§3. Максимізація прибутку фірми за умов досконалої конкуренції

Згідно припущення про раціональну поведінку виробника і ґрунтуючись на маржиналістичній концепції – основною метою функціонування підприємства є максимізація прибутку.

Величина прибутку є своєрідним сигналом для підприємства про найвигідніші сфери діяльності та слугує основою для розробки господарської стратегії виробника на ринку товарів. Стимулююча функція прибутку проявляється в тому, що для його максимізації підприємства постійно працюють над зменшенням витрат, покращенням якості продукції, розширенням її асортименту, запровадженням нової техніки і технології тощо.

Як зазначалось, величину прибутку підприємства виражають як різницю між сукупним (валовим) доходом, який залежить від обсягу виробництва та валовими витратами, які також є функцією обсягу виробництва. Використовують два можливих принципи (підходи) для визначення рівня виробництва, за якого конкурентне підприємство буде одержувати максимальний прибуток:

1. метод сукупного аналізу, при якому порівнюються загальний дохід та загальні витрати фірми і обирається той обсяг, що максимізує різницю між ними.

 (Q) = ТR (Q) – ТC (Q) (9.6)

2. метод граничного аналізу, при якому порівнюються граничний дохід і граничні витрати. Підприємство максимізує прибуток при обсязі, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.

MR (Q) = MC (Q) (9.7)

Розглянемо обсяг виробництва, який би максимізував прибуток будь-якої фірми, незалежно від того, на якому ринку вона діє: з повною чи неповною конкуренцією. В мікроекономіці максимум прибутку трактують як максимум пози­тивної різниці між доходом і витратами на виробництво продукції, так і мінімум від'ємної різниці між тими самими величинами. То­му мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, як­що отримати додатній прибуток неможливо.

Якщо маємо графічну форму – криві TR і ТС (рис. 9.2), тоді для будь-якого зна­чення обсягу прибуток графічно визначається як різниця вартісних координат цих кривих. Отримана крива прибутку визначає його позитивне значення при обсягах від Q₁ до Q₃, і від’ємне (тобто збиток) – при обсягах 0 – Q₁ та більших, ніж Q₃. Максимальний прибуток досягається при Q₂, де різниця між TR і ТС найбільша.

Рис. 9.2. Графічне визначення прибутку фірми за сукупними показниками доходу і витрат.

Другий підхід полягає в тому, що при обсязі Q₂ кути нахилу кривих TR і ТС однакові, а їх абсолютне значення дорівнює похідним цих функцій, відповідно MR і МС. Таким чином, максимальний прибуток досягається за такого обсягу виробництва, коли MR = MC. За такої умови граничний при­буток (Μπ) дорівнює нулю:

Mπ = MR  –  MC =  0. (9.8)

Правило максимізації прибутку MR = MC діє у всіх типах ринкових структур і називається правилом граничного випуску.

Аналітичний спосіб визначення оптимального обсягу виробництва, який максимізує прибуток алгебраїчно виводиться за методом сукупного аналізу і полягає в максимізації функції однієї змінної, а саме – обсягу. Згідно з необхідної умови максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функ­ції π(Q) дорівнює нулю:

π(Q) = TR(Q) – TC(Q).

Якщо MR > МС, доцільно розширювати обсяг виробництва, бо кожна додатково вироблена одиниця продукції приноситиме більший дохід, аніж витрати на її виробництво. Прибуток буде зростати, поки MR не зрівняється з МС. Якщо ж фірма виробляє обсяг продукції, за якого MR < MC, то від кожної додаткової одиниці вона отримає менший дохід, ніж витрати на її виробництво, тобто прибуток зменшуватиметься. В цьому випадку їй треба скорочувати обсяги виробництва до рівня, коли MR = MC.

Оскільки на ринку досконалої конкуренції P = AR = MR, то умова максимізації прибутку конкурентної фірми набуває вигляду Р = МС.

На рис. 9.3. наведена графічна ілюстрація методу граничного аналізу.

Рис. 9.3. Максимізація прибутку конкурентною фірмою за методом граничного аналізу

В ситуації, представленій на рис. 9.3 через U–подібну форму кривої граничних витрат умова максимізації прибутку виконується в двох точках: Е₁ і Е₂ при обсягах виробництва Q₁ і Q₂. Однак, в першому випадку максимальними будуть збитки, а в другому – прибуток. Для визначення обсягу, що максимізує додатній прибуток, сформулюємо достатню умову. Алгебраїчно це означатиме, що друга похідна функції прибутку повинна бути від’ємною.

(9.9)

Ліва частина нерівності характеризує нахил кривої граничного доходу MR, а права – нахил кривої граничних витрат MC. Відповідно, достатня умова максимального прибутку вимагає, щоб нахил кривої граничних витрат був більший, ніж кривої граничного доходу. Оскільки для досконалоконкурентного підприємства ціна не залежить від обсягу випуску, то нахил кривої граничного доходу дорівнює нулю.

,

Тоді достатня умова набуде вигляду:

, (9.10)

Це означає, що прибуток буде максимальний, якщо у точці перетину MR і MC крива граничних витрат буде мати додатній нахил. Іншими словами, в точці максимуму прибутку крива граничних витрат повинна зростати, тобто перетинати криву граничного доходу знизу вгору. Повертаючись до рис. 9.3 умовам максимізації прибутку відповідає точка Е₂ з оптимальним обсягом випуску Q₂.

Таким чином, виведені правила максимізації прибутку фірми носять загальний характер. Вони прийнятні для фірм, що діють на різних типах ринків і носять назву «універсальних правил ринкових структур».