Тема 4

РОЗРАХУНКОВІ БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ І ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Кореспондентські відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Моделі обслуговування кореспондентських рахунків комерційних банків.

3. Форми банківських розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

4. Розрахункові системи.

1. Міжнародна міжбанківська мережа Swift

2. Міжбанківська платіжна система клірингової палати СНІРs.

3. Транс'європейська автоматизована експрес-система брутто- розрахунків у режимі реального часу Target.

4. Система клірингу.

5. Системи Western unioin, money gram, АНЕЛІК, Swift- ТО-СНЕСК, rІА envia. МСЖЕУ ЕХРЕЕss.

4.1. Кореспондентські відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Головну роль в організації міжбанківських розрахунків відіграє система кореспондентських відносин. Кореспондентські відносини - це договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків та надання інших послуг за взаємними дорученнями. Кореспондентські відносини можуть встановлюватися:

• між комерційними банками і Національним банком України;

• безпосередньо між комерційними банками.

У 2003 р. НБУ співпрацював з такими Центральними банками світу:

• Великобританія - Банк Англії (з 1992 року);

• Іспанія - Ценіральний банк Іспанії (з 1992 року);

• Італія - Центральний банк республіки Італія (з 1993 року);

• США - Центральний федеральний резерв (з 1994 року);

• Німеччина - Німецький федеральний банк (з 1995 року);

• Австрія - Австрійський національний банк (з 1995 року);

• Франція - Банк де Франс (з 1995 року);

Росія - Банк Росії (з 1992 року);

• Греція - Банк Греції (з 1995 року);

• Данія - Національний банк Данії (з 1993 року);

• Кіпр - Центральний банк Кіпру (з 1994 року);

• Швеція - Шведський державний банк (з 1995 року);

• Польща - Польський національний банк (з 1993 року);

• Швейцарія - Швейцарський національний банк (з 1995 року).

Основними принципами взаємодії НБУ з Центральними банками світу є

[40, с. 35-36]:

1. Пріоритетність вимог економічної безпеки.

2. Гарантування фінансово-економічного безпечного становища під час здійснення розрахунково-платіжних та трансфертних операцій.

3. "Екологізація" системи трудових розрахунків.

4. Наукове обґрунтування та узгодження економічних, розрахункових, фінансово-валютних та міжнародних інтересів щодо забезпечення інтересів клієнтів.

5. Забезпечення просторової та видової різноманітності й цілісності міжбанківських послуг та операцій.

6. Гласність і демократизм щодо прийняття рішень, реалізація яких впливає на стан національної економіки держави, формування у населення позитивного банківського світогляду.

7. Наукове обґрунтування та нормування впливу міжнародної банківсь­кої та фінансово-розрахункової діяльності на національну економіку держави.

8. Стягнення плати за надання у спеціальне та цільове використання міжнародних валютно-фінансових та монетарних резервів банків.

9. Вирішення проблеми охорони із дотримання банківської таємниці та анонімності міжнародних міжбанківських операцій, підтвердження "чистоти" одержаних валютно-фінансових та монетарних ресурсів на основі широкої міжнародної співпраці.

10. Співпраця з міжнародними контролюючими органами, дотримання вимог законодавства та нормативних актів міжнародних організацій з ведення та контролю за банківською діяльністю.

Кореспондентські відносини з іноземними банками можуть бути одно­сторонніми або двосторонніми. Налагодження кореспондентських відносин передбачає відкриття рахунків ЛОРО і НОСТРО. ЛОРО - кореспондентський рахунок іноземного банку, відкритий в банку України в іноземній валюті. НОСТРО - кореспондентський рахунок в іноземній валюті, відкритий українським банком у зарубіжному банку. Рахунки ЛОРО у фінансовій звіт­ності банкІЕ-реципієнтів обліковують як зобов'язання, що вимагає резервувати певну суму коштів з отримуваних прибутків, щоб знизити ризик тимчасової втрати платоспроможності банку. Коррахунок відкривають для здійснення розрахункових операцій або для інвестиційних потреб. Від цілей відкриття рахунка залежать витрати, пов'язані з його обслуговуванням. Так, якщо рахунок відкривають для інвестиційного використання коштів, то реципієнт виплачує за ЛОРО-рахунком відсотки. Якщо ж цей рахунок відкривають для здійснення поточних розрахунків, то відсотки не виплачують. Рахунки ЛОРО, як правило, є вигіднішими для реципієнтів, оскільки збільшують дешеві активи банку, а це дає змогу отримувати високий відсотковий спред. Крім того, перевага ЛОРО-рахунків перед рахунками НОСТРО полягає у тому, що останні є активами, які згідно з Базельською домовленістю 1988 р. потребують забезпечення власним капіталом за певним коефіцієнтом відповідно до рівня ризику. Як результат власник рахунка повинен постійно дбати про підтримку дохідності цих активів. Крім того, власник НОСТРО-рахунка не завжди може передбачити обсяг поточних операцій, які здійснюватимуться за дорученням клієнтів найближчим часом, тому банки повинні постійно підтримувати достатній рівень коштів на рахунку. Якщо недостатньо коштів, виникає дебетове сальдо (овердрафт), що пов'язано з новими витратами [5-6].

Кореспондентські відносини з НБУ комерційний банк встановлює, ук­ладаючи договір на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям корес­пондентського рахунка в територіальному управлінні НБУ за місцезна­ходженням власника рахунка. Для здійснення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП) НБУ власнику кореспондентського рахунка на договірних умовах відкривається технічний рахунок у розра­хунковій палаті (РП) або Центральній розрахунковій палаті (ЦРП). Корес­пондентські відносини між комерційними банками для міжбанківських розрахунків установлюють на підставі договору, відкр^ї1ваш кореспондентський рахунок. Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через:

• СЕП НБУ за кореспондентськими рахунками комерційних банків (філій) у територіальних управліннях НБУ;

• банки-кореспонденги за кореспондентськими рахунками ЛОРО, НОСТРО.

Кореспондентський рахунок відкривають на підставі укладеного дого­вору. У разі відкриття (закриття) у комерційному банку (філії) кореспон­дентського рахунка територіальне управління НБУ повинно повідомити про це податковий орган за місцем обліку власника рахунка упродовж трьох робочих днів, включаючи день відкриття (закриття). Для оформлення відкриття кореспондентського рахунка комерційного банку керівник та головний бухгалтер банку особисто подають до територіального управління НБУ за місцем знаходження банку такі документи:

а) заяву про відкриття кореспондентського рахунка встановленого зразка;

б) копію належно оформленого статуту, що засвідчена нотаріально;

в) копію документа, що підтверджує взяття комерційного банку на податковий облік, що засвідчена нотаріально;

г) довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

д) копію довідки органу державної статистики про включення до ЄДРПОУ, що засвідчена нотаріально;

е) два примірники картки із зразками підписів та відбитка печатки, що засвідчені нотаріально.

Вимоги щодо відкриття банками кореспондентських рахунків у те­риторіальних управліннях НБУ і розрахунків за ними через СЕП поширюються на органи Державного казначейства України під час відкриття ними рахунків у територіальних управліннях НБУ та здійснення розрахунків через СЕП з урахуванням особливостей обслуговування цих рахунків.

Підставою для закриття кореспондентського рахунка комерційного банку ■ може бути:

а) рішення вищого органу управління комерційного банку про ре­організацію чи ліквідацію;

б) рішення НБУ про ліквідацію комерційного банку;

в) рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визнання його банкрутом;

г) інші підстави, шо передбачені законодавством України.

У разі закриття кореспондентського рахунка комерційного банку залишок коштів на цьому рахунку попередньо має бути перерахований на рахунок, визначений (залежно від підстави закриття кореспондентського рахунка) відповідно до чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Підставою для ведення операцій за кореспондентськими рахунками банків, відкритих у банківських установах України, можуть бути розрахункові документи та повідомлення гшатіжних систем або систем телекомунікаційного зв'язку. Форми та порядок оформлення розрахункових документів визна­чаються нормативно-правовими актами НБУ; форми повідомлень платіжних та телекомунікаційних систем установлюються цими системами.

Підставою для списання коштів з рахунка є:

• зарахування виторгу від експорту продукції для подальшого пере­рахування підприємствам-експортерам;

• здійснення розрахунків з імпорту товарів;

• перерахування вільних коштів на депозитний рахунок, інші операції.

Відповідно до чинного законодавства можливе безспірне стягнення та

безакцентне списання коштів із кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в уповноважених банках. Іноді банк може застосувати заходи щодо арешту грошових коштів на кореспондентських рахунках банків (резидентів і нерезидентів).

Безспірне стягнення та безакцентне списання коштів здійснюються:

а) відповідно до Арбітражного процесуального кодексу України;

б) на підставі виконавчих документів судів України, виданих на вико­нання рішень про стягнення коштів в іноземній валюті, прийнятих судами України, судами інших країн, які є обов'язковими для виконання на території України, відповідно до міжнародних договорів або чинного законодавства України, якщо інший порядок виконання не передбачений міжнародними договорами;

в) згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 8- 93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті оформляють і приймають у порядку, визначеному Інструкцією № 7. Стягувач-резидент подає розрахун­ковий документ на стягнення коштів до уповноваженого банку, що його обслуговує. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника в іноземній валюті відкрито в іншому байку України, то банк стягувана спецзв'язком надсилає розрахунковий документ на стягнення коштів згідно з указаними в ньому реквізитами до уповноваженого банку, де відкрито рахунок боржника. Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентського рахунка банку-резидента в іноземній валюті уповноважений банк боржника приймає до виконання тільки за наявності на цьому рахунку коштів. У разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента в іноземній валюті для виконання розрахункових документів на стягнення коштів здійснюється їхня часткова оплата; документи на стягнення коштів повертають стягувану.

Щодо арешту коштів на коррахунку, то відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, Арбітражного процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення цивільного позову суди, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції України за порушеними кримінальними справами для забезпечення виконавчого провадження можуть за заявою сторони, що подала позов, або за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову. Одним із таких заходів є накладення арешту на грошові кошти, які обліковують на кореспондентському рахунку банку-резидента в іноземній валюті, відкритому в уповноваженому банку. Заходи щодо арешту коштів банку- резидента виконує уповноважений банк за наявності ухвали суду (постанови прокурора, слідчого, державного виконавця) про накладення арешту. Якщо на кошти банку-резидента арешт накладає арбітражний суд, то ухвалу арбіт­ражного суду виконують на підставі виданого ним наказу, який надсилається одночасно з ухвалою. Після одержання від суду (прокурора, слідчого, державного виконавця) вищезазначених документів уповноважений банк:

а) реєструє отримані документи в окремому журналі;

б) для забезпечення виконання ухвали суду (постанови) на час накла­дення арешту відкриває окремий аналітичний спеціальний кореспондентський рахунок;

в) надсилає того самого дня банку-резиденту повідомлення про надхо­дження такої ухвали (постанови).

Накладаючи арешт на кошти, що обліковуються на кореспондентському рахунку банку-резидента, без зазначення в ухвалі (постанові) конкретної суми, уповноважений банк до прийняття - судом рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту виконує такі дії:

-- припиняє за цим рахунком списання коштів за розпорядженням власника рахунка;

• накопичує на спеціальному рахунку кошти до прийняття судом оста­точного рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту.

Якщо на кошти банку-резидента накладено арешт із зазначенням в ухвалі (постанові) конкретної суми, яка є на його кореспондентському рахунку, то уповноважений банк перераховує її на спеціальний рахунок і продовжує ведення операцій за встановленим порядком. У разі недостатності (відсутності) коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента для виконання ухвали (постанови) уповноважений банк:

• повідомляє суд (прокурора, слідчого, державного виконавця) про недостатність (відсутність) коштів для виконання ухвали (постанови);

• перераховує наявну на кореспондентському рахунку суму, а також кошти, що продовжують надходити на цей рахунок, на спеціальний рахунок до прийняття судом остаточного рішення за позовом ухвали (постанови) про скасування арешту або накопичення зазначеної в ухвалі (постанові) суми.

Після надходження виконавчого документа на стягнення коштів за рішенням суду та розрахункового документа на стягнення уповноважений банк иерераховує призначену до стягнення суму на рахунок одержувача. Якщо на час надходження документів на стяїнення на спеціальному рахунку була накопичена сума, менша, ніж у рішенні про стягнення, то ця сума повністю перераховується на рахунок стягувана, а документи на стягнення (з позначкою про часткову оплату) повертаються стягувачу. У разі прийняття судом рішення про стягнення суми, Меншої від накопиченої на спеціальному рахунку, невикористана сума повертається на кореспондентський рахунок банку- резидента. Після прийняття судом рішення за позовом або ухвали про скасування арешту в зв'язку з відмовою в позові або з інших підстав уповноважений банк повертає накопичені на спеціальному рахунку кошти на кореспондентський рахунок банку-резидента.

4.2. Моделі обслуговування кореспондентських рахунків комерційних банків

В Україні використовується декілька моделей обслуговування корес­пондентських рахунків комерційних банків:

Модель 1. Консолідований кореспондентський рахунок обласної дирек­ції з відкриттям технічних рахунків філіям. Обласна дирекція має консо­лідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ, на відміну від її філій. Обласна дирекція та філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, електронні іденти­фікатори та коди банків; обмінюються розрахунковими документами в елект­ронному вигляді з СЕП незалежно один від одного, і пі розрахунки відобра­жаються на технічних рахунках філій у тій РП, де відкрита технічний рахунок обласній дирекції. Обласна дирекція має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інформацію про їхню роботу.

Модель 2. Консолідований кореспондентський рахунок обласної дирек­ції без відкриття технічних рахунків філіям. Обласна дирекція має консолідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ, а філії не мають. Обласна дирекція має власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС) для обслуговування міжбанківських розрахунків філій. Філії обласної дирекції мають електронні ідентифікатори та коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП. Обмін філій розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП здійснюється засобами ВПС обласної дирекції з відображенням результатів розрахунків на її технічному рахунку.

Модель 3. Консолідований кореспондентський рахунок комерційного банку без відкриття технічних рахунків філіям. Комерційний банк має консолідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ. Філії банку можуть бути розташованими в різних адміністративно- територіальних одиницях, але не можуть мати кореспондентських рахунків у територіальних управліннях НБУ. Комерційний банк має власну ВПС для обслуговування міжбанківських розрахунків філій. Філії банку мають електронні ідентифікатори та коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП. Обмін філій розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП здійснюється засобами ВПС комерційного банку з відображенням розрахунків на його технічному рахунку.

Модель 4. Консолідований кореспондентський рахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків філіям. Комерційний банк має консолідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ. Його філії можуть бути розташовані в різних адміністративно- територіальних одиницях, але не можуть мати кореспондентських рахунків у територіальних управліннях НБУ. Комерційний банк та філії мають програмно- технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, електронні ідентифікатори та коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного; ці розрахунки відображаються на технічних рахунках філій у тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банкові. Комерційний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів філій, а також отримувати від СЕП підсумкову технологічну інфор­мацію про їхню роботу.

Модель 5. Консолідований кореспондентський рахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям. Комерційний банк має консолідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ. Його філії можуть бути розташовані в різних адміністративно- територіальних одиницях, але не можуть мати кореспондентських рахунків у територіальних управліннях НБУ. Обласним дирекціям відкривають технічні рахунки в тій РП, Де відкрито технічний рахунок комерційному банку, і на кожному з них відображають розрахунки як обласної дирекції, так і її філії. Обласні дирекції мають власні ВГІС для обслуговування міжбанківських розрахунків своїх філій. Комерційний банк та обласні дирекції мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації СЕП, електронні ідентифікатори та коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного. Філії обласної дирекції мають електронні ідентифікатори та коди банків, але не мають програмно-технічних комплексів для виходу в СЕП та обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП засобами ВПС обласної дирекції. Комерційний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів для обласних дирекцій, а також отримувати від СЕЛ підсумкову технологічну інформацію про їхню роботу.

Модель 6. Консолідований кореспондентський рахунок комерційного банку з відкриттям технічних рахунків обласним дирекціям та їхнім філіям. Комерційний банк має консолідований кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ. Філії банку можуть бути розташовані в різних адміністративно-територіальних одиницях, але не можуть мати кореспондентських рахунків у територіальних управліннях НБУ. Обласним дирекціям та філіям відкривають технічні рахунки в тій РП, де відкрито технічний рахунок комерційному банкові. Комерційний банк, обласні дирекції та філії мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУГ засоби захисту інформації СЕП, електронні ідентифікатори та коди банків, обмінюються розрахунковими документами в електронному вигляді з СЕП незалежно один від одного. Розрахунки філії відображають на технічних рахунках обласної дирекції, комерційного банку. Розрахунки обласної дирекції відображаються на її технічному рахунку і на технічному рахунку комерційного банку. Комерційний банк має змогу протягом операційного дня встановлювати ліміти технічних рахунків та початкових оборотів для обласних дирекцій, а обласні дирекції - для своїх філій. Комерційний банк отримує від СЕП підсумкову технологічну інформацію про роботу обласних дирекцій та філій, а обласні дирекції - про роботу своїх філій.

Відповідно до чинного законодавства можливе безспірне стягнення та безакцентне списання коштів із кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в уповноважених банках. В окремих випадках банк може застосувати заходи щодо арешту грошових коштів на кореспондентських рахунках банків (резидентів і нерезидентів)

Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюються:

а) відповідно до Арбітражного процесуального кодексу України;

б) на підставі виконавчих документів судів України, виданих на виконання рішень про стягнення коштів в іноземній валюті, прийнятих судами України, судами інших країн, які є обов'язковими для виконання на території України, відповідно до міжнародних договорів або чинного законодавства

України, якщо інший порядок виконання не передбачений міжнародними договорами;

в) згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 8- 93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів".

Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті оформляють і приймають у порядку, визначеному Інструкцією № 7. Стягувач-резидент подає розра­хунковий документ на стягнення коштів до уповноваженого банку, що його обслуговує. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника в іноземній валюті відкрито в іншому банку України, то банк стягувана спецзв'язком надсилає розрахунковий документ на стягнення коштів згідно з вказаними в ньому реквізитами до уповноваженого банку, де відкрито рахунок боржника. Розрахункові документи на стягнення коштів із кореспондентського рахунка банку-резидента в іноземній валюті приймає уповноважений банк боржника до виконання тільки за наявності на цьому рахунку коштів. У разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента в іноземній валюті для виконання розрахункових документів на стягнення коштів здійснюється їхня часткова оплата; документи на стягнення коштів повертають стягувачу.

Щодо арешту коштів на коррахунку, то відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, Арбітражного процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення цивільного позову суди, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції України за порушеними кримінальними справами для забезпечення виконавчого провадження, можуть за заявою сторони, що подала позов, або за власною ініціативою вжити заходів щодо забезпечення позову. Одним із таких заходів є накладення арешту на грошові кошти, що обліко­вують на кореспондентському, рахунку банку-резидента в іноземній валюті, відкритому в уповноваженому банку. Заходи щодо здійснення арешту коштів банку-резидента виконуються уповноваженим банком за наявності ухвали суду (постанови прокурора, слідчого, державного виконавця) про накладення арешту. Якою на кошти банку-резидента арешт накладає арбітражний суд, то ухвалу арбітражного суду виконують на підставі виданого ним наказу, який надсилається одночасно з ухвалою. Після одержання від суду (прокурора, слідчого, державного виконавця:) вищезазначених документів уповноважений банк:

а) реєструє отримані документи в окремому журналі;

б) для забезпечення виконання ухвали суду (постанови) на час накла­дення арешту відкриває на окремому аналітичному рахунку того самого балансового рахунка, що н кореспондентський рахунок, на який накладено арешт, спеціальний рахунок;

в) надсилає того самого дня банку-резиденту повідомлення про надхо­дження такої ухвали (постанови).

За накладення арешту на кошти, що обліковуються на кореспон­дентському рахунку банку-резидента, без зазначення в ухвалі (постанові) конкретної суми уповноважений банк до прийняття судом рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту виконує такі дії:

• припиняє за цим рахунком списання коштів за розпорядженням власника рахунка;

• кошти, що обліковуються на цьому рахунку та продовжують надходити на нього, накопичує на спеціальному рахунку до прийняття судом остаточного рішення за позовом або ухвали (постанови) про скасування арешту.

Якщо на кошти банку-резидента накладено арешт із зазначенням в ухвалі (постанові) конкретної суми, яка є на його кореспондентському рахунку, то уповноважений банк перераховує її на спеціальний рахунок і продовжує здійснення операцій за встановленим порядком. У разі недостатності (відсут­ності) коштів на кореспондентському рахунку банку-резидента для виконання ухвали (постанови) уповноважений банк:

• повідомляє суд (прокурора, слідчого, державного виконавця) про недостатність (відсутність) коштів для виконання ухвали (постанови);

-перераховує наявну на кореспондентському рахунку суму, а також кошти, що продовжують надходити на цей рахунок, на спеціальний рахунок до прийняття судом остаточного рішення за позовом ухвали (постанови) про скасування арешту або накопичення зазначеної в ухвалі (постанові) суми.

Після надходження виконавчого документа на стягнення коштів за рішенням суду та розрахункового документа на стягнення уповноважений банк перераховує призначену до стягнення суму на рахунок одержувача. Якщо на час надходження документів на стягнення на спеціальному рахунку була накопичена сума, менша, ніж у рішенні про стягнення, то цю суму повністю перераховують на рахунок стягувача, а документи на стягнення (з позначкою про часткову оплату) повертають стягувачу. У разі прийняття судом рішення про стягнення суми, меншої від накопиченої на спеціальному рахунку, невикористану суму повертають на кореспондентський рахунок банку- резидента. Після прийняття судом рішення за позовом або ухвали про скасу­вання арешту в зв'язку з відмовою в позові або з інших підстав уповноважений банк повертає накопичені на спеціальному рахунку кошти на кореспон­дентський рахунок банку-резидента.

4.3. Форми банківських розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Є дві форми розрахунків - готівкова і безготівкова. У міжнародних розрахунках використовується безготівкова форма розрахунку, за якої основ­ними інструментами розрахунків є: передоплата; підтверджений безвідкличний акредитив; комерційна тратта; відкритий рахунок; консигнація.

Передоплата є доволі незвичним інструментом міжнародного платежу, оскільки вона є відчутним тягарем для покупця. Продавець може вимагати передоплати, коли вважає, що кредитоспроможність покупця є дуже малою, або коли ризик неконвертованості дуже великий. Проте навіть за цих умов продавець може не вимагати передоплати, якщо існує загроза втрати ринку на користь конкурентів.

Якщо експортер не отримує передоплати, але не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердження безвід­кличного акредитиву. Акредитив - це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови об'єднують величину кредиту, термін сплати векселя, загальне описання товару, додаткові необхідні документи і остаточний термін сплати. Акредитив стає підтвердженим, коли банк у країні експортера також погоджується акцептувати вексель. Але банк у країні експортера не підтвердить акредитив доти, доки зарубіжний банк- емітент не зробить його безвідкличним. Отже, акредитив не може бути ні анульований, ні змінений без згоди усіх сторін.

Під час фінансування експорту акредитивом відбуваються такі основні

дії:

1. Банк імпортера виставляє безвідкличний акредитив, який покриває певну партію товару. Причому експортер виступає як бенефіціарій.

2. Банк у країні експортера підтверджує акредитив, інформуючи про нього експортера.

3. Експортер домовляється про відправлення товару імпортерові і отримує в компанії, яка це здійснює, коносамент або транспортну накладну.

4. Експортер виставляє вексель на підтверджувальний банк.

5. Експортер пред'являє вексель до сплати або акцептування.

Комерційна тратта - це переказний вексель, виставлений експортером

імпортеру. Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Переказний вексель стає іноземним переказним векселем, якщо трасант і трасат є громадянами різних країн. Переказний вексель є оборотним документом, який може передаватись від одного тримача до іншого, за допомогою евдосамента.

Послідовність дій у здійсненні платежу комерційною траттою така:

1. Експортер виписує тратту імпортерові, де вказується оплата або на пред'явлення, або оплата на певну дату після пред'явлення. Умови сплати через це є документами за готівковий розрахунок або документами проти акцепту.

2. Експортер пред'являє тратту і товаросупровідні документи у банк експортера на інкасо.

3. Банк скеровує тратту і товаросупровідні документи у відповідний банк у країні імпортера, який, своєю чергою, пред'являє її імпортерові.

4. Якщо тратта повинна бути оплачена після пред'явлення, імпортерові необхідно негайно виплатити гроші експортеру, для того, щоб одержати коносамент. Коносамент необхідний імпортерові для отримання відправленого експортером вантажу.

5. Якщо ж тратту має бути сплачено у певний час у майбутньому, імпортер повинен акцептувати тратту з тим, щоб отримати коносамент. Цей акцептований торговельний вексель одержує відповідний банк. Коли настає термін платежу, він пред'являється імпортерові для оплати.

Документарна тратта є одним з поширених інструментів фінансування міжнародної торгівлі, але ця форма платежу ризикованіша, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши збитки. Якщо тратта термінова, імпортер може відмовитись від оплати після настання терміну. Платіж з використанням документарної тратти може бути невиконаний внаслідок неконвертованості валюти.

Відкритий рахунок - це інструмент розрахунку, за якого продавець відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має оплатити його у визначений час після його отримання. Хоча ця форма платежу найпоширеніша за внутрішніх розрахунків, у міжнародному бізнесі вона переважно обмежується розрахунками між експортером та його власними філіями або відділеннями в інших країнах, а також внутрішпьо-фірмовими операціями багатонаціональних корпорацій. Відкритий рахунок пропонує дуже незначний захист від неви­конання зобов'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У разі неви­конання зобов'язань у експортера не залишається ніякого документального підтвердження згоди покупця заплатити, а судова справа, порушена для від­шкодування збитків, значно більше коштує і займає більше часу. Відсутність документального підтвердження зобов'язання імпортера заплатити може також утруднити йому обмін іноземної валюти, якщо вона неконвертована.

Консигнація є одним з інструментів міжнародних розрахунків, яка перед­бачає, що покупець не зобов'язаний оплачувати товар доти, доки його не про­дадуть. Він настільки невигідний дая продавця, що рідко застосовується у міжнародній торгівлі. Продаж товару з використанням консигнації переважно застосовують, відправляючи його закордонним відділенням експортера [18; 19].

4.4. Розрахункові системи

4.4.1. Міжнародна міжбанківська мережа 3\А/ІРТ. Для здійснення великих міжнародних електронних переказів валюти найширше застосовують систему Співтовариства для всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій - 8\УЕРТ. Домовленість про її створення була досягнута багатьма великими європейськими банками і низкою філій і дочірніх банків великих північ­ноамериканських банків -у 1973 р. Операції в межах цієї системи почали здійснюватись з 1977 р. 5\УГРТ була задумана для пришвидшення переказів грошей і покращання телекомунікації між материнськими офісами амери­канських транснаціональних корпорацій, банків і їхніми європейськими філіями або дочірніми компаніями. Основою для передавання інформації у системі 5"\¥ІРТ є наговські (пеигагонівські) телекомунікаційні канали, що забезпечує її високотехнологічний рівень, надійність, захищеність, зручність і порівняну дешевизну.

Система 5ЛУТРТ організована як некомерційна кооперативна організація зі штаб-квартирою, яка розташована у Брюсселі. Її основою є світові регіо­нальні процесингові центри, розміщені у Нідерландах (для Європи), поблизу Вашингтона (для Північної Америки) і в Токіо (для Південно-Східної Азії). Крім того, в кожній країні, банки яких є членами цієї системи, створено національний процесинговий 8\¥ІРТ-центр. Закриваються телекомунікації сис­теми на термінальних комп'ютерах, встановлених в банках - членах системи.

8"ШРТ широко використовують для передавання платіжних повідомлень, оскільки стандартизовані формати (120 видів форматів) дають змогу банкам- учаснижам зв'язуватись через цю систему напряму з автоматизованою процесинговою системою в банку-конграгенті. Крім того, незважаючи на те, що за допомогою 3\\ТТТ переважно здійснюються міжнародні операції, цю систему використовують для передавання внутрішньокраїнних повідомлень, зокрема у США, Японії та деяких країнах Європи та Азії.

4.4.2. Міжбанківська платіжна система клірингової палати СНіРЗ.

СНІРЗ - міжбанківська платіжна система клірингової палати. Це - приватна комп'ютеризована мережа для розрахунків за великими міжнародними доларовими платежами, які діють в режимі "оп-ііпе" і режимі реального часу. СНІРЗ належить до Асоціації клірингової палати Нью-Йорка і викорис­товується її членами.

Режим "оп-ііпе" означає, що спеціальні комп'ютери банків - членів системи СНІРЗ (термінальні комп'ютери) перебувають на прямому зв'язку з центральним комп'ютером СНІРЗ в момент здійснення операції (платежу). Одночасно функціонування системи СНІРЗ в режимі реального часу означає, що на її термінальних комп'ютерах є інформація на поточний момент часу.

Ця система об'єднує близько 150 банків-учасників, з яких 20 беруть участь у кінцевому розрахунку у межах системи на кінець дня. Ці 20 банків називають розрахунковими банками. Вони мають достатній розмір і фінансову спроможність, щоб бути здатними здійснювати щоденні великі платежі. Учасники цієї системи перебувають у Нью-Иорк-Сіті. До них входять аме­риканські банки зі штаб-квартирами, які розташовані у цьому місті, нью- йоркські філії та агентства іноземних банків, а також Едж-корпорації¹.

Система СШР8 дає можливість виконувати платежі протягом робочого дня у звичайному порядку. Кожна операція розглядається як "безвідклична". Проте фактично кінцевий розрахунок у межах цієї системи здійснюється в кінці дня, і базується він на нетто-позиції кожного учасника.

У межах системи СШРЗ в середньому здійснюється від 100000 до 200000 платежів в день, приблизно на суму 1 трлн. дол. Мережа СНІРЗ є головною, абсолютно домінуючою кліринговою системою в СІЛА для доларових трансфертів за міжнародними операціями. Через її канали здійснюється більше ніж 90 % від усіх доларових платежів між фірмами, банками і урядовими агентствами з різних країн світу. Активне використання цієї системи пов'язано також з тим, що повідомлення в межах цієї системи здійснюються у форматах системи 5ШРТ.

4.4.3. Транс'європейська автоматизована експрес-система брутто- розрахунків у режимі реального часу ТАЯОЕТ. З 1 січня 1999 р. для здійснення міжнародних платежів створено платіжний механізм Європейської системи центральних банків (ТАКОЕТ - Транс'європейська автоматизована експрес- система брутто-розрахунків у режимі реального часу, яка кореспондується з національними кліринговими системами (КТОЗ) країн-членів ЄЕВС): ЕЬ8/Еі1- XV в Німеччині, ВЬ-КЕЬ - Італії, ТРВ - Франції, ТОР - Нідерландах, СНАР Еиго - у Великій Британії тощо [55].

Система ТАКОЕТ є механізмом, що зв'язує внутрішні національні системи. Вона сконцентрована на передаванні платежів центральних банків країн-учасниць ЄС. Система дає змогу банкам у будь-якій країні здійснити платіж у банк в іншій країні через його рахунки, відкриті в національному центральному банку, котрий, своєю чергою, має рахунок у Європейському центральному банку. Система працює з 7,00 до 18.00 за центральним євро­пейськім часом. З 7.00 банки можуть відправляти платіжні доручення у форматі, прийнятому в певній країні, в його національну внутрішню платіжну систему.

Система ТАКОЕТ прямо пов'язана із Міжнародною міжбанківською мережею 5\\ТЕТ. Через європейський процесинтовий центр системи 5\\ТБТ система ТАКОЕТ пов'язана з усіма країнами-членами цієї системи, що дає змогу оперативно і надійно відсилати фінансові повідомлення між банками- кореспондентами. Національний центральний банк перевіряє, чи має банк- відправник достатню кількість засобів для використання платежу, а згодом засоби за дорученням перераховують на "зв'язковий" рахунок країни, на користь якої надходять кошти. Згодом платіжне доручення надсилають за допомогою 5ЛУІ1Т у центральний банк країни-одержувача, і кошти із цього платежу зараховують на цей рахунок.

Оскільки Міжнародна міжбанківська мережа 5ЖІРТ взаємодіє із доларовою Міжбанківською платіжною системою клірингової палати СНІРЗ, то це дає змогу безперешкодно виконувати розрахунки європейським країнам-учасникам ЄЕС із партнерами у СІНА.

4.4.4. Система клірингу. Для полегшення управління міжбанківськими розрахунками, зниження їхнього ризику та зменшення потреби тримати великі резерви в центральному банку вдаються до клірингу, тобто заліку взаємних вимог.

Кліринг - процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що об'єднує отримання, сортування та розподіл розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо. Розра­хунки за результатами клірингу в певній платіжній системі здійснює розрахунковий банк, що обслуговує цю систему, згідно з правилами платіжної системи і взаємними угодами між її учасниками.

Платіжна система - система, що забезпечує переказування грошових коштів (платежів) між банківськими установами (зокрема, за кліринговою схемою). Може бути самостійною юридичною особою або об'єднанням на договірних умовах декількох юридичних осіб, якими визначаються правила, порядок роботи цієї системи та порядок розрахунків. Порядок виконання розрахунків за результатами клірингу регламентується відповідними документами розрахункового банку, узгодженими з правилами платіжної системи щодо виконання клірингових та розрахункових операцій, і має відповідати вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ. Правила платіжної системи та умови договорів, що регулюють відносини сторін у здійсненні розрахунків для мінімізації ризику в системі, повинні визначати порядок врегулювання ситуацій неможливості виконання банками- учасниками розрахунків своїх зобов'язань. Засоби зв'язку для передавання розрахункових документів та інших повідомлень про розрахунки за резуль­татами клірингу визначаються правилами платіжної системи та взаємними угодами учасників за умови збереження цілісності й конфіденційності інформації. У разі виконання функцій розрахункового банку комерційним банком розрахунки за результатами клірингу здійснюють за рахунками банків- учасників розрахунків, що відкриті в розрахунковому банку. Взаємовідносини розрахункового банку з банками-учасниками розрахунків, права й обов'язки сторін визначаються установчими документами розрахункового банку та укладеними договорами. У разі виконання функцій розрахункового банку НБУ розрахунки за результатами клірингу здійснюють відповідно до бухгалтерської моделі роботи розрахункового банку, визначеної нормативно-правовими актами НБУ, з відображенням остаточних розрахункових сальдо за кореспондентськими рахунками банків-учасників розрахунків, відкритими в територіальних управліннях НБУ. Розрахунковий банк згідно із взаємними угодами відповідає перед банками-учасниками розрахунків за своєчасність розрахунків за результатами клірингу.

4.4.5. Системи \Л/Е5ТЕИН Ш/ОЛ/, МОМЕУвЯАМ, АНЕЛІК, ЗМРТ-ТО- СНЕСК, ЯІА ЕШІА, МОМЕУ ЕХРПЕЗЗ. Компанія У/ехСегп Шіоп Ріпапсіаі Зєгуісєз, Іпс. (СИІА) була заснована в 1851 році. З 1871 року займається грошовими переказами з використанням сучасних засобів зв'язку. Спочатку грошові перекази здійснювалися компанією тільки на території США, розвиток мережі пунктів обслуговування клієнтів дав компанії змогу здійснювати термінові міжнародні грошові перекази за дорученням фізичних осіб без відкриття банківських рахунків. Створена компанією міжнародна система грошових переказів (система \Уе$тегп Шіоп) діє майже в 196 країнах світу і об'єднує понад 117 тисяч пунктів обслуговування клієнтів. З 1995 року ком­панія \Уєясепі Шіоп поглинута компанією Рік і Оаіа Согроіаііоп. Ця корпорація надає послуги з обробки інформації фінансовим організаціям, торговим фірмам, страховим компаніям, службам охорони здоров'я, урядовим органам, комунальним службам та іншим користувачам більш ніж у 160 країнах світу, зокрема у Сполучених Штатах Америки, Великобританії, Австралії. Парт­нерами \Уе5£егп ІМоп можуть бути банки, фінансові та будь-які інші компанії, яким законодавство країни їхнього місцезнаходження дає змогу здійснювати грошові перекази за дорученням фізичних осіб. Для операцій за системою ^езіегп Шіоп відправник заповнює форму "Для відправлення грошей", у якій вказує свої дані (прізвище, ім'я, адресу, телефон), дані одержувача (прізвище, ім'я, країну одержання), розмір суми, що переказуе, додаткові послуги (доставку переказу, телефонне чи телеграфне повідомлення, повідомлення для одержувача, контрольне запитання). Відправник повністю оплачує вартість переказу грошей і додаткових послуг. Оператор відправляє переказ, викорис­товуючи встановлений термінал. Система присвоює переказу контрольний номер з 10 цифр МТСИ (топеу йгапк&г сопігої питЬег), які оператор повідомляє відправнику, а той — одержувачу переказу. Через 15 хв після відправлення переказу одержувач може отримати гроші. Одержувач для одержання коштів заповнює форму "Для одержання грошей", у якій указує дані відправника, свої дані, контрольний номер переказу. Оператор, знайшовши переказ у системі, виплачує гроші одержувачу. Виплата здійснюється в валюті, зазначеній у контракті банку-агента з компанією ЛУезІегп Шіоп. Виплату роблять, як правило, у валюті країни одержання переказу. У країнах СНД перекази здійснюються традиційно у доларах США, проте за бажанням одержувача переказ може бути виплачений у національній валюті [36; 50; 51].

Американська платіжна система МопеуОгат Раутепі Зузіетз (МО) була створена як дочірнє підприємство Атегісап Ехргезз, що займається терміно­вими грошовими переказами. Сьогодні її власником є Тгауеіегк Ехргеяз Сотраку Іпс. Система МО є аналогом У/езіегп Шіоп. Компанія контролює близько 20 % світового ринку швидких грошових переказів, розташовуючи більш ніж 35 тис. відділень у 138 країнах світу. На всесвітньому ринку грошових переказів компанія МопеуСгат надає такі фінансові послуги: терміновий грошовий переказ від приватної особи приватній особі (маніг- рама), терміновий грошовий переказ від приватної особи юридичній особі (Разі Рау), а також видання готівки за кредитною картою (СНпск Сазй). В Україні МО надає своїм клієнтам лише одну послугу - маніграму (додаток 4.1-4.2). Процедура видавання грошового переказу обмежується поданням паспорта, заповненням бланка з вказівкою імені відправника, одержувача і розміру суми. Для відправлення суми до 300 дол. США не потрібно підтвердних документів. Безпека переказу так само, як і в \¥е$іегп ІМоп, забезпечується індивідуальним кодом, що повідомляється адресатові і використовується ним у одержанні готівки. Інформація про відправлення або одержання макітрами є банківською таємницею. Сума переказу через пункти прийому/видання одного банку на поточні витрати обмежена. Сьогодні ця сума в обох компаніях встановлена в розмірі 10,000 ІІЗБ. Однак в індивідуальному порядку розмір суми переказу може бути збільшений. Витрати на здійснення переказу не залежать від напрямку і відстані [19; 36; 50; 51]. Переказ коштів маніграмою передбачає сплату комісійних банкові у такому розмірі:

до 400,00 дол.СІІІА - 20,00 до 400,01 - 600,00 дол. США - 20,00 дол. США; до 600,01 - 800,00 дол. США - 20,00 дол. США; до 800,01 - 1.000,00 дол. США - 20,00 дол. США; до 1000,01 - 1200,00 дол. США ,- 20,00 дол. США; до 1200,01 - 1800.00 дол. США - 20,00 дол. США; до 1800,01 - 2500,00 дол. США - 20,00 дол. США; до 2,500,01 - 5000,00 дол. США - 20,00 дол. США; до 5000,01 - 7500,00 дол, США - 20,00 дол. США; до 7500.01 - 9099,00 дол. США - 20,00 дол. США. Система грошових валютних переказів "Анелік" — це мережа, що складається з філій різких банків, зв'язаних загальними договірними зобо­в'язаннями, у яких московська філія вірменського банку "Анелік" виконує функції клірингового банку (розрахункового центра). Перекази за системою ''Анелік" приймають і видають в 77 країнах світу, зокрема у всіх країнах СНД, крім Туркменистану. Система працює із січня 1997 року. Особливість

системи "Анелік" у тім, що грошові перекази відправляють з одного агентського відділення в інше, вибране клієнтом. В усіх; пунктах системи перекази приймають і видають готівкою і тільки в доларах СІПА. Одержуючи переказ, адресат пред'являє паспорт, Для більшої упевненості відправник і одержувач домовляються про пароль [9; 10].

ЗтаГНо-сЬеск - технологія переказів, заснована на співпраці віт­чизняних банків з ІР Мог^ап СЬазе Вапк (С13ІА). Перекази здійснюють через систему 8ШКГ. Одержувачеві на поштову адресу скеровується іменний чек банку ІР Мог§ап у доларах США. Чек дійсний протягом шести місяців з моменту виписування. Одержувач може отримати за ним готівку в будь- якому підрозділі цього банку. У США чек доставляється протягом трьох днів, в інші країни — до семи днів. Щоб відправити фізичній особі платіж через послугу 5\уіі"і--ю~сЬеск, достатньо знаги тільки ім'я., прізвище, точну адресу місця проживання (будинок, вулиця, місто, країна, поштовий код) одержувача. Про юридичну особу-одержувача відправникові треба знати назву юридичної особи і її юридична адресу (будинок, вулицю, місто, країну, поштовий код). На жаль, сьогодні перекази З^Ш-іо-сЬеск відправ­ляють тільки з України за кордон. У нашій країні одержувати гроші за цією системою не зовсім зручно, оскільки іменні чеки необхідно інкасувати [19; 50; 51].

Американська компанія Кіа Епуіа займається грошовими переказами з 1987 року, її центральний офіс розташований в Нью-Йорку. Компанія має більше ніж 3 тис. агентів і платіжних центрів у 35 країнах світу. Перекази Кіа Еотіа особливо популярні в Іспанії, Італії і США. У 2001 році договір з Иа Епуіа на виплату міжнародних грошових переказів на території України уклав банк "Надра". Компанія завжди орієнтувала роботу в Україні тільки на виплату переказів, що надходять нашим громадянам від їхніх закордонних родичів. З України за кордон гроші за цією системою не відправляють. У заяві на переказ відправник обов'язково вказує телефон або адресу одержувача. Коли гроші "приходять" в український банк, його співро­бітники повідомляють одержувача про те, що йому надійшов переказ. Гроші можна одержати в будь-якому відділенні банку — агента Кіа Епуіа. Виплати здійснюють в доларах США без стягування банківської комісії (за все платить відправник) протягом 24 год. За бажанням клієнт може одержати переказ у гривнях або євро. Конвертація відбувається за курсом українського банку [19; 50; 51].

Корпорація 113 Мопеу Ехргезз Со. здійснює термінові грошові перекази і перекази на рахунки фізичних осіб у банках. Термінові перекази Мопеу Ехр­гезз - це приватні перекази з доручення відправників зі США на користь одержувачів в Україні. Виплата грошей здійснюється через мережу філій "Кредит Банку (Україна)". Усі перекази надсилаються з Чикаго (штат Іллінойс, США). За одержання переказів Мопеу Ехргезз в Україні комісійні не сплачуються [50; 51].

Тема 5

ПОСЛУГИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЩОДО ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНИХ І ВІДСОТКОВИХ РИЗИКІВ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ" ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

План

1. Конвертацій® банківські операції і чинники, які зумовлюють валютні ризики.

2. Сутність відсоткового ризику і чинники, які його зумовлюють.

3. Сутність хеджингових операцій комерційних банків та їхні види

5.1. Конвертацій™ банківські операції! чинники, які зумовлюють валютні ризики

В умовах започаткування і активізування зовнішньоекономічної діяль­ності підприємства наражаються на ризик зміни валютних курсів у розрахунках за експортно-імпортними контрактами. Це об'єктивно вимагає розроблення і реалізації ефективних підходів до управління валютною позицією суб'єктів валютного ринку. Розглянемо основні поняття, які стосуються валютних ризиків та конвертаційних операцій.

Конвертаційні (валюто обмінні) банківські операції - це операції банків з купівлі та продажу однієї валюти в обмін на іншу валюту на умовах:

• тод (постачання валюти сьогодні);

• том (постачання валюти наступного робочого дня);

• спот (постачання валюти на другий робочий день);

1. форвард (постачання валюти протягом 12 місяців. Форвардний курс характеризує очікувану вартість активу через певний період і з ціною, за якою цей актив продається або купується за умови його доставки на певну визначену дату у майбутньому. Теоретично курс форвард може дорівнювати курсу спот, але на практиці він завжди є вищим або нижчим за нього. Якщо курс форвард вищий за спот-курс, то він дорівнює сумі спот-курсу та відповідній різниці - форвардної маржі, яку у такому разі називають премією. Якщо форвардний курс нижчий за спот-курс, то він є курсом-спот, з якого вирахувана форвардна маржа. Цю маржу називають дисконтом).

Конвертаційні банківські операції здійснюють для розрахунків за експортно-імпортними контрактами або отримання спекулятивного прибутку. У будь-якому разі результати конвертування валюти залежать від валютного курсу.

Валютний курс є формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою. На валютний курс впливає низка чинників. Найважливішими з них є:

• співвідношення рівнів внутрішніх та зовнішніх цін. За інших одна­кових умов підвищення внутрішніх цін призводить до здешевлення націо­нальної валюти, тобто до підвищення її курсу щодо інших валют;

• характер та інтенсивність торговельних потоків. Втрата або значне зменшення обсягів експортних ринків призводить до скорочення експорту, збільшення дефіциту платіжного балансу та знецінення національної валюти;

• інтенсивність припливу капіталів. Підвищення відсоткових ставок на внутрішньому фінансовому ринку сприяє залученню іноземного капіталу та подорожчанню національної валюти;

• кон'юнктура на валютному ринку тощо.

Визначення валютних курсів називається котируванням. Повне котиру­вання означає, що встановлюється курс покупця і продавця. Для банку різниця між цими курсами є прибутком (маржею). Розрізняють пряме і зворотне котирування. У разі прямого котирування зазначають, скільком національним грошовим одиницям дорівнює одиниця іноземної валюти; у разі зворотного котирування - навпаки, -- скільком одиницям іноземної валюти дорівнює одиниця національної валюти. Наприклад, пряме котирування можна записати так: ІЖШЖМ = 1,5120 - 1,5200, а зворотне: БЕМЛІЗБ = 0,6579 - 0,6614, тобто під час купівлі за одну марку дають 0 65,79, а під час продажу - 0 66,14. Переважно курс валют встановлюють до четвертого знака після коми десяткового дробу.

Якщо курс певної валюти зростає, то це означає, що купівельна спро­можність цієї валюти знижується. У визначенні та записі валютних курсів розрізняють валюту котирування і базу котирування. Валютою котирування є та іноземна валюта, курс якої визначають, а базою - валюта, з якою порівнюють цю грошову одиницю. Наприклад, у записі ШБ/ЦАН долар є базою котирування, а гривня - валютою котирування. На практиці найчастіше базою котирування є долар США, але для окремих валют, зокрема для англійського фунта стерлінгів (ОВР). євро (ЕІЖ), австралійського (АІГО) і новозеландського (N21)) доларів, ірландського фунта (ІЕР), американський долар завжди є валютою котирування.

В окремих випадках виникає потреба у розрахунку крос-курсів. ЬСрос- курс - це співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсів цих валют шодо якоїсь третьої валюти. Найчастіше як третю валюту використовують долар СІНА. Практично всі курси, за якими не встановлюються котирування до долара, називають крос-курсами. Найак­тивнішими ринками валютообмінних операцій за крос-курсами є німецька марка до японської єни; англійський фунт стерлінгів до німецької марки; німецька марка до швейцарського франка; німецька марка до французького франка тощо. Використання крос-курсів зумовлене тим, що часто для валют, обсяги застосування яких у міжнародних торговельних та фінансових операціях незначні, існують курси тільки стосовно долара США, а практика погребує визначення певного співвідношення саме між цими валютами.

Особливістю розрахунків крос-курсів є те, що їхнє котирування може здійснюватися по-різному залежно від того, хто його виконує. Так, якщо французький банк здійснює котирування французького франка до німецької марки, то він встановлює пряме котирування франка до марки ВЕМ/РКБ = 3,4125. Німецький банк також може встановити пряме котирування проти марки до франка: РКР/Е>ЕМ = 0,2930. У котируванні крос-курсів з англійським фунтом стерлінгом він завжди є базовою валютою.

Найчастіше на практиці використовують три методи розрахунку крос- курсів:

1. з прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування для обох валют). Дорожчу валюту ділять на дешевшу;

2. з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є базою котирування лише для однієї з валют. У такому разі для визначення крос-курсу доларові курси валют перемножують;

3. зі зворотним котируванням до долара США, якщо долар є валютою котирування для обох валют. Для визначення крос-курсу доларові курси необхідно розділити один на другий, а, точніше, курс дешевшої валюти розділити на курс дорожчої.

Ці методи використовують для розрахунку середнього крос-курсу. Однак на практиці їх застосовують рідко, оскільки суб'єктів валютного ринку цікавлять конкретні курси купівлі та продажу. На міжбанківському ринку крос- курси купівлі та продажу валюти визначають за такими правилами [55]:

1. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим котируванням до долара США.

   1. Дня визначення крос-курсу купівлі потрібно розділити доларовий курс купівлі валюти, яка в ісрос-курсі є валютою котирування, на доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є базою котирування.

   2. Для визначення крос-курсу продажу валюти необхідно розділити доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є валютою котирування, на доларовий курс купівлі валюти - бази котирування.

2. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим і зворотним котируванням до долара.

   1. Для визначення крос-курсу купівлі потрібно доларові курси купівлі цих валют перемножити.

   2. Для визначення крос-курсу продажу необхідно перемножити доларові курси продажу цих валют.

3. Крос-курси купівлі та продажу для валют із зворотним котируванням до долара США.

   1. Для визначення крос-курсу купівлі потрібно розділити доларовий курс купівлі валюти, яка в крос-курсі є базою котирування, на доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є валютою котирування.

   2. Для визначення крос-курсу продажу валюти необхідно розділити доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є базою котирування, на доларовий курс купівлі валюти котирування.

Конвертаційні операції пов'язані з виникненням валютних ризиків. Ва­лютний ризик - це ймовірність грошових втрат унаслідок коливань валютних курсів [33]. Ймовірність реалізації валютних ризиків посилюється в умовах укладання строкових угод (форвардних, ф'ючерсних, опціонних).

Форвард - це строкова утода-зобов'язання, за якої банк здійснює купівлю чи продаж певної суми іноземної валюти за фіксованим (форвардним) курсом, обумовленим на момент укладення угоди для одержання (передання) цієї валюти на визначену дату в майбутному.

Фючерс - це строкова угода-зобовязання з продажу чи купівлі валют­них активів за фіксованою у момент здійснення угоди ціною. Ф'ючерси за своєю суттю не відрізняються від форвардів, проте в укладанні цих угод є деякі відмінності. Ф'ючерсні контракти, на відміну від форвардних, купують і продають на фондових ринках, вони є стандартизованими за формою, сумами і днями укладення угоди.

Опціон - це контракт на право купівлі чи продажу певної кількості іноземної' валюти у майбутньому. Опціонна угода є зобов'язанням тільки для її емітента.

Отже, висока ризиковість строкових валютних угод зумовлена тим, що в їхній основі є прогнозування зміни курсу валюти. Як відомо, до методів прогнозування належать: нормативний, параметричний, екстраполяції, індекс­ний, експертний, функціональний, комбінований тощо.

До чинників, які впливають на валютні ризики, належать:

• вид валюти, який є в основі розрахунку;

• досвід та репутація суб'єктів, які здійснюють конвертаційні операції;

• місце укладення і виконання конвертаційних операцій;

• рівень макроекономічної стабільності тощо.

5.2. Сутність відсоткового ризику і чинники, які його зумовлюють

Відсотковий ризик - це небезпека фінансових втрат через коливання ринкових процентних ставок та зміну вартості кредитів. Джерелами виник­нення такого ризику є зміна кон'юнктури фінансового ринку, заходи щодо його державного регулювання, зміна обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів тощо [53, с. 392].

До чинників, які зумовлюють відсотковий ризик, належать:

о кредитний рейтинг позичальника;

о форма гарантування кредиту (застава, порука, гарантія);

о дотримання позичальником кредитної дисципліни;

о джерела ресурсів, які використовує банк для надання клієнтам кредитів;

о рівень облікової ставки;

о кон'юнктура на національному і міжнародному фінансовому ринках

тощо.

контракті курсом на певну дату в майбутньому (європейський опціон) або протягом певного періоду (американський опціон). Якщо на момент закінчення строку європейського опціону або протягом терміну американського опціону курс валюти буде вигіднішим, то його тримач може відмовитись від реалізації опціону і купити (продати) валюту за цим вигіднішим курсом. Під час купівлі опціону його продавцю виплачують премію.

Опціонні контракти можуть купуватись і продаватись на біржі або на позабіржовому ринку. Біржові опціонні контракти є стандартними і укла­даються на певну суму валюти. Для опціону на купівлю валюти (саіі-опціон) за його реалізації ефективний курс обміну буде таким [19; 53]:

Кое = Ко + Рр,

де Ко - курс, за яким буде куплена валюта (ціна виконання); Р_р - сплачена премія.

У разі відмови від реалізації опціону ефективний курс обміну дорівнює:

^іпе — 4- Рр,

де К._т - ринковий курс валюти.

Відповідно, умова, за якої реалізація опціону на купівлю валюти є вигіднішою (дає змогу купити валюту дешевше), має вигляд

Кое Р-теї

що рівнозначно умові

Ко < К_га.

Опціон на купівлю валюти, яка котирується з премією, дає змогу застрахуватись від того, щоб її курс був вищим за зафіксований в опціоні.

Опціон на купівлю валюти, яка котирується з дисконтом, дає змогу застрахуватись від недостатності пониження її курсу порівняно з курсом, який зафіксований в опціоні. Він також дає змогу скористатись сприятливою ситуацією, якщо ринковий курс продажу валюти, яку купують, буде нижчим за той, що зафіксований в опціоні.

Для опціону на продаж валюти (риі-опціон) сплата премії означає, що сума, яку отримують за одиницю валюти, яка продається, буде меншою на величину премії. Відповідно, за реалізації такого опціону ефективний курс обміну дорівнює [19; 53]:

К<х = — Рр-

У разі відмови від реалізації опціону ефективний курс обміну дорівнює:

Р-ПК ⁼ — Рр.

Умова, за якої реалізація опціону буде вигідною (дасть змогу продати валюту дорожче), має вигляд:

Вое> К.ІТЄ,

що рівнозначно умові:

Ко > К_т.

Опціон на продаж валюти, яка котирується з премією, дає змогу застрахуватись від недостатності зростання її курсу порівняно з курсом, який зафіксований в опціоні. Він також дає змогу використати сприятливу ситуацію, якщо майбутній курс купівлі валюти буде виший за зафіксований в опціоні.

Валютним свопом називають валютну операцію, за якої здійснюється готівкова (на умовах спот) купівля (продаж) однієї валюти в обмін на іншу валюту з одночасним продажем (купівлею) такої самої суми цієї самої валюти на іншу валюту на умовах форвард. Оскільки валютна позиція за угодою спот закри­вається, то валютний своп дає змогу хеджуваги (страхувати) валютний ризик.

Розрізняють два класичні різновиди свопів: депорт і репорт. Операція депорт передбачає страхування базової валюти. Базова валюта - це валюта, яку приймає банк за одиницю. Ця операція ефективна, якщо валюта котирується з премією. Реалізація депорту передбачає купівлю валюти за спот-курсом продажу і одночасний продаж цієї самої валюти за форвардним курсом купівлі. Ефективність депорту розраховують у вигляді річної відсоткової ставки як відношення валютної маржі до інвестованої суми (спот-курс продажу валюти) і перемноження цього дробу на часовий коефіцієнт:

Іе = (М /1) • 360/1,

де М - валютна маржа; Р - інвестована сума; І - термін здійснення операції, дні.

Угода репорт передбачає страхування валюти котирування. Валюта котирування - це валюта, в якій виражається вартість базової валюти. Ця операція ефективна, якщо валюта котирується з дисконтом. Реалізація репорту передбачає продаж валюти за спот-курсом купівлі і одночасно укладення угоди на купівлю цієї самої валюти за форвардним курсом продажу. Ефективність репорту розраховують так само, як і депорту, тільки з однією відмінністю: інвестованою сумою тут буде форвардний курс продажу валюти.