Тема 6

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ

План

1. Оцінювання ефективності кредитних та інвестиційних операцій у сфері зовнішньоекономічної ДІЯЛЬНОСТІ.

2. Оцінювання доцільності залучення комерційним банком кредитів для фінансування зовнішньоекономічних операцій.

6.1. Оцінювання ефективності кредитних та інвестиційних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Існує велика кількість методичних розроблень до оцінювання абсо­лютних та відносних показників економічної ефективності інвестиційних та кредитних банківських операцій, які відображають величину отримуваного прибутку та його рівень на одиницю витрат. Як правило, пропоновані методи відрізняються урахуванням різноманітних коефіцієнтів для підвищення об'єк­тивності оцінювання ефективності інвестицій, а також способами розрахунку величини прибутку та витрат. Здебільшого абсолютні та відносні показники економічної ефективності коригують на коефіцієнт урахування податку з прибутку, коефіцієнт ймовірності реалізації економічних ризиків.

В умовах командно-адміністративної економіки в основу методів оцінки ефективності інвестицій був покладений критерій народногосподарського ефекту. Основними методами розрахунку ефективності був метод зведених витрат, який базується на використанні встановленого нормативу окупності вкладених коштів [20; 21; 41].

Варто зауважити, що в умовах ризику здебільшого аналіз ефективності інвестицій полягає у виявленні порівняльної переваги різних варіантів інвес­тування. Завдання потенційного інвестора полягає у виборі найкращого ва­ріанта вкладення ресурсів. Середні значення показників ефективності, розраховані в межах галузі, до якої належить підприємство-реципієнт, вважають найоб'єктивнішою базою порівняння. Це пояснюється тим, що, незважаючи на відмінності у розмірах підприємств, способах виробництва і асортименті продукції, підприємства в межах однієї галузі мають аналогічні виробничі характеристики та зазнають впливу однакових соціально-еконо­мічних факторів. Результатом розрахунку порівняльної ефективності є визначення загальної ефективності вкладення ресурсів у певний проект [19]. З огляду на це використання абсолютних показників економічної ефективності є обмеженим. Здебільшого застосовують відносні показники, а саме розрахунок середньої ставки доходу, індексу прибутковості, чистої теперішньої вартості, обліку часу окупності, внутрішньої ставки доходу, метод ануїтету тощо.

Характерним є те, що в теорії і практиці аналізу ефективності інвестицій сформувались вимоги до цих методів. До них належить урахування: вартості грошей у часі та ймовірності реалізації ризиків. Крім того, розроблення методу оцінювання ефективності інвестицій повинно супроводжуватись розробленням системи трактування результатів розрахунку.

З теорії фінансового менеджменту відомо, що аналіз ефективності інвес­тицій можливо здійснювати дисконтуванням очікуваної величини вкладених коштів або нарощенням суми інвестованих коштів до очікуваної величини. На практиці часто використовують комбінацію дисконтування і нарощення для перевірки об'єктивності результатів виконаних розрахунків.

В основі теорії вартості грошей у часі є такі показники, як:

• початкова сума інвестицій (вартість активів на момент їхнього зарахування на баланс підприємства);

• норма прибутку (дохід на одиницю вкладених коштів, виражений у вигляді річної відсоткової ставки);

• термін інвестування (період від моменту зарахування активів на баланс підприємства до моменту їхнього списання з балансу);

• майбутня вартість інвестицій (вартість через певний період з урахуванням певної процентної ставки. Розраховується як добуток суми інвестицій та майбутньої вартості процентного чинника [17, с. 65]);

• теперішня вартість інвестицій (грошова вартість майбутніх доходів на теперішній час [17, с. 68]. Для інвестора майбутня вартість надходжень, власне кажучи, дорівнює вартості інвестицій на момент їхнього здійснення [1, с. 33], тобто здійснюючи аналіз ефективності інвестицій у передінвестиційний період нарощуванням або дисконтуванням вартості інвестицій, треба зосередити увагу на доході, що припадає на одиницю інвестованих коштів).

Спосіб розрахунку вказаних показників залежить від того, вкладають кошти на умовах простих чи складних відсотків. Інвестування на умовах простих, відсотків передбачає незмінність бази нарахування відсотків. Інвес­торам, які вкладають кошти на умовах простих відсотків, доцільно поточні доходи вкладати в інші об' єкти інвестування. Розрахунок вартості інвестицій у кінці інвестиційного періоду із урахуванням доходів, які отримані на умовах простих відсотків, ведуть за формулою:

л_и=р-а+лт),

де К._л - вартість інвестицій у кінці інвестиційного періоду із урахуванням доходів, які отримані на умовах простих відсотків; Р - сума інвестованих коштів; п- норма прибутковості; г- термін інвестування.

Своєю чергою, інвестування на умовах складних відсотків передбачає капіталізацію поточних доходів, тобто їхнє реінвестування (повторне вкла­дення), що зумовлює приріст початково інвестованої суми, на яку нарахо­вуватимуть відсоток. Розрахунок вартості інвестицій у кінці інвестиційного періоду із урахуванням доходів, які отримані на умовах складних відсотків, ведуть за формулою:

Р_п = Р-(\ + г)\

де Р_п - вартість інвестицій у кінці інвестиційного періоду із урахуванням доходів, які отримані на умовах складних відсотків.

Для спрощення розрахунків в умовах складних відсотків використовують табличні значення майбутньої (РУІР) і теперішньої вартості (РУІР) процентного чинника.

Інвестори, незалежно від умов і об'єктів інвестування, аналізують май­бутню вартість здійснених інвестицій з позиції моменту вкладення коштів. В основі розрахунку теперішньої вартості інвестицій, які здійснені на умовах простих відсотків, є формула: де Ру_р - теперішня вартість інвестицій, які зроблені на умовах простих відсотків.

Теперішню вартість інвестицій, які зроблені на умовах складних від­сотків, розраховують як співвідношення майбутньої вартості вкладених коштів до процентного чинника (норми прибутковості) п періодів:

Ру = ———абоРу. = ¥ ■РУІ¥(г,п), ¹ (1+г)" ¹ "

де Ру₈ - теперішня вартість інвестицій, які здійснені на умовах складних відсотків. Як бачимо, розрахунок теперішньої вартості можливий за допомогою табличного значення процентного чинника.

Варто зауважити, що інвестори компенсацію за зниження вартості гро­шей у часі насамперед бачать у об'єктивному визначенні норми прибутковості одиниці вкладених коштів незалежно від того, чи йдеться про відсотки за депозитами, облігаціями, дивіденди за акціями, чи про рівень прибутку від інвестицій у реальні об'єкти інвестування.

Загальноприйнятими методами визначення необхідної норми прибут­ковості інвестицій із урахуванням інфляції є:

1. Визначення реального рівня доходу на активи підприємства у вигляді річної відсоткової ставки для аналізованого періоду:

г~Т,

г =

' 1+Г. '

де п_р - реальний рівень доходу на активи підприємства у вигляді річної відсоткової ставки для аналізованого періоду; г - номінальний рівень доходу на активи підприємства у вигляді річної відсоткової ставки для аналізованого періоду; Т; - темп інфляції у вигляді річної відсоткової ставки.

2. Розрахунок майбутньої вартості активів підприємства із урахуванням отриманих доходів і впливу інфляції:

5_я=Рх[(1+г_р)х(1+7;.)]",

де 8_Н - майбутня вартість активів підприємства із урахуванням одержаних доходів і впливу інфляції; Р - вартість активів на дату балансу: І - кількість

інтервалів, за якими підприємство огримує прибутки на наявні активи, у загальному аналізованому періоді.

3. Розрахунок теперішньої вартості активів підприємства із урахуванням впливу інфляції:

Р„

р

Кі + Ох(і+т_£)Г

де Рр - теперішня вартість активів підприємства із урахуванням впливу інфляції.

4. Розрахунок необхідної суми премії за рівень інфляції, в умовах якої отримуватиметься прибуток на активи підприємства:

Я; = Р X

де Пі - премії у необхідних сумах за рівень інфляції, в умовах якої одержуватимуть прибуток на активи підприємства.

4. Визначення загальної суми необхідного прибутку на активи під­приємства в умовах інфляції

Дн - Д_р ^{+ п}І'

де Д„ - загальна сума необхідного прибутку на активи підприємства в умовах інфляції; Д_р - реальна сума необхідного прибутку на активи підприємства у аналізованому періоді, розрахована за простою реальною відсотковою ставкою.

4. Розрахунок необхідного рівня прибутку від використання активів підприємства із урахуванням впливу інфляції:

Р = ЇЇ-Н 1

^Дн 5_П-Р '

де Рд_н - необхідний рівень прибутку від використання активів підприємства із урахуванням впливу інфляції.

Вищенаведені методи оцінювання вартості інвестицій у часі, визначення необхідного відносного і абсолютного значення відсоткової ставки є в основі найчастіше застосовуваних у практиці іноземних інвесторів показників оцінювання ефективності інвестицій, а саме величини дисконтованих доходів, чистого приведеного ефекту, внутрішньої норми прибутковості, періоду окупності інвестицій, коефіцієнта ефективності інвестицій. Практично усі з вказаних показників є взаємопов'язаними.

Так, показник розміру дисконтованих доходів розраховують як спів­відношення величини доходів від інвестицій за п звітних періодів до величини процентного чинника:

р =У———

" Г(1 + г)-'

де Р_у - показник величини дисконтованих доходів; Р_п - доходи від інвестицій за п звітних періодів.

Фактично значення цього показника доцільно використовувати лише у комбінації з іншими показниками для всебічного аналізу ефективності інвестицій. Його недолік полягає у тому, що розрахована сума є валовою, оскільки, окрім прибутків, включає вартість здійснених інвестицій. Недолік вказаного показника усуває показник чистого приведеного ефекту, який розраховують як різницю між величиною дисконтованих доходів та вартістю здійснених інвестицій:

И = Р_У-Р,

де N - показник чистого приведеного ефекту.

Очевидним є те, що значення цього показника є допустимим за умови, що N>0, у протилежному разі інвестиційний проект є збитковим. Недолік показника полягає у тому, що розрахунки здійснюються у абсолютних ве­личинах, тобто для забезпечення порівнюваності проектів, зокрема тих, які, ймовірно, здійснюватимуться у різних країнах, необхідні додаткові розрахунки, зокрема, крос-курси купівлі та продажу відповідних валют. До того ж, абсолютні значення показників є неспівмірними для проектів різної вартості. Усуває недолік показника чистого приведеного ефекту індекс рентабельності, який розраховують як співвідношення величини дисконтованих доходів до вартості здійснених інвестицій.

У практиці іноземних інвесторів часто використовують показник внут­рішньої норми прибутковості інвестицій. Економічна сутність цього показника полягає у визначенні дисконтної ставки за інвестиційним проектом. Розрахунок внутрішньої норми дохідності здійснюють за формулою

/(>і)-/(>₂)

де її - значення табульованої ставки дисконтування, за якої 0(/(г₁) >- 0); г₂ - значення табульованої ставки дисконтування, за якої

/(г₂)>0(Ґ(г₂)-<0).

Трактування значення цього показника неможливе без розрахунку інших показників, які характеризують ефективність інвестування, зокрема, показника чистого приведеного ефекту, ціни капіталу тощо. Загальноприйнятим є те, що значення ІКН повинно дорівнювати (проект беззбитковий) або бути більшим за нуль (проект прибутковий). Як показав огляд літературних джерел, для трактування значення ЖЕ. використовують розрахунок середньозваженої ціни капіталу (ресурсів) підприємства:

ШСС = ^к_гсі_Г

м

де "\\'АСС - середньозважена ціна ресурсів підприємства; к| - ціна і-го джерела ресурсів; сі) - коефіцієнт вагомості ]-го джерела ресурсів у загальній їхній сумі.

Одним з показників, який об'єктивно відображає ефективність реалізації інвестицій, є показник адаптованого чистого приведеного до теперішньої вартості доходу [20, с. 244]:

і=п (МСР^ВК )

АМРУ = (1пи_вк + Кр₀-Іпщ = 0) + "Т,

,=і (1 + г)

де АГ^У - показник адаптованого чистого приведеного до теперішньої вартості доходу; 1пи_вк - заплановане самофінансування початкових інвестицій за проектом, включаючи залучення засобів від сторонніх інвесторів-пайовиків або акціонерів; Кр₀ - кредит, який планують отримати для покриття дефіциту

у фінансуванні стартових інвестицій; Іпи₀ - обсяг витрат на фінансування інвестиційного проекту за рахунок власних і залучених джерел фінансування; А- реформовані чисті грошові потоки від реалізації проекту, розраховані з урахуванням вартості обслуговування раніше взятих кредитів.

Одна з основних переваг цього методу полягає у тому, що приведену вартість майбутніх надходжень визначають із врахуванням витрат на пога­шення залучених кредитів, що необхідні для реалізації інвестиційного проекту. Фактично, умовою прийнятності інвестиційного проекту є АИРУ/ > 1КЯ;

ШРШ > МПУ.

Отже, виконавши огляд і аналіз методичного інструментарію з оціню­вання ефективності інвестицій з позиції вартості грошей у часі, доходимо таких висновків:

• першочерговими пріоритетами для інвестора є збереження та приріст вартості інвестованих коштів. З огляду на це період окупності інвестованих коштів є періодом беззбитковості; чим він менший, тим, ймовірно, ефективнішою буде реалізація інвестицій;

• необхідна (реальна) норма прибутку повинна формуватись із ураху­ванням вартості залучених інвестиційних ресурсів, рівня інфляції, ймовірності реалізації економічних ризиків;

• розрахунок теперішньої вартості майбутніх грошових надходжень від реалізації інвестицій є об'єктивним у разі урахування реальної норми прибутку і загальних витрат на реалізацію інвестицій.

Як зазначалось вище, однією із вимог до оцінювання ефективності інвестиційної діяльності підприємства або ефективності формування активів банку є урахування економічних ризиків. Як відомо, економічний ризик - це ймовірність втрат, які можуть зумовити зниження прибутковості або призвести до збитковості виробничо-господарських операцій суб'єктів підприємництва. У сфері інвестиційної, кредитної, страхової та інших видів діяльності під­приємства сутність реалізації економічних ризиків є такою самою. Зауважимо, що економічний ризик може мати різноманітний характер, зокрема валютний, невиконання договірних зобов'язань, форс-мажорний тощо [2; 21; 23; 47]. З позиції диверсифікації більшість авторів ризики поділяють на ті, що піддаються диверсифікації (суб'єктивні) і ті, що диверсифікації не піддаються (об'єктивні). Огляд літературних джерел показав, що ризики, які не піддаються диверсифікації, тобто зумовлені чинниками зовнішнього середовища, за умови відсутності форс-мажорних обставин є прийнятними для більшості інвесторів, тобто воші характеризують мінімальний рівень інвестицій. Своєю чергою, ризики, які піддаються диверсифікації, є суб'єктивними, оскільки виникають гід впливом рішень конкретних осіб, їхньої схильності до ризику, про­фесійності тощо.

Поширеним методом оцінювання ризику, який не піддається диверси­фікації, є коефіцієнт чинника р. Йото визначають, аналізуючи взаємозв'язки фактичної дохідності активу з фактичною ринковою дохідністю. Чим вищим є значенім р, тим вищий ризик активу [1; ЗО]. Коефіцієнт р розраховують за формулою [1; 52]:

де р - коефіцієнт "бета"; К - показник кореляційної залежності між рівнем доходу конкретного активу та середнім рівнем доходів ринкових фондових активів загалом; 8_и - середньоквадратичне відхилення рівня дохідності конк­ретних активів за певний період; - те саме ринкових фондових активів

загалом за цей самий період.

Як відомо, середньоквадрагичне (стандартне) відхилення розраховують за формулою [26, с.167]:

де Ні - конкретне значення можливих варіантів значення очікуваного по­казника; К. - середньоочікуване значення можливих варіантів значення очіку­ваного показника; Рі - можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів значення очікуваного показника; п - кількість спостережень.

У табл. 2 наведено залежності між значеннями коефіцієнта (3 та рівнем систематичного ризику активу.

Значення коефіцієнта Р необхідне для коригування дохідності інвестицій на рівень ринкового ризику. Таке коригування покладено в основу моделі оцінювання дохідності активів підприємств [ЗО; 52]:

де САМР - модель оцінювання дохідності активів компаній; Б_ь - дохідність безризикових активів; В_г - ринкова дохідність.

Таблиця 6.1

Значення р	Рівень систематичного ризику активу
	Низький
/? = 1	Середній
	Високий

Слушно зауважує Д. Черваньов про те, що у разі застосування моделі САМР необхідно враховувати низку припущень, а саме [52]:

1. Головною метою кожного інвестора є максимізація можливого при­росту свого капіталу на кінець запланованого періоду. Інвестори оцінюють активи на підставі очікуваних дохідностей та стандартного відхилення альтернативних інвестиційних портфелів.

2. Інвестори можугь брати кредит та кредитувати без обмежень із відсотком, що дорівнює безризиковій відсотковій ставці, водночас немає обмежень на продаж будь-яких активів, якими інвестор не володіє.

3. Усі інвестори однаково оцінюють імовірність розподілу очікуваних значень дохідності, тобто перебувають у однакових умовах щодо прогно­зованих показників. Крім того, інвестиційні можливості однакові для всіх інвесторів, хоча вони можуть мати різні ресурси.

4. Передбачається, що немає плати за трансакції та не враховуються наявні податки; усі активи можуть безмежно поділятися та бути абсолютно ліквідними (ринок має досконалу конкуренцію).

5. Усі форми мають остаточно визначену кількість фінансових активів, і ніяких нових інвестиційних рішень не буде прийнято протягом періоду, що розглядається.

Щодо ризиків, які піддаються диверсифікації, то, як показав огляд літературних джерел, їх здебільшого аналізують у розрізі конкретних активів та підприємств, на базі яких, можливо, реалізовуватимуться інвестиції.

Узагальнення огляду літературних джерел, а також власні дослідження показали, що ризик реалізації інвестицій у розрізі вибору підприємства як об'єкта інвестування треба оцінювати на підставі комплексного аналізу інвестиційної привабливості підприємств га рівня точності виконаного аналізу. Джерелами цього виду ризику є можлива несвоєчасність отриманої інформації, яка використовується для оцінки інвестиційної привабливості підприємства, та її необ' єхтивність. За цими критеріями і доцільно оцінювати рівень ризику. Як відомо, своєчасною називають інформацію, яка є корисною для ухвалення управлінських рішень, а об'єктивною є інформація, яка документально під­тверджена і піддається перевірці.

Ризик неточної оцінки інвестиційної привабливості підприємства можна розрахувати за формулою [26-29]:

де К_а - показник ризику неточної оцінки інвестиційної привабливості під­приємства; АР - значення показника інвестиційної привабливості підпри­ємства; ДР' - реальний рівень інвестиційної привабливості підприємства.

Чим менше значення К_п від 1, тим нижчий рівень ризику.

Рівень інвестиційної привабливості підприємства розраховують як різ­ницю між нормативним і реальним значеннями узагальненого показника інвестиційної привабливості підприємства:

п т п т

^ = Діє Умова £ X,. £ А. = 1,

і=і і=і І=і

де АР - рівень інвестиційної привабливості підприємства; Х_; - коефіцієнт вагомості об'єкта в оцінці інвестиційної привабливості підприємства; п - кількість об'єктів; т - кількість показників; А] - фактичне значення кожно­го показника. Його розраховують із урахуванням коефіцієнта невідповідності фактичного значення показника його нормативному значенню [29]:

7 —2 ^{т т}

А. = К, ■ (1 - % діє умова £ А. =1, £ А. = 1,

^ІП м м

де К] - коефіцієнт вагомості показників у межах об'єктів, які характеризують

т

інвестиційну привабливість підприємства, К, =1; - нормативн Важливу роль в обслуговуванні зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності організацій відіграє Асоціація українських банків (АУБ) - це добровільне об'єднання банків України, метою діяльності якого є сприяння розвиткові банківської системи України, представництво інтересів своїх членів в органах державної влади й управління, захист прав банків, забезпечення їхніх зв'язків з громадськістю. Членами Асоціації є понад 120 комерційних банків.

Основні завдання Асоціації, зокрема щодо зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності:

□ захист прав та інтересів банків - членів Асоціації, забезпечення правових гарантій їхньої діяльності;

значення показника; - фактичне значення показника; І - порядковий номер показника, І є [1; т].

Реальний рівень інвестиційної привабливості підприємства можна розрахувати як добуток фактичного значення інвестиційної привабливості підприємства (АР) та показника корисності використовуваної інформації, який є сумою коефіцієнтів своєчасності та об'єктивності отриманої інформації, що скоригована на коефіцієнти вагомості цих показників [28]:

аР' =аР ■ (Р_сС_с + Р₀С₀); діє умоваР_с + Р₀ = 1,

де Р_с - коефіцієнт своєчасності отриманої інформації; Р₀ - коефіцієнт об'єктивності одержаної інформації; С_с - питома вага коефіцієнта своєчасності інформації; С₀_питома вага коефіцієнта об'єктивності інформації.

Отже, аналіз інвестиційної привабливості підприємств та оцінювання рівня його точності здійснюють за такими етапами [30]: збирання та обробка інформації; уточнення об'єктів дослідження під час аналізу інвестиційної привабливості підприємства; розрахунок коефіцієнта вагомості значення кожного з об'єктів дослідження в узагальненому показнику інвестиційної привабливості підприємства; розрахунок коефіцієнта вагомості для значення кожного з показників, які характеризують конкретний об'єкт; розрахунок показників за кожним з об'єктів дослідження; порівняння значень кожного показника із очікуваним; розрахунок фактичного значення показників у межах конкретного об'єкта із урахуванням коефіцієнта вагомості; визначення фактичного стану кожного об'єкта із урахуванням коефіцієнта вагомості; порівняння фактичного стану об'єктів з їхнім очікуваним станом; розрахунок коефіцієнта корисності інформації, що була використана для аналізу інвести­ційної привабливості підприємства; коригування фактичного рівня інвести­ційної привабливості підприємства на коефіцієнт корисності використовуваної інформації; розрахунок рівня ризику неточної оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

т

Під час перспективного (проектного) аналізу ефективності інвестицій досліджують також доцільність об'єднань підприємств з позиції оптимізування результатів інвестування. Оцінювання економічного ефекту від спільної реа­лізації інвестиційних проектів учасниками інтегрованої виробничо-господарської структури (ШГС) базується на порівнянні часу, що необхідний підприємствам для пошуку фінансових ресурсів для фінансування інвести­ційних проектів за умови незалежного функціонування і у веденні спільної інвестиційної діяльності в межах ШГС, га обсягу власних витрат на під- приємсгвах-учасниках ІВГС, які використовують кошти централізованого фонду ШГС (методичними рекомендаціями передбачено формування учасни­ками об'єднання спільного інвестиційного фонду), із значенням цього показника на підприємствах-учасниках, які не використовують коштів фонду. Головними характеристиками економічного ефекту є: скорочення середніх витрат часу на реалізацію інвестиційних проектів учасниками ШГС; зростання середнього обсягу прибутку підприємств у результаті реалізації інвестиційних проектів за рахунок внутрішніх джерел фінансування об'єднання підприємств. Використання цієї методики на практиці дасть змогу керівникам підприємств та ШГС ухвалювати ефективні рішення щодо управління інвестиційними ресурсами в межах ШГС [31, 32]. Варто зауважити, що розгляд варіанта щодо об'єднання підприємств зазвичай є крайнощами, особливо для малих і середніх підприємств, оскільки здебільшого означає повну або часткову втрату контролю над управлінням підприємством.

Певні особливості мас також оцінювання ефективності реалізації інвестицій у інновації та ризику, пов'язаного з інвестуванням. Методи оціню­вання ефективності вкладення, коштів у інноваційні проекти, а також рівня інноваційного ризику добре описані у працях вітчизняних та зарубіжних економістів. Аналіз та оцінювання ефективності та ризиковості інвестування у інноваційні проекти необхідно здійснювати на етапі проектного дослідження доцільності вкладення коштів у конкретний об'єкт інвестування (інноваційний продукт, інноваційна технологія), а також у виборі підприємства, на базі якого впроваджуватимуть інновації. Проаналізувавши праці вищевказаних авторів, є підстави стверджувати, що більшість авторів у інноваційній сфері рекомен­дують використовувати загальновідомі методи оцінювання ефективності інвестицій та їхньої ризиковості. Проте, як відомо, реалізація інновацій пов'язана із значно вищою ймовірністю реалізації економічних ризиків, тому вимагає їхнього врахування. Оцінювання економічної ефективності інвестицій із урахуванням інноваційних ризиків здійснюють за формулою

де Е - показник оцінювання економічної ефективності інновацій; П - отри­маний прибуток від реалізації інновацій; К_г - конкретне значення можливих, варіантів значення очікуваного показника; К - середньоочікуване значення можливих варіантів значення очікуваного показника; Р₍ - можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів значення очікуваного показника; В_Б - валюта балансу підприємства, яка сформована для реалізації інновацій; В_п - поточні витрати на реалізацію інновацій; К - відсоткова ставка податку з прибутку підприємства; СУ - коефіцієнт варіації отриманого прибутку від реалізації інновацій; РУІР -- теперішня вартість процентного чинника.

Розраховують ризик, пов'язаний з реалізацією інновацій, визначаючи різницю між розрахунковим максимальним прибутком від вкладення коштів у інновації та фактичним нетто-прибутком [22]

^р = • Я) - СГ • я - £[[(0, • Я)+(0₂ • 2)] - СГ ■ Н,

11=1 п—1

де Р - ризик, пов'язаний з реалізацією інновацій; 0₍ - обсяг продукції, який буде реалізовано із урахуванням ймовірності продажу за встановленою ціною; 0₂ - обсяг продукції, який буде реалізовано із урахуванням ймовірності продажу товару після його уцінювання; О - встановлена ціна товару; 2 - ціна товару після уцінювання; С - собівартість одиниці продукції; п - кількість звітних періодів протягом яких реалізовуватиметься інноваційний проект; Н - коефіцієнт врахування податку з прибутку підприємств.

Наведені методичні підходи побудовані на засадах урахування специфіки реалізації інноваційних ризиків у здійсненні інвестицій. З огляду на це їхнє практичне застосування є об'єктивнішим за інші методи.

На підставі врахування вищевказаного наведемо методичні рекомендації до оцінювання інвестиційної діяльності комерційних банків на засадах ураху­вання вартості грошей у часі та ризику, пов'язаного з реалізацією інвестицій. Мінімальний рівень доходу (відсоткову ставку) на придбані або створені активи банку визначають із урахуванням середньоринкового значення цього показника, рівня інфляції, середньозваженого рівня витрат підприємства на залучення фінансових ресурсів:

Г = Р,+1НР_Є-(Р,+П.І-

де г -мінімальний рівень доходу (відсоткової ставки) на придбані або створені активи підприємства; І - рівень інфляції; Р₁ - середньоринковий мінімальний рівень доходу (відсоткової ставки) на придбані або створені активи підприємства; Р_с - середньозважений рівень витрат підприємства на залучення

фінансових ресурсів.

Розрахунок майбутньої і теперішньої вартості активів необхідно здійс­нювати із урахуванням вартості інвестицій, які здійснено на умовах простої відсоткової ставки, а також на умовах складних відсотків. З огляду на це, необхідно ввести коефіцієнти вагомості цих двох груп активів. Майбутню вартість активів, сформованих в результаті інвестиційної діяльності банку, варто розраховувати за формулою:

= ([Р■ (1 + Я • т;) • К_х]) + ([Р• (1 + г₂У -К_г]У, діє умова К,+К₂= 1,

де Ш_т - майбутня вартість активів, сформованих в результаті інвестиційної діяльності підприємства; Гі - мінімальний рівень доходу (відсоткової ставки) на придбані або створені активи підприємства у результаті інвестування на умовах простих відсотків; г₂ - мінімальний рівень доходу (відсоткової ставки) на придбані або створені активи підприємства у результаті інвестування на умовах складних відсотків; Кі - коефіцієнт вагомості активів підприємства, які сформовані у результаті інвестування на умовах простих відсотків; К₂ - коефіцієнт вагомості активів підприємства, які сформовані у результаті інвестування на умовах складних відсотків.

Зважаючи на вищенаведені формули, теперішню вартість активів банку розраховують так:

ТУ

Ш _ 2 _або Щ _ 2

а + л-іі) + (1+г₂)^и ТУ_т-[(Р₁-К₁) + (Р₂-К₂)Т

де V/, - теперішня вартість активів підприємства, сформованих у результаті його інвестиційної діяльності.

Як відомо, розрахунково ефективний або беззбитковий інвестиційний проект повинен задовольняти умову Ж, > 0.

Різниця між майбутньою та теперішньою вартістю активів є приростом активів:

р т і'

де \У_р - приріст активів підприємства внаслідок реалізації інвестицій.

Розраховують ефективність інвестиційної діяльності банку, коригуючи приріст активів підприємства, що забезпечений інвестиційною діяльністю на: величину витрат, пов'язаних із залученням фінансових ресурсів для форму­вання активів банку; ймовірність збільшення витрат на залучення фінансових ресурсів підприємства внаслідок зміни відсоткової ставки. У результаті ефективність інвестиційної діяльності банку можна розрахувати за формулою:

⁼ Р '

де Еі - показник ефективності інвестиційної діяльності підприємства; \У_к - витрати на залучення фінансових ресурсів підприємства; СУ - коефіцієнт варіації витрат на залучення фінансових ресурсів для реалізації інвестицій.

Якщо \У_Р банку сформовано внаслідок вкладення коштів у реальні та фінансові активи інших підприємств, то його необхідно коригувати також на рівень ризику неточного оцінювання інвестиційної привабливості під­приємства:

\У_р-(\-К_п)-Ц?_к-(1 + СУ) Е =—£■ .

Р

Переваги і недоліки підходів д© встановлення допустимих значень показника ефективності інвестиційної діяльності підприємства

Однією з вимог, яку традиційно ставлять до методичних рекомендацій з оцінювання ефективності інвестиційної діяльності банків, є наявність системи трактування розрахованих значень показників. Встановлення допустимих значень показників економічної ефективності здійснюють, порівнюючи дані банку у звітному або прогнозованому періодах: з даними попередніх звітних періодів; з даними інших банків; із середньогалузевими даними. Крім того, встановлення допустимих значень показників економічної ефективності можливе залежно від вибраної стратегії розвитку (за активної стратегії роз­витку значення показників у кожному майбутньому періоді повинні пере­вищувати значення показників попереднього періоду. За стратегії пасивного розвитку значення показників у кожному майбутньому звітному періоді повинні бути не меншими за значення показників попереднього періоду) або на основі експертних оцінок, зроблених за допомогою встановлення числових інтервалів і градації інтенсивності якості. У табл. З наведено переваги і недоліки кожного з вказаних підходів до встановлення допустимих значень показника ефективності інвестиційної діяльності банків.

Таблиця 6.2

Назви підходів	Переваги	Недоліки
1	2	3
Встановлення до­пустимих значень показ­ників економічної ефек­тивності через порів­няння даних підприємст­ва у звітному або прогнозованому періодах з даними попередніх звітних періодів	Сприяє пошуку і використанню резервів із зниження витрат, розширення бази отримання доходів. Орієнтує на зростання значень економічних показників	Банк може постійно нарощувати значення власних показників порівняно з їхніми значеннями у попередні періоди, проте вони можуть істотно відрізнятись від значень показників банків- конкурентів
Встановлення допустимих значень показників економічної ефективності через порівняння даних банку у звітному або прогнозованому періодах з даними інших банків	Усуває недоліки попереднього підходу	У виборі банків-конкурентів, показники яких прийматимуть за базу порівняння, є висока ймовірність отримання не­правдивої, неточної інформа­ції. До того ж, значення показників цих банків можуть бути нетиповими для банків однієї групи, тому викорис­тання їх як базових вимагає ретельного аналізу чинників, які впливають на значення цих показників

Продовження табл. 6.2

1	2	3
Встановлення допустимих значень показників економічної ефективності через порівняння даних банку у звітному або прогнозо­ваному періодах із дани­ми банків однієї групи	Середньогалузеві значення показників відображають типовий стан досліджуваного явища або процесу, що зумовлений впливом спільних для однієї групи банків чинників	Значення середньогалузевих показників можуть бути низькими і значно відріз­нятись від значень показників провідних банків внаслідок технологічної відсталості, відсутності добре підгото­ваних менеджерів тощо
Встановлення допустимих значень показників економічної ефективності на основі вибраної стратегії розвитку	Сприяє послідовності і регулярності розроб­лення та реалізації заходів, націлених на оптимізування показ­ників економічного зростання	Встановлені фірмові нормативи для показників економічного зростання можуть істотно відрізнятись від середньогалузевих значень показників, а також значень показників провідних банків
Встановлення допустимих значень показників економічної ефективності на основі використання експертних оцінок	Дає змогу встановити значення показників на основі суджень провід­них фахівців у сфері досліджуваного об'єк­та. Експертні методи дають змогу отримати кількісну оцінку якісним показникам	Не існує загальноприйнятого методу побудови обгрунтованої вибірки експертів, а також загальновизнаних критеріїв вибору експертів

Встановлювати допустимі значення показника ефективності інвести­ційної діяльності банку доцільно, комбінуючи вищевказані підходи. Так, за реалізації активної стратегії розвитку значення Еі має відповідати умові:

де Е_І - значення показника ефективності інвестиційної діяльності банку у ба­зовому періоді; Е, - усереднене значення показника ефективності інвестицій­ної діяльності провідних банків щодо конкретно взятої групи; Еі_г - серед- ньогалузеве значення показника ефективності інвестиційної діяльності банку.

Якщо ж банк досяг високого значення Ех, то доцільно дотримуватись стратегії пасивного розвитку. Діятиме умова:

Е_1ь =Е_г>Ег,.

Ця умова є прийнятною тільки якщо досягнуті значення Еі протягом тривалого періоду є значно вищими за середньогалузеві значення показників і показники провідних банків.

6.2. Оцінювання доцільності залучення комерційним банком кредитів для фінансування зовнішньоекономічних операцій

Оцінювання відсоткової ставки, яку підприємству доцільно сплачувати за кредитні ресурси (Е_и), які необхідні для реалізації зовнішньоекономічних операцій, можливо здійснювати за формулою:

Е_ю=С_кк(іЛ)+Ес-(1-§-)-100,

де Е_ю - величина відсоткової ставки, яку економічно доцільно сплачувати за кредит для реалізації зовнішньоекономічних операцій; С_кк - величина відсоткової ставки, за кредитами банку; Е_с - рівень ефективності свопу; 8₁ - середньоквадратичне (стандартне) відхилення очікуваного доходу від надання банком кредитів; /?, - середньоочікуване значення доходу від надання банком кредитів; д₂ - середньоквадратичне (стандартне) відхилення величини очіку­ваного доходу або збитку від реалізації своп-операції; К₂ - середньоочікуване

значення доходу від реалізації своп-операції.

У табл. 4-5 наведено вихідні дані для розрахунку величини відсоткової ставки, яку економічно доцільно сплачувати за кредитами на реалізацію інновацій.

Таблиця 6.3

Вихідні дані для розрахунку ефективності своп-операцій

Курси валюти	ШР/ЛАН
	Проект"А"		Проект "Б"
	Купівля	Продаж	Купівля	Продаж
Спот-курс	5,5544	5,5547	5,6424	5,7132
Своп-ставка	0,0010	0,0020	0,0015	0,00010
Термін здійснення операції, дні	60		90

Нагадаємо, що валютний курс є формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою. Розрізняють спот-курс і форвардний курс валюти. Спот- курс - це встановлений банком курс купівлі і продажу валюти терміном на один день. Спот-курс покладено в основу спот-угоди, тому на практиці цей термін вживають для позначення курсу валюти на день укладання угоди. Форвардний курс валюти характеризує очікувану вартість активу через певний період і з ціною, за якою цей актив продають або купують за умови його доставки на певну визначену дату у майбутньому. Теоретично курс форвард може дорівнювати курсу спот, але на практиці він завжди є вищим або нижчим за нього. Якщо курс форвард вищий за спот-курс, то він дорівнює сумі спот- курсу та відповідній різниці - форвардній маржі, яку у такому разі називають премією. Якщо форвардний курс нижчий за спот-курс, то він є курсом спот, з якого вирахована форвардна маржа. Цю маржу називають дисконтом [6; 15].

Щодо свопу, то валютним свопом називають валютну операцію, за якої здійснюється готівкова (на умовах спот) купівля (продаж) однієї валюти в обмін на іншу валюту з одночасним продажем (купівлею) такої самої суми цієї самої валюти на іншу валюту на умовах форвард. Оскільки валютна позиція за угодою спот закривається, то валютний своп дає змогу хеджувати (страхувати) валютний ризик. Розрізняють два класичні різновиди свопів: депорт і репорт. Операція депорт передбачає страхування базової валюти. Базова валюта - це валюта, яка приймається банком за одиницю. Ця операція ефективна у тому разі, якщо валюта котирується з премією. Реалізація депорту передбачає

купівлю валюти за спот-кур сон продажу і одночасний продаж цієї самої валюта за форвардним курсом купівлі. Ефективність депорту розраховують у вигляді річної відсоткової ставки як відношення валютної маржі до інвестованої суми (спот-курс продажу валюта) і перемноження цього дробу на часовий коефіцієнт:

М 360 ' /' 1'

де М - валютна маржа; Р - інвестована сума; І - термін здійснення операції, дні.

Вихідні дані для розрахунку відсоткової ставки, які економічно доцільно сплачувати за кредити на фінансування інновацій

Угода репорт передбачає страхування валюти котирування. Валюта коти­рування - це валюта, в якій виражається вартість базової валюти. Ця операція ефективна, якщо валюта котирується з дисконтом. Реалізація репорту передбачає продаж валюти за спот-курсом купівлі і одночасно укладення угоди на купівлю цієї самої валюти за форвардним курсом продажу. Ефективність репорту розраховують так само, як і депорту, тільки з однією відмінністю: інвестованою сумою тут буде курс-форвард продажу валюти [б; 14; 15].

Таблиця 6.4

Показники	Проекти
	Проект "А"	Проект "Б"
Відсоткова ставка за банківськими кредитами	4	5
Середньоквадратичне відхилення очікуваного доходу від кредитів	150	221
Середньоквадратичне відхилення очікуваного доходу або збитку від реалізації свопа	224	350
Середньоочікуване значення доходу від надання банком кредитів	600	580
Середньоочікуване значення доходу від реалізації свопа	420	410

Використовуючи дані вищенаведених таблиць, розрахуємо ефективність свопа для обох проектів:

1. Розрахунок форвардного курсу ШВШАН для проекту "А":

^е*з(Б) = 0,05 • (1 - 0,38) + 0,00377 • (1 - 0,85) -100 = 3,1 56%.

2. Розрахунок форвардного курсу 1180/11АН для проекту "Б":

К_фх = 5,6024 - 0,0020 = 5,6004;

К_фк =5,6032-0,0015=5,6017.

Як вже зазначалось, операції своп поділяються на операції депорт (своп з базовою валютою) і репорт (своп з валютою котирування). Перші доцільно здійснювати, коли валюта котирується з премією, а другі за дисконту. За вихідними даними табл. З проект "А" реалізовуватиметься в умовах котиру­вання валюти з премією, а проект "Б" - в умовах дисконту. З огляду на це розрахуємо рівень ефективності варіанта "А" за депорту, а також ефективність варіанта "Б" за репорту.

3. Розрахунок рівня ефективності варіанта "А" за депорту:

_£ 5.5554-5,5547 360 ^сд 5,5547 60

4. Розрахунок рівня ефективності варіанта "Б" за репорту:

Е ^.б024 -5.60П 360 ₈ ^ср 5,6017 90

Як бачимо, за результатами реалізованих своп-операцій ефективність варіанта "Б" є вищою від ефективності варіанта "А" на 0,00405 (0,0048- 0,00075), що є причиною різниці своп-ставок, термінів здійснення операцій, а також величини спот-курсів. Проте для формулювання остаточного висновку про прийнятність одного або іншого проекту, необхідні подальші розрахунки. Використовуючи вихідні дані з табл. 2, розрахуємо коефіцієнти варіації для обох проектів.

5. Розрахунок коефіцієнта варіації очікуваного доходу від надання під­приємством комерційних кредитів покупцям за варіантом "А" (СУ_КК ):

_СТ. -і»-0.25. ^щ 600

6. Розрахунок коефіцієнта варіації' очікуваного доходу від надання під­приємством комерційних кредитів покупцям за варіантом "Б" (СУ_КК^ ):

СУ„ =——=0,38.

580

7. Розрахунок коефіцієнта варіації очікуваного доходу від реалізації свопа за варіантом "А" (СУ_Сі):

224

СУ = — = 0,53.

⁴ 420

8. Розрахунок коефіцієнта варіації очікуваного доходу від реалізації свопа за варіантом "Б" (СУ_Сг ):

350

СУ = — = 0,85.

⁰² 410

Використовуючи результати розрахунків, можна визначити відсоткову ставку, яку підприємству економічно доцільно сплачувати за кредити для реалізації зовнішньоекономічних операцій.

9. Розрахунок Е_и для варіанта "А":

= 0.⁰⁴ • 0 -0,25)+0,00075 (1-0,53) • 100 = 3,03%.

10. Розрахунок Е_ю для варіанта "Б":

Е„_(В) = 0,05 • (1 - 0,3 8) + 0,00377 • (1 - 0,85) • 100 = 3,156%.

Як бачимо, в умовах реалізації проекту "А" для кредитного забезпечення реалізації інновацій допустимою є відсоткова ставка на рівні 3,03 %, в умовах проекту "Б" - 3,15 %. Тобто прийнятнішим є варіант "Б", оскільки співвід­ношення очікуваних доходів і ризиків забезпечує можливість користуватись вищою відсотковою ставкою.

Тема 7

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙ

План

1. Чинники, які необхідно враховувати у виборі банківської установи для обслуговування зовнішньоекономічної та інвестиційної діяль­ності.

2. Оцінювання надійності комерційних банків.

1. Рейтингові системи.

2. Системи коефіцієнтного аналізу та аналізу однорідних груп.

3. Системи комплексної оцінки.

4. Статистичні моделі.

5. Моделі розрахунку рейтингів і рейтингових понижень.

6. Моделі прогнозування банкрутства або виживання.

7. Моделі очікуваних збитків.

7.1. Чинники, які необхідно враховувати у виборі банківської установи для обслуговування зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності

Банки - це посередницькі фінансові організації, які отримують прибуток на різниці між вартістю тимчасово залучених ресурсів і одержаним доходом від їхнього розміщення. їхня діяльність є високоризиковою, оскільки вкладені у банк кошти можуть бути вилучені вкладниками під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, а інвестовані кошти можуть не принести очікуваного доходу. Об'єктивними чинниками, які можуть зумовити "відплив" фінансових ресурсів із банківської установи, є:

• зниження облікової ставки НБУ;

• підвищення цін на більшість споживчих товарів;

• поява в обігу цінних паперів, рівень дохідності яких є вищим за від­соткові ставки за депозитами;

• поява змін у законодавстві щодо надання інформації комерційними банками силовим структурам і податковим органам стосовно власників рахунків і залишків на рахунках тощо.

Серед суб'єктивних причин варто виділити:

• погіршення репутації банківської установи;

• появу у пресі песимістичних прогнозів щодо майбутнього фінансо­вого стану конкретного банку, вартості національної валюти або стану банківської системи тощо.

Надаючи послуги суб'єктам підприємництва у сфері зовнішньо­економічної га інвестиційної діяльності, умови діяльності банків є склад­нішими, ніж зазвичай. Це зумовлено тим, що комерційні банки, окрім враху­вання чинників, які діють на внутрішньому ринку, повинні враховувати також чинник зовнішнього середовища. Крім того, банк, який здійснює операції на міжнародному ринку, зобов'язаний виконувати нормативи як НБУ, так і міжнародних організацій, зокрема банку міжнародних розрахунків. Комер­ційний банк, що здійснює обслуговування зовнішньоекономічної та інвести­ційної діяльності, відкриває коррахунки або зарубіжні представництва для виходу на зарубіжні ринки і потрапляє під вплив зарубіжного законодавства, платоспроможності зарубіжних партнерів тощо. З огляду на це, вибирати комерційний банк для обслуговування ним зовнішньоекономічної та інвести­ційної діяльності необхідно, проаналізувавши такі чинники:

• наявність у банку юридичних підстав для надання послуг у сфері

ЗЕД;

• відповідність банківських нормативів чинним вимогам;

• наявність досвіду і необхідного рівня кваліфікації у працівників банку щодо надання послуг у сфері зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності;

• наявність у банку коррахунків у зарубіжних банках, представництв у зарубіжних країнах;

• наявність прямої можливості у комерційного банку використовувати послуги міжнародних комунікаційних систем тощо.

н

У додатку 7.1-7.2 наведено нормативні акти, які регламентують діяльність банків щодо забезпечення ними показників фінансової надійності.