Питання для обговорення

1. В чому сутність фінансової системи?

2. Що являє собою фінансова система за внутрішньою будовою?

2. Які сфери фінансових відносин відображає фінансова система?

3. Що являється базовою ланкою фінансової системи? Надати її характеристику.

4. В чому проявляються особливості фінансів виробничої сфери?

5. Які компетенції сфери державних фінансів?

6. Розкрити сутність складових фінансового ринку.

7. Яке призначення страхування як складової фінансової системи?

8. В чому сутність чистих фінансових систем?

9. В чому сутність реальних фінансових систем?

10. За якими критеріями можна провести типологізацію фінансових систем?

Ключові терміни і поняття

фінансова система	державні фінанси
фінансовий апарат	страхові фонди
сфера фінансових відносин	фінансовий ринок
ланки фінансових відносин	міжнародні фінанси
фінанси суб’єктів господарювання

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Фінансовий ринок як сфера фінансової системи.

2. Роль фінансової системи у забезпеченні фінансової стабілізації.

3. Розвиток ринку цінних паперів України.

Бібліографічний список до теми

[2, 7, 10, 24, 25, 26, 29 ]

[2, 4, 11, 21, 28 ]

Семінарське заняття № 7

Тема 4. Фінансова система
Мета занять:	засвоїти, закріпити, поглибити та систематизувати знання про систему управління фінансами, сутність фінансового контролю та склад органів та інституцій фінансової системи України

План семінарського заняття

1. Система управління фінансами.

2. Державне регулювання фінансових відносин.

3. Фінансові норми і нормативи; фінансові ліміти і резерви; фінансові стимули і санкції.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Розкриваючи зміст першого питання, труба враховувати, що розлад фінансової системи може спричинити фінансову кризу в державі.

На поверхні явищ фінансова криза проявляється у зростанні бю­джетного дефіциту, державного боргу, інфляції. Як наслідок - значне зниження платоспроможності підприємницьких структур, життєвого рівня населення, соціальне розшарування в суспільстві.

Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів, передусім на управління, оборону, фінансування збиткових і низькорентабельних виробництв, різні види дотацій; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень, насамперед зовнішніх; удосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; забезпечення фінансової підтримки малого бізнесу; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету.

При вивченні другого питання необхідно визначити, що фінансовий апарат - це сукупність фінансових установ, на які покладено управління фінансовою системою держави. До організаційного складу фінансової системи України входять: Міністерство фінансів, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Рахункова палата, Державна комісія з цінних паперів і Фондового ринку та ін.

Центральне місце в управлінні фінансами в Україні, як і в будь-якій іншій державі, займає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни.

Фінансовий контроль - це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів. Фінансовий контроль - це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів. Принципи фінансового контролю:

• незалежність;

• гласність;

• превентивність (попереджувальний характер);

• дієвість;

• регулярність;

• об’єктивність;

• всеохоплюючий характер.

При вивченні третього питання треба врахувати, що важливими елементами фінансового механізму є фінансові норми, нормативи, ліміти, резерви, стимули - їх ще називають фінансовими важелями. Фінансові норми умовно поділяють на чотири групи.

До першої належать норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої та виконавчої влади - ставки заробітної плати, розмір стипендій, ставки податків, деяких видів зборів і відрахувань.

До другої групи належать норми, що ґрунтуються на матеріальних потребах. Це норми витрат на харчування в дошкільних та інших закладах освіти й охорони здоров’я, норми витрат на медикаменти, освітлення, опалення тощо.

Третю групу становлять норми, що визначаються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Це, зокрема, норми значної частини витрат бюджетних установ.

Четверта група - це норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного та соціального розвитку. На сьогодні ця група найменш досліджена.

Серед усіх фінансових важелів особливе місце займають податки і збори, з допомогою яких держава мобілізує кошти для виконання покладених на неї функцій, а також впливає на підприємницьку діяльність, сприяє інвестиційній активності, визначає пропорції нагромадження і споживання, забезпечує раціональне використання обмежених природних ресурсів тощо.