке ставлення до прийнятих мір;
-
признавав помилки, каяття;
-
якщо в порушенні приймали участь й інші підлітки, то яке ставлення до їх поведінки;
-
виключення зі школи, недопуск до занять, виклик батьків до школи з цього приводу;
-
чи змінилась поведінка після прийняття мір;
-
де та як проводив вільний від занять час;
-
чи були дані, що палить, розпиває алкогольні напої, зачинщик бійок, сварок.
Бажаним результатом соціального супроводу звільненого є влаштування його роботу. В такому випадку необхідним є інформованість:
-
про графік робочого дня, роботу, яку виконує роботу, з чиєї ініціативи працює;
-
чи працював раніше на інших підприємствах;
-
про дотримання адміністрацією законів про працю стосовно конкретної людини;
-
про ставлення до роботи (добросовісність, виконання норми, підвищення кваліфікації);
-
про розмір заробітної плати, умови проживання;
-
про коло друзів на роботі, хоббі;
-
про випадки порушення трудової дисципліни (що спричинило, та як проявилось це порушення);
-
про залучення до громадської діяльності;
-
про те, де, як та з ким проводить вільний час;
-
про те, чи є наставник, закріплений по місцю роботи;
-
про негативні вчинки, в чому конкретно вони проявляються і які міри прийняті адміністрацією;
-
про ставлення неповнолітнього до прийнятих мір заохочення чи покарання, до думки оточуючих.
У спільноті засуджених, звільнених неповнолітніх утворюються групи, які вирізняються згуртованістю і вбачають своє призначення у збереженні цінностей спільноти, спираючись на певні принципи поведінки, що виступають регуляторами стосунків. Ці групи отримують підтримку спільноти і є реальною силою, здатною змусити виконувати означені правила співіснування. У спільноті складається нормопорядок, тобто правила застосування "своїх" законів, порядок виконання санкцій, неформальних "кодексів поведінки".
Зазначене дозволяє зробити наступні висновки:
1) осіб, що відбувають покарання в установах виконання покарань, за їх спрямованістю можна поділити на декілька груп: актив, резерв, пасив, засуджені із негативною спрямованістю. Більшості ув'язнених притаманні специфічні емоційні стани-недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності, що викликаються такими чинниками, як ізоляція від суспільства і розміщення у замкнутому середовищі, обмеження у задоволенні потреб, у першу чергу біологічних, через тотальну регламентацію поведінки та примусове включення до одностатевих соціальних груп. Це потребує відповідної роботи по їх підготовці до життя в умовах УВП та психологічної підготовки до звільнення-соціальної реадаптації;
2) соціальна реадаптація - процес пристосування до умов життєдіяльності у нормальному соціальному середовищі після відбуття певного терміну позбавлення волі. Чинниками успішності соціальної реадаптації звільненого є:
-
психологічні особливості особистості звільненого - його світогляд, характерологічні та темпераментні риси, інтелект, правосвідомість, моральні якості, освіта, професійні навички та ін.;
-
специфіка зовнішнього середовища - умови, до яких потрапляє звільнений на волі: наявність житла, прописки, роботи; ставлення родини, друзів, професійного оточення та працівників міліції, які здійснюють нагляд;
-
умови перебування в УВП – термін перебування, особливості організації трудового процесу, ставлення та вплив адміністрації, стосунки у неформальних групах, де знаходився засуджений.