ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Курсова робота

з дисципліни:

« Європейська інтеграція »

за темою:

«Сутність, структура, функції міжнародного інтеграційного об’єднання»

Виконав:

курсант групи ЕМ08-1

Ковальчук М.В

Керівник:

Карамбович І.М.

Дніпропетровськ

2010

ПЛАН

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади функціонування міжнародних інтеграційних об’єднань.

• Поняття та рівні міжнародних інтеграційних формувань.

• Форми міжнародних інтеграційних об’єднань.

• Завдання та основні цілі діяльності міжнародних інтеграційних об’єднань.

• Економічні наслідки вступу країн до торгово-економічних об’єднань.

РОЗДІЛ ІІ. Міжнародні інтеграційні об’єднання на сучасному етапі економічного розвитку.

• Стан та проблеми міжнародного економічного співробітництва на сучасному етапі.

• Перспективи розвитку міжнародних інтеграційних об’єднань.

• Функціонування міжнародних інтеграційних об’єднань в Україні.

Вступ

Найважливішою рисою сучасності є зростання взаємозалежності економіки різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на макро- і мікрорівнях, інтенсивний перехід розвинутих країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу. Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в теперішні часи -- поступове зростання їх взаємозалежності. Ця темаи зараз дуже актуальна в Україні і світі. Адже, правильний вибір шляху міжнародного розвитку впливає на економіку країни її соціальний розвиток.

Теоретичні засади функціонування міжнародних інтеграційних об’єднань.

Поняття та рівні міжнародних інтеграційних об’єднань.

Економічна інтеграція є наслідком поглиблення міжнародного територіального поділу праці. На певному етапі розвитку цього процесу економічні стосунки країн світу характеризуються вже не тільки торгівельними, але й виробничими, фінансовими зв’язками.

Економічна інтеграція – це процес зближення національних економік, шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. Національні економіки, спеціалізуючись на певних товарах і послугах, водночас доповнюють одна одну в системі світового господарства. Слово «інтеграція» походить від латинського «integer» - цілий, отже інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи[1;С.233].

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки факторів світового ринку серед яких найсуттєвішими є глобалізація та регіоналізація.

Хоч на перший погляд глобалізація та регіоналізація є проявами протилежних напрямків, вони не виключають, а доповнюють один одного. На регіональному рівні конкретизуються, організаційно упорядковуються, моделюються інтеграційні процеси, які на глобальному рівні мають узагальнений характер. Поступово розширюючись, регіональні організації відпрацьовують механізм економічного співробітництва, який стає надбанням світової спільноти на глобальному рівні. Цей факт, до речі, має відображення в системі міжнародних організацій. Організація європейського економічного співробітництва утворена в 1948 році, як регіональна організація, а в 1960 – перетворилась на глобальну – Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що сьогодні об’єднує країни всіх континентів.

На думку фахівців [1;31], найбільш чітко міжнародна інтеграція проявляється на регіональному рівні.

В просторовому відношенні можна виокремити такі рівні регіоналізації:

• макрорегіональний – об’єднання держав великого регіону. Такими регіонами є Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа, Центральна Азія ( азіатські країни колишнього СРСР, а також Монголія), Південна Азія, Східна Азія та Південно-Східна Азія, Азіатсько-Тихоокеанський регіон (сполучає декілька регіонів Азії, Австралію, деякі країни Північної та Південної Америки), Північна Америка, Латинська Америка, Близький Схід, Західна і Центральна Африка, Східна Африка, Південна Африка.

• мезорегіональний – співробітництво між прикордонними адміністративно-територіальними утвореннями держав, наприклад, єврорегіони, СЕП.

• мікрорегіональний – спільні спеціальні економічні зони.

На мікрорівні вирізняють горизонтальну та вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку, і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.

Вертикальна інтеграція передбачає об`єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції:

інтеграція "вниз" (наприклад, приєднання заводу - виробника сировини чи напівфабрикатів до компанії, яка веде головне виробництво);

виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильної компанії заводу, що виробляє металоконструкції);

невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу.

На певному рівні розвитку мікроінтеграції виникають транснаціональні корпорації. Вони є найбільш інтегрованими мікроструктурами. На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об(єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явище економічного регіоналізму. Отже, маємо дворівнему структуру інтеграційних формувань - на мікро- та макрорівні. Як теоретично обгрунтовані та практично апробовані розглядають такі форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи.

Інтеграційні процеси відбуваються з неоднаковою глибиною та інтенсивністю в різних регіональних угрупованнях. Це залежить від загального рівня розвитку країн регіону і рівня поглиблення територіального поділу праці між ними [1; 233].

Економічна інтеграція характеризується деякими істотними ознаками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн: взаємопроникненням і переплетенням національних виробничих процесів; широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких їхніх форм; глибокими структурними змінами в економіці країн-учасниць; необхідністю цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробки скоординованої економічної стратегії і політики; регіональністю просторових масштабів інтеграції, тому що необхідні передумови першорядно складаються між країнами, де установилися тісні господарські зв'язки.

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних угруповань, що визначалося цілим рядом передумов.

Передумови утворення інтеграційних об `єднань:

· близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

· географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загального кордону й історично сформованих економічних зв'язків;

· спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т. д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально постають перед країнами, що інтегруються;

· демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання, зниження інфляції, зростання зайнятості і т. д.), що робить певний психологічний вплив на інші країни. Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов;

· «ефект доміно»[1; с.50].

Після того, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, зазнають деяких труднощів, пов'язаних з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, одна на одну. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, що залишилися за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн поспішили укласти з нею угоди про торгівлю