3. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які звільнилися з виправної колонії

Ефективність роботи соціальних служб для молоді з неповнолітніми, які звільнилися з ВК, значною мірою залежить від процесу корекції та ресоціалізації засуджених, який полягає в раціональному доборі методів, засобів і прийомів впливу на кожну особистість Спостереження свідчать, що відсутність раціональної організації виховної роботи соціальних служб спільно з органами внутрішніх справ, громадськістю, трудовими колективами із звільненим неповнолітнім, неврахування його індивідуально-психологічних особливостей часто призводять до того, що він знову потрапляє в негативне мікрооточення і скоює правопорушення, злочин.

Отже, робота з неповнолітнім повинна починатися задовго до того, як він звільниться з ВК.

Процес корекції та ресоціалізації особистості засуджених, здійснюється за допомогою наступних психолого-педагогічних методів:

1) переконання - реалізується, як правило, під час індивідуальних співбесід і поєднує цілі вивчення та впливу на особистість засудженого. За допомогою переконання роз'яснюється сутність і кінцева мета дій адміністрації; обґрунтовуються шляхи та засоби її досягнення; змінюються ціннісні орієнтації га погляди засуджених;

2) навіювання - передбачає прямий (безпосереднє звернення до засудженого) або непрямий (за допомогою фільмів, музики, художньої літератури), вербальний, або невербальний, емоційно забарвлений вплив на психіку з метою формування певного психічного стану чи спонукання до певних дій. Навіювання здійснюється за рахунок послаблення свідомого контролю та завдяки безумовному авторитету людини, що впливає;

3) регулювання міжособистісних стосунків - здійснення системного та цілеспрямованого впливу на сферу міжособистісного спілкування засуджених, на стосунки, які формуються між ними і співробітниками установи, родиною з метою профілактики та вирішення конфліктів, \ формування доцільної структури групи засуджених тощо;

4) передачі інформації - спеціальний і цілеспрямований добір інформації позитивного чи негативного змісту, що надходить до засудженого (наприклад, про життя його родини) з метою поширення соціального досвіду, регулюючого впливу на психічний стан, підвищення трудової активності тощо;

5) "вибуху" - специфічний метод миттєвого впливу (наприклад, створення спеціальної ситуації завдяки попередній домовленості з іншими її учасниками, де б виявились його несвідомі прагнення чи можливості), який може раптово перевернути основні цінності та бажання людини. Метод передбачає тривалу попередню роботу соціального працівника по накопиченню певних передумов ефективності впливу, а також тривалу роботу після застосування "вибуху" для закріплення у засудженого почуттів, моделей поведінки, що виникли.

В свою чергу, забезпечення ефективності індивідуальної роботи обумовлене дотриманням наступних умов: визначення мети, вивчення позитивних рис неповнолітнього, на які можна опиратися в процесі здійснення соціальної реабілітації, постійний аналіз психолого-педагогічних впливів, єдність колективного та індивідуального виховання.

Незважаючи на те, що з ВК неповнолітній повертається з характеристикою, для ефективної роботи з ним необхідне подальше вивчення його особистості.

Вивчаючи особистість неповнолітнього, звільненого з ВК, соціальний педагог, психолог має з’ясувати, на якому етапі свого розвитку він став на шлях правопорушень, і причини, які призвели до цього. З цією метою слід визначити, які причини привели до скоєння злочину: неблагополуччя в сім'ї, прогалини в роботі навчальної установи, трудового колективу. Важливо знати, які індивідуальні якості особистості неповнолітнього могли спричинити антигромадську поведінку та як вплинули на формування особистості перебування в місцях позбавлення волі. Необхідно враховувати соціально-психологічний мікроклімат, в якому опинився неповнолітній після звільнення. Тому слід ознайомитись з умовами його сімейного життя, особливостями референтної групи, в якій перебуває неповнолітній.

Крім того, слід скласти „уявлення про індивідуальні риси особистості (необхідно з'ясувати домінуючі позитивні, негативні якості особистості, найбільш яскраве виявлення їх).

Необхідно пам'ятати, що неповнолітній, який звільняється з ВК, має надії на майбутнє, установку на повернення до нормального життя, і цей момент не можна упускати, а, навпаки, закріпити моральною підтримкою, психолого-педагогічною допомогою соціальної служби. Якщо неповнолітній не отримає своєчасної підтримки, він може повністю відмовитися від прагнення розпочати нове життя, від намагання стати кращим. Отже, проектування, формування, закріплення всього позитивного, що є в неповнолітнього, повертає віру у власні сили, допомагає позбутися недоліків, просуває процес соціалізації.

Індивідуальна робота з неповнолітнім повинна становити цілісну систему, яка передбачає і готовність самого неповнолітнього працювати над собою, займатись самовихованням. Без цього робота з ним буде безрезультатною. Отже, система індивідуальної роботи вміщує кілька етапів.

Перший - первинне сприйняття особистості, організація життєдіяльності, пробудження, підтримка прагнення до самовдосконалення.

Другий - подальше вивчення неповнолітнього в процесі роботи з ним, встановлення довірливих взаємостосунків, допомога у визначенні морального ідеалу.

Третій - продовження вивчення особистості неповнолітнього в динаміці, у процесі його діяльності, в умовах свободи. Контактна взаємодія психолога з неповнолітнім допомагає останньому оволодівати методами самовиховання.

Четвертий - вивчення особистості неповнолітнього з метою визначення виховних зрушень Контактне спілкування, формування моральних установок поведінки та діяльності. Соціалізація особистості: надання допомоги в роботі над собою відповідно до визначених ідеалів.

Заняття з неповнолітніми із самовиховання можуть проходити за такими напрямками:

• що ти знаєш про себе; свій авторитет, свій моральний ідеал;

• методи самовиховання (самоінформація, самоконтроль, самозвіт, самопереконання, самоумовляння, самонаказ, самозаохочення, самопокарання, самонавіювання, аутогенне тренування);

• готуй себе до трудового життя в суспільстві: вмій проектувати себе, тренуй волю, організуй самоосвіту, вмій спілкуватися, вчись з користю витрачати час, будь людиною;

• створи для себе свої традиції: вмій гальмувати себе; май почуття власної гідності; поважай людські почуття; будь активним у житті; гуманізм, доброта - необхідні якості людини.

Організовуючи роботу із самовиховання неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, слід враховувати, що деякі з них можуть мати прагнення до самовиховання, але способи реалізації, ідеали їх мають негативну спрямованість. Часто вони можуть виховувати в собі негативні якості, перекручують форми самовиховання (щоб довести мужність, волю - б'ються, голодують тощо). Вони можуть свідомо культивувати в собі негативні якості, які суб'єктивно вважають позитивними: жорстокість, вияв грубої фізичної сили, брехливість та ін.

Отже, індивідуальна робота з неповнолітнім, який повернувся з місць позбавлення волі, ґрунтується на:

1. Глибокому вивченні психологом особистості, з метою виявлення позитивних якостей, насамперед тих, що стануть опорою в подальшій виховній роботі;

2. Перспективному комплексному плануванні виховної роботи з урахуванням особливостей особистості неповнолітнього;

3. Правильному доборі форм і методів виховного впливу на нього;

4. Дотриманні принципів системності та цілісності;

5. Чіткій організації самовиховання.

Вимоги, яких слід дотримуватись психологу, соціальному педагогу в роботі з такого роду клієнтами:

• на початку роботи виключити повністю категоричні вимоги, вони повинні мати вигляд поради, підказки;

• пізніше можна ставити непрямі вимоги: "Ми разом домовилися це питання поставити так...";

• коли вироблено спільну програму дій, можна висувати категоричні вимоги, але при цьому неповнолітній повинен бути психологічно готовим до їх виконання;

• у подальшому категоричні вимоги застосовувати тільки у виключних випадках та екстремальних ситуаціях;

• постійне стимулювання;

• не можна висувати одночасно кілька вимог, тим більше таких, які йому важко виконати: нехай спочатку добре виконає одну вимогу. Вимоги мають бути посильними, не спричинювати стресових станів.

Знання психологічних особливостей підлітків сприяє правильному вирішенню завдань перевиховання неповнолітніх злочинців. Соціальні працівники, використовуючи правильну діагностику особистості неповнолітнього, індивідуальний підхід до нього, вибір та застосування найбільш відповідних ситуацій, тактичних прийомів сприяють оптимальному перебігу процесу ресоціалізації.

Схема аналізу особистості:

Спадково-біологічні фактори: негативно впливають алкоголізм, схильність до нервових чи психічних захворювань одного з батьків, патологічна вагітність, ненормальні пологи та ін.;

Близьке соціальне оточення підлітка: сім'я, соціально-економічний статус батьків, братів, сестер, особливості виховання підлітків, школа, ставлення до навчання, стосунки з вчителями (можливі конфлікти), положення підлітка в класі, ціннісні орієнтації однокласників, друзі, їх соціальне положення, ціннісні орієнтації, статус підлітка в групі друзів;

Особистісні характеристики підлітка: особливості характеру та темпераменту, ціннісно-мотиваційний блок, ціннісні орієнтації підлітка, мотивація досягнень, рівня домагань, самооцінка та можливі конфлікти в області самооцінки, ставлення до професії: свідомість вибору, місце професії в системі цінностей підлітка, плани на майбутнє.