- •Житлово-комунальний технікум конспект лекцій
- •Розділ 1 Основні положення туристичної діяльності. Законодавча база
- •Тема 1 Державна політика та державне регулювання в галузі туризму План
- •1 Зу "Про туризм". Загальні положення
- •2 Принцип державного регулювання
- •3 Основні цілі регулювання туристичної діяльності
- •Література:
- •Тема 2 Основні напрямки розвитку туризму в Україні План
- •1 Туризм - ведуча галузь економіки
- •2 Мета та основні задачі розвитку туризму
- •Література:
- •Тема 3 Туризм: види та організаційні форми туризму. План
- •1 Організаційні форми туризму
- •2 Види туризму
- •2.1 Цілі відвідування
- •4. Види турів за ознаками їх класифікації
- •4 Типологія туристів
- •Тема 4: Учасники туристської діяльності План
- •1 Учасники туристської діяльності
- •2 Турист, як учасник туристської діяльності
- •3 Характеристика основних форм продажу і систем просування туристського продукту
- •Особи, які супроводжують туристів
- •Література:
- •Тема 5: Суб'єкти туристської діяльності, як учасники туристської діяльності. Специфіка роботи.
- •1.Туристичні оператори і туристичні агенти
- •Тема 6: Об'єднання суб'єктів туристської діяльності План
- •1 Об'єднання суб'єктів туристської діяльності
- •2 Неприбуткові організації
- •3 Об'єднання громадян - споживачів туристських послуг
- •Тема 7 Ліцензування туристичної діяльності План
- •1 Умови отримання ліцензії
- •2 Умови переоформлення ліцензії
- •3 Умови анулювання ліцензії
- •Література:
- •Тема 5. Візові формальності План
- •1 Типи та види віз, строки їх дій
- •3 Оформлення віз, підстави для переоформлення та відмови оформлення
- •Література:
- •Документы для оформления Шенгенской визы
- •Анкета туриста для стран шенгенского соглашения
- •Тема 6 Правові аспекти надання туристських послуг План
- •1 Договори у туризмі
- •2 Агентський договір
- •3 Договори з постачальниками та підрядниками
- •4 Договори зї страховими компаніями
- •5 Договори з клієнтами (угоди на туристське обслуговування)
- •Література:
- •Тема 7 Загальні умови організації туризму План
- •1 Організаційні вимоги, що пред'являються до суб'єкта туристичної діяльності
- •2 Вимоги до службового приміщення
- •3 Вимоги до інформаційно-рекламної діяльності
- •4 Вимоги до кадрового складу
- •Література:
- •Додаток:
- •Система безпеки туристів. Страхування туристів План
- •1 Вимоги до організації системи безпеки туристів
- •2 Страхування туристів
- •Література:
- •Тема 9 Організація міжнародного туризму План
- •1 Організація в'їзного та виїзного туризму
- •2 Документи, що потрібні стд для організації міжнародного туризму
- •Література:
- •Для получения Швейцарской туристической визы гражданам Украины и Молдавии
- •Утвержден постановлением кабинета министров украины
- •Тема 10 Організація внутрішнього туризму План
- •1 Туризм в Україні, проблеми та перспективи конкурентоздатності
- •2 Організація екскурсійної справи
- •3 Документи, що потрібні стд для організації внутрішнього туризму
- •Література:
- •Тема 5. Візові формальності
- •Структура заняття:
- •Тема 7. Організаційні вимоги, які пред'являються до суб'єктів туристичної діяльності
- •Структура заняття:
- •Розділ 4. Планування та організація туристичних маршрутів
- •Тема 11. Проектування та розробка туристичного маршруту План
- •1 Основні етапи розробки нового туристичного продукту
- •2 Технологічний процес підготовки, реалізації та проведення туру
- •Контрольні питання:
- •Література:
- •2.Організація транспортного обслуговування
- •1.Основні етапи розробки туру
- •2.Технологічно документація по туру
Література:
-
Нормативна база № 1 ст. 16.
-
Нормативна база № 7.
Тема 9 Організація міжнародного туризму План
-
Організація в'їзного та виїзного туризму
-
Документи, що потрібні СТД для організації міжнародного туризму
1 Організація в'їзного та виїзного туризму
Значення туризму у світі постійно зростає і це пов'язано із зростанням впливу туризму на економіки окремих країн. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:
-
міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості;
-
міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни;
-
міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму;
-
з ростом зайнятості в сфері туризму зростають прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.
Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни. Таким чином, міжнародний туризм варто розглядати у співвідношенні з економічними відносинами окремих країн.
Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувної промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11 % і 8,6 % відповідно. Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає. Міжнародний туризм у світі нерівномірний, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів.
Найбільший розвиток міжнародний туризм має місце у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70 % світового туристичного ринку і біля 60 % валютних надходжень. Приблизно 20 % приходиться на Америку, менше 10 % - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.
Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних і торгових підприємств, що роблять і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту. З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, що спирається на розвинуту туристичну індустрію і сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму. По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги, які найчастіше навіть не мають юридичної і господарської незалежності. По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, які пропонують повний комплекс послуг в вигляді інклюзив - турів. По-третє, з'явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній і банків, що здійснюють операції по наданню туристичних послуг клієнтам.
Всі вищезгадані категорії фірм відрізняються одна від одної по функціях і характеру діяльності.
Туристичні корпорації – це великі підприємства, що шляхом участі об'єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в потужні міжгалузеві виробниче – господарські комплекси, що включають підприємства самих різних галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес (транспортні, банківські, страхові й інші компанії) і реалізують тури через широку мережу туроператорів і тур агентства в різних країнах. Обладнанні самими сучасними автоматизованими системами керування і зв'язку дозволяє їм оперативно вивчати і задовольняти потреби й інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягай в розвинутих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на частку 13 найбільших туристичних корпорацій доводиться 50 % реалізованих турів, у Німеччині 3 найбільші туристичні корпорації "TUI", "Nekkerman" і "ITS" зосередили у своїх руках 70 % ринку.
Крім великих корпорацій, у дійсний час одержали широкий розвиток готельні комплекси, що дають туристам послуги не тільки по їх розміщенню, але і широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при готелі, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами й іншими товарами.
Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму і зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, так і самостійно розроблені тури на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин із готельними й іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно з початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів і до торгівельно-посилкових фірм.
Шенгенська угода.
14 червня 1985 року в люксембурзькому місті Шенген державами Бенілюкса, Францією і Німеччиною була підписана угода про майбутнє поступове скасування паспортного контролю на своїх внутрішніх межах.
У червні 1991 року до Шенгенської угоди приєдналися Іспанія і Португалія, і був складений список країн, що обов'язково повинні мати відкритий візової режим. 17 грудня 1992 року був затверджений список із 120 країн, громадяни яких для перетинання меж повинні мати візу єдиного зразка (до них відноситься і Україна), був прийнятий бланк єдиної візи і 22 грудня 1994 року представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про вступ у силу Шенгенської угод із 26 березня 1995 року. У 1997 році до Шенгенської угоди приєдналися Швеція і Данія. Саме з цього часу українські туристи, що виїжджають в одну з цих держав на термін менше трьох місяців, одержують Шенгенську візу, при більш тривалому перебуванні в країні потрібно отримати національні візи. З одного боку, пересування по території семи європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, але, з іншого боку, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається питання про видачу дозволу на виїзд. Це зроблено з тим, щоб посольства цих держав мали час посилати одна іншій запити на ту або іншу людину, що просить дозволу на в'їзд. Існують також держави, в яких оформлення на в'їзд здійснюється безпосередньо на кордоні. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Об'єднані Арабські Емірати і Туреччина. Безвізовий вТзд за запрошенням без оформлення закордонного паспорта дозволений у країни Східної Європи, Монголію, Кубу. Українські громадяни мають право на в'їзд без оформлення віз у Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр, Польшу і ін. країни. При оформленні документів в обов'язковості тур фірми входить інформування туристів про вимоги прикордонних і митних служб.