7.2. Оцінювання надійності комерційних банків

У міжнародній практиці відомі різні типи зведеної оцінки діяльності комерційних банків. За призначенням рейтинги можна розділити на такі, що призначені інформувати будь-яких учасників фінансового ринку і орієнтовані тільки на його професійних учасників. До першої групи належать рейтинги А. Альтмана, В. Кротонова, Є. Ширінської, А. Гуревича. До другої групи - рейтинги САМЕЬ, О. Шматова тощо [52].

7.2.1. Рейтингові системи. Найвідомішою серед рейтингових систем є система САМЕЬ. Її назва є абревіатурою початкових букв показників банків:

"С" - адекватність капіталу; оцінка капіталу у банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

"А" - якість активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

"М" - менеджмент; оцінка методів управління банківської установи із урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

"Е" - надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

"Ь" - ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

У розвинутих країнах світу систему САМЕЬ удосконалили. Удоско­налена версія має назву САМЕЬЗ, де 5 - чутливість фінансового ринку до багатьох чинників, серед яких: інфляція; зміна вартості капіталу; страховий ризик; вплив на коливання валютних курсів; ризик, пов'язаний із торговою діяльністю; ризик міжнародних операцій та інші.

Кожен компонент оцінюється за п'ятибальною системою (1 - здоровий, 2 - задовільний, 3 - посередній, 4 - критичний і 5 - незадовільний), і на основі цих значень обчислюють підсумковий показник. Однією з найрозвиненіших рейтингових систем є РАТКОЬ, вживана Банком Італії з 1993 р. Головним джерелом інформації тут є регламентована звітність банків, на основі якої розраховують п'ять компонентів: достатність капіталу; прибутковість; якість кредитів; організація; ліквідність. Загалом ця система побудована на тих самих принципах, що і САМЕЬЗ. Відома також французька рейтингова система ОКАР (Ог§аш2аііоп аші КеіпГогсешепІ оі" Ргєуєпііує Асііоп). Вона передбачас розрахунок 14-ти показників, які поділяються на п'ять груп: коефіцієнти (капітал, ліквідність тощо); балансова і позабалансова діяльність (якість активів і погані позики); ринковий ризик; доходи; якісні-критерії (утримувачі акцій, управління і внутрішній контроль) [39-51].

7.2.2. Системи коефіцієнтного аналізу і аналізу однорідних груп. Оскіль­ки велику частину рейтингів складають з використанням певної сукупності співвідношень між агрегованими статтями банківської звітності (коефіцієнтів), очевидно, що аналітик, який зацікавлений в отриманні докладніших відомостей про банк або хоче зрозуміти, чим зумовлена зміна банківського рейтингу, вдасться до детальнішого розгляду цих співвідношень, Цей процес називається коефіцієнтним аналізом. Однією з найрозвиненіших систем коефіцієнтного аналізу є ВАКгегі ІпГогтаїіоп 5у$1ет (ВАКІ8). Вона. використовується Центральним банком Німеччини (РеиІзсЬе ВшкІезЬапк) з 1997 р. ВАКІЗ містить 47 коефіцієнтів, 19 з яких належать до кредитного ризику (зокрема коефіцієнт платоспроможності), 16 — до ринкових ризиків, 2 — до ризиків ліквідності, і 10 пов'язані з прибутковістю банківських операцій. Всім цим показникам присвоєні однакові вагові коефіцієнти значущості. Сьогодні роль системи зводиться до розроблення пріоритетів діяльності з банківського спостереження. У США використовується система аналізу Вапк МопіІогіп§ Зсгеепз (ВМ5), яка об'єднує 39 фінансових показників і 35 параметрів, що стосуються ринку капіталів. У Нідерландах для визначення надійності кредитних установ ретельно вивчають як показники, що безпосередньо харак­теризують діяльність банків, так і макроекономічні індикатори, що впливають на розвиток банківської галузі загалом (зростання ВВП і промислового виробництва, рівень безробіття, курс євро, індикатор кількості банкрутств протягом останнього року тощо). Варто зазначити, що за коефіцієнтного аналізу кредитних організацій виникає доволі істотна проблема: у банків з різною спеціалізацією та індивідуальною специфікою нормальні діапазони значень багатьох коефіцієнтів істотно відрізнятимуться, тому результати такого аналізу у всій сукупності банків будуть недостатньо точними. Найочевидніший і часто використовуваний на практиці метод вирішення цієї проблеми полягає в розділенні банків на однорідні групи на основі одного або декількох критеріїв. Серед них найвідоміші: розмір активів; сегмент банківсь­кої індустрії (наприклад: ощадні, вітчизняні, комерційні, іноземні банки); регіональне положення (зокрема, у складанні міжнародних банківських рейтин­гів велику роль відіграє рейтинг країни, яку банк представляє). Оптимальні значення коефіцієнтів визначають окремо для кожної групи [39-51].

3. Системи комплексної оцінки. Для отримання детальної і всебічної оцінки кредитної установи потрібен комплексний аналіз діяльності всіх його великих бізнес-підрозділів. Подібні дослідження дуже капіталомісткі, вима­гають значного часу і об'єднують в собі аналіз ієрархічної структури банку, дослідження ризиків, пов'язаних з окремими підрозділами, і поетапне вироб­лення на їхній основі інтегральної оцінки ступеня надійності банку загалом. З урахуванням складності цієї процедури періодичність її виконання звичайно встановлюють індивідуально для кожного банку залежно від підсумків попереднього аналізу або результатів, одержаних менш дорогими методами оцінки надійності. Нині подібні системи використовують органи державного нагляду Великобританії і Нідерландів. Наприклад, оцінка банку за вживаною в Нідерландах з 1999 року системою КА.8Т (Кізк Апаїузіз ЗирроП Тооі) складається з чотирьох основних етапів: загальне описання і фінансовий аналіз організації на основі наявної звітності і результатів останніх досліджень на місцях; розділення організації на великі управлінські підрозділи і види діяльності: оцінка ризиків і управління окремими підрозділами; агрегація показників і складання звітів. За рахунок універсальності і високої ефектив­ності такі системи видаються найвідповіднішими для оцінки стану великих багатофіліальних банків і банківських холдингів, що виконують важливу роль в економіці країни [39-51].

4. Статистичні моделі. Всі описані вище методики спрямовані на діагностику поточного стану банку через аналіз його діяльності і регламен­тованої звітності. Проте немалий інтерес для аналітиків становить оцінка стану банку в майбутньому. Маючи прогнозну інформацію, можна оперативно вжити заходи для поліпшення ситуації або уникнути можливих втрат, зумовлених зниженням надійності кредитної установи. Щоб одержати достовірний прогноз динаміки розвитку банку, необхідно будувати складні економіко-математичні моделі, в яких задіяний весь багатий інструментарій сучасної статистики. Висока затребуваність подібних аналітичних систем стимулювала їхню бурхливу еволюцію — від простих моделей, розроблених в США на початку дев'яностих років, здійснений перехід до складних сучасних методик багато чинників, які здатні не тільки оцінити ступінь надійності банку, але і обчислити, скільки часу залишилося до очікуваної кризи. Відзначимо, що -традиційна "вада" статистичних моделей полягає в недостатньому обліку якісних чинників розвитку банку. Тому до таких моделей часто додають якісні складові з раніше розрахованих рейтингів (наприклад, значення показника "М", що належить рейтингу САМЕЬЗ). На державному рівні статистичні моделі раннього попередження найбільший розвиток одержали в США і у Франції. За реалізовуваним підходом їх можна розділити на чотири групи моделей: розрахунку рейтингів і рейтингових понижень; прогнозування банкрутств і виживань; очікуваних збитків; інші [39-51].

5. Моделі розрахунку рейтингів і рейтингових понижень. Системи, що дають змогу розраховувати майбутні значення рейтингу або його структур­них компонентів, дають змогу проаналізувати стан банку на прогнозований період. Такі системи забезпечують подвійну "вигоду" користувачам. З одного боку, історичні дані по банківських рейтингах - це добра кількісна основа для класифікації банків і побудови статистичної моделі. З іншого - розроблення подібних моделей багатьох чинників може внести істотні позитивні корективи в сам рейтинг, оскільки дасть змогу відсіяти чинники, що мають незначний вплив на стан кредитної установи, і виявити істинні причини зміни рейтингу. Кількісна оцінка впливу окремих чинників відкриває широкі можливості для коригування вагових рейтингових коефіцієнтів, одержаних раніше емпірично. Однією з таких систем є 5СОК (Зіаіїзіїсаі САМЕЬЗ ОЯ-вііе К.а1іп§). Ця система дає змогу з достатнім ступенем точності оцінювати вірогідність погіршення становища банків протягом найближчих 4—6 місяців. Для отримання прогнозів, що охоплюють період до двох років, в 1993 р. Федеральна резервна система США розробила методику 5ЕЕК (Зузіет ґог Ез(лтаііп§ Ехатіпайоп К.а1іп§8); у нашій країні вона відоміша під своєю попередньою назвою — РІМ8 (Ріпапсіаі ІпзІіПИіопз Мопі(;огіп§ Зузіет). Принципова її відмінність від 8СОК полягає у тому, що рейтинги будують на основі інформації, що міститься як у банківській звітності, так і у рейтингах, які включають різноманітну кількісну і якісну інформацію про банки. У межах 8ЕЕК за допомогою двох незалежно розроблених моделей розраховують два підсумкові показники — очікуваний рівень рейтингу і очікуваний рівень ризику діяльності банку [39-51].

3. Моделі прогнозування банкрутства або виживання. Для побудови моделей цього типу використовують постулат: "у поведінці банків в період перед банкрутством або в умовах значних фінансових труднощів є спільні риси". їхня наявність є попередженням про високу вірогідність банкрутства в найближчому майбутньому. Один з найпростіших методів, використовуваних у первинному розробленні моделі цього типу, полягає у виявленні тенденцій зміни показників тих банків, що стали згодом банкротами або зуміли уникнути фінансових труднощів. Друга модель, що входить у вже згадувану методику 8ЕЕК, використовує різноманітні економічні індикатори і на виході показує вірогідність того, що банк буде "критично недокапіталізований" або оголошений банкротом протягом двох років з моменту аналізу. Також цікава модель банківського калькулятора, вживана в Службі валютного контролю СІЛА (ОШсе оГ ІЇіе Сопігоііег оґ йіе Сштепсу — ОСС). У ній разом з показниками, що характеризують банк, використовують відомості про зовнішнє середовище, а також коригувальні коефіцієнти, що дають змогу включати в базу прогнозу періоди, які передували ухваленню нормативних актів, що істотно вплинули на банківську галузь. Для підвищення надійності розрахунку в таких моделях широко застосовується розділення кредитних установ на однорідні групи [39-51].

7.2.7. Моделі очікуваних збитків. Для розроблення ефективних моделей прогнозування банкрутства і виживання банків необхідно мати в своєму розпорядженні обширні ретроспективні дані із розвитку банківської сфери в різних економічних умовах. Оскільки сучасна вітчизняна практика кредитно- фінансової діяльності налічує небагато років, у виборі підходу до моделювання цілком виправдане звернення до досвіду Франції, де для прогнозування динаміки надійності банків застосовується модель, що дає змогу оцінювати потенційні майбутні втрати. Система підтримки банківського аналізу (ЗААВА) Французької банківської комісії складається з трьох діагностичних модулів. Перший з них — модуль кількісного аналізу на основі банківської звітності та інших відомостей, що зберігаються в базах даних комісії, — досліджує кредитний портфель банку і обчислює вірогідність неповернення різних типів кредитів. За його допомогою оцінюють очікувані втрати впродовж найближчих трьох років. Якщо за таких втрат нормативів достатності капіталу продовжують дотримуватися, банк вважають надійним. Другий модуль досліджує якість власників акцій банку (включаючи готовність цих юридичних і фізичних осіб підтримувати кредитну установу). Третій модуль на основі рейтингових даних, результатів досліджень на місцях і відомостей по ринках діагностує якість управління банком, внутрішній контроль і ліквідність. Використовуючи інформацію, одержану від всіх трьох модулів, система виробляє синтетичний діагноз банку, зокрема дає оцінку його надійності за п'ятибальною шкалою [39-51].

1