1.4.Наукове обґрунтування застосовуваних технологій вирощування культури в зонах поширення

Попередники. Озима пшениця, порівняно з іншими зернови­ми, найбільш вимоглива до попередників. Особливо зменшується продуктивність пшениці при вирощуванні її після пшениці чи інших зернових. Беззмінне вирощування призводить до збільшення за-бур 'яненості посівів, особливо пристосованими до спільного ро­сту бур'янами. Так, за даними Миронівського інституту пшениці, при беззмінному вирощуванні озимої пшениці кількість бур'янів збільшується в 2-5 разів, причому негативний вплив забур'янено­сті не зникає і від внесення добрив та гербіцидів[9]..

Часте повернення на поле рослин одного виду призводить до масового нагромадження у ґрунті збудників різних хвороб, поши­ренню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої куль­тури. Для оздоровлення ґрунту необхідно сіяти стійкі до даних хвороб культури. Повертати на попереднє місце озиму пше­ницю можна щонайменше через два-три роки, коли під дією корисної мікрофлори ґрунт очиститься від більшості хво­роб і шкідників.

Безсистемне розміщення культур викликає масовий розвиток шкі­дників культурних рослин. Крім того, це призводить до ґрунтовтоми, яка спричиняється нагромадженням у ґрунті токсичних речовин -продуктів життєдіяльності попередника і розкладу його післязбира­льних залишків. У таких умовах продуктивність рослин можна підви­щити тільки за рахунок інтенсивної хімізації, що збільшує собівартість зерна, а головне, відбувається забруднення навколишнього середови­ща і нагромадження залишків пестицидів у зерні.

Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення має правильне розміщення озимої пшениці у сівозміні з врахуван­ням біологічних особливостей росту. За даними багаторічних до­сліджень, проведених у Миронівському інституті пшениці, урожай

озимої пшениці у сівозміні без внесення добрив був вищим, ніж на удобрених варіантах при беззмінному її вирощуванні. Звідси вис­новок, що сівозміна забезпечує вищий приріст урожаю зерна, ніж такий вагомий чинник у підвищенні продуктивності, як добрива.

Цінність попередників визначається не тільки ступенем забур'я­неності, фізичним і фітосанітарним станом орного шару ґрунту, а й рівнем використання ними вологи і поживних речовин з ґрунту. Особливе значення ці чинники мають для одержання високої польо­вої схожості, доброго розвитку кореневої системи і високо­продуктивного асиміляційного апарату.

Особливо зростає значення попередника при вирощуванні озимої пшениці за ресурсоощадними технологіями. Жодний інший агрозахід не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір найкращого попередника. За умови вирощування озимини після ба­гаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які нагромаджу­ють азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і знижують забур'яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників, дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсекти­цидів, що знижує вартість технології. Ціна хімічних препаратів висо­ка, і вони становлять значну частку у структурі затрат[3]..

Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу при вирощуванні за ресурсоощадною технологією - багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна та ін.). Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинни­ми рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту (

Крім того, покращується структура і підвищується біологічна ак­тивність грунту, зменшується забур'яненість посівів озимої пшениці.

Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають з нього азот, зменшують забур'яненість. Вважаєть­ся, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим бі­льший вплив їх на врожайність наступної культури. За своїм зна­ченням для ресурсоощадної технології вони посідають друге місце після багаторічних бобових трав. Використання інших попередни­ків знижує ефективність ресурсоощадної технології.

Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі якого мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зерно­вих сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають пере­ущільненню ґрунту, покращують його структуру та збагачують органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органіч­них добрив. Розклад решток ріпаку в ґрунті сприяє доброму роз­витку молодих рослин пшениці. Він рано звільняє поле, що дає мож­ливість зменшити забур'яненість агротехнічними методами.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під озиму пшеницю пови­нен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру за­бур'яненості та ін. Основним завданням обробітку є достатнє осі­дання ґрунту та збереження вологи до сівби пшениці, поліпшення режиму живлення, боротьба з бур'янами, запобігання ураженню рослин хворобами і шкідниками, якісне загортання пожнивних реш­ток і добрив тощо. Для цього необхідно дотримуватися низки зага­льних вимог. Зокрема, не запізнюватися із збиранням попередньої культури. Після збирання внести фосфорні і калійні добрива і при­орати їх чи провести неглибокий поверхневий обробіток ґрунту. Один з показників якості оранки - добре подрібнення скиби, що сприяє осіданню ґрунту і створює передумови для швидкого і якісного об­робітку верхнього шару. Після основного обробітку ґрунту якнай швидше готують ґрунт до сівби. У жодному разі не можна пропус­кати таку можливість після дощів. Якщо грунт відразу не розпуши­ти, то він засихає, утворює брили, що вимагає додаткових витрат на його підготовку. Крім того, надмірна кількість проходів тракторів, іншої техніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об'єм­ну масу, що негативно позначається на врожаї. [6,7].

При розміщенні озимої пшениці після багаторічних трав, які збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужника­ми (ПН-4-35; ПЛН-5-35 та ін.) не пізніше як за місяць до сівби. Ґрунт добре осідає, що гарантує одержання дружних сходів і доб­ре виживання рослин взимку. Передплужники встановлюють на глибину 10-12 см, а плуг - на 25-27 см.

З плугом агрегатують кільчасто-шпорові котки (З ККШ-6), або за достатньої вологості ґрунту - важкі борони (БЗТС-1,0). Особли­во ефективним є застосування в агрегаті з плугом сучасних комбінованих знарядь (Раскотаі), що ущільнюють, подрібню­ють і вирівнюють свіжовиораний і ще не пересохлий ґрунт. Дані пристрої одночасно з оранкою підготовлюють ґрунт практи­чно до передпосівного стану, агрегатуються з 5-9-ти корпусними плугами. Тому можна обмежитись одним передпосівним обробіт­ком ґрунту, що дасть змогу зменшити витрати пального і коштів. Крім того, добре розпушення ґрунту одночасно з оранкою сприяє збереженню вологи, підвищенню інтенсивності мінералізації, рів­номірному загортанню насіння, виключає небезпеку осідання ґрунту в осінньо-зимовий період.

Коли попередником озимої пшениці є зернові бобові культу­ри, після їх збирання без попереднього лущення проводять оранку на глибину 20-25 см. У міру проростання бур'янів проводять один-два поверхневі обробітки ґрунту.

З метою економії ресурсів на незабур'янених полях після гороху, кормових бобів, сої, вики можна обмежитися поверхневим обробіт­ком ґрунту. Застосовують дискові лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 у випадку достатньої вологості ґрунту у два сліди у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину 6-8 см. Якщо ґрунт ущіль­нений, відносно сухий, поле погано зачищене від рослинних решток, кращі результати забезпечує використання дискових борін БДТ-3,0; БДТ-7,0. Поверхнево оброблений ґрунт менш осідає, має вищу во­логість, рослини восени краще розвиваються і зимують.

Поверхневий обробіток ґрунту кращі результати забезпечує в зоні Степу.

Після вико-вівсяно-горохової або інших бобово-злакових сумі­шок, озимого ріпаку, люпину па зелений корм, які рано звільня­ють поле, є можливість зробити лущення лемішними лущильника­ми на глибину 10-12 см або дисковими на 6-8 см. Після проростання бур'янів, але не пізніше як через 10-12 днів, орють на 20-22 см в агрегаті з боронами або кільчасто-шпоровими котка­ми і боронами, найкраще з "Раскотаг". У міру проростання бур'я­нів проводять два-три поверхневі обробітки ґрунту. На чистих від бур'янів площах за недостатньої вологості ґрунту, згідно з багать­ма рекомендаціями, після цих попередників доцільно застосовува­ти поверхневий обробіток.

Вибір способу обробітку ґрунту визначається також грануломет­ричним складом ґрунту. На важких ґрунтах у західних регіонах Укра­їни поверхневий обробіток сильно ущільнює ґрунт, зменшує його водопровідність, утруднюється ріст коренів у глибину, зменшується стійкість рослин проти несприятливих умов і продуктивність.

Збирання просапних культур (картопля, кукурудза на силос, цукрові буряки вересневого строку збирання), проводять безпо­середньо перед сівбою озимої пшениці, тому часу для проведення багаторазового обробітку ґрунту не залишається. Дуже глибокий обробіток занадто розпушує ґрунт і сприяє втратам вологи. Тому тут можливий енергоощадний варіант підготовки ґрунту - мілка оранка або поверхневий обробіток.

Після ранньостиглих сортів картоплі орють на глибину 20-22 см, а в зоні Полісся - на 18-20 см в агрегаті з боронами чи з "Раскотаг". На легких ґрунтах та на чистих від бур'янів площах замість оранки проводять лущення з боронуванням або культива­цією з боронуванням на 8-Ю см. Найкраще для якісної підготовки ґрунту використовувати комбіновані агрегати типу Європак.

Найважче підготувати ґрунт до сівби після кукурудзи. Зразу ж за збиранням кукурудзи на зелений корм або силос, щоб подрібнити рослинні рештки, площу дискують добре загостреними дисковими боронами (БДТ-3,0; БДТ-7,0) у перпендикулярних напрямках. Для кращого заорювання решток передплужник встановлюють на гли­бину 10-12 см, а основний корпус плуга - на 23-25 см.

Передпосівний обробіток ґрунту - одна з найважливіших ланок ресурсоощадної технології, якій до останнього часу не при­діляли належної уваги. Від своєчасної і якісної передпосівної підго­товки грунту залежить глибина загортання насіння, дружність і рі­вномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і продуктивність рослин. Основним завданням обробітку ґрунту є створення структурно-агрегатного складу посівного шару. Вна­слідок комплексу робіт якісно підготовлене до сівби поле повинно мати достатньо ущільнений підпосівний шар з об'ємною масою 1,1-1,3 г/см³. У посівному дрібногрудочкуватому шарі ґрунту по­винні переважати ґрунтові частинки діаметром 1-3 мм (в основ­ному 1-1,5 мм). Наявїіість грудок більше 8 см не допускається. Все це забезпечує добрий контакт насіння з ґрунтом і дружні, од­ночасні сходи. [4].

Підготовка насіння до сівби. Важливою умовою одержан­ня високих урожаїв озимої пшениці є використання для сівби ви­сокоякісного насіння. Підготовка насіння є суто рільничою про­блемою, що не пов'язана з промисловим виробництвом, тому це найдешевший фактор інтенсифікації. Відомо, що сівба добре під­готовленим високоякісним насінням забезпечує приріст урожаю 15-20% і більше.

Зерно після обмолоту необхідно ретельно очищати і сортува­ти, щоб відібрати фракції виповненого та вирівняного насіння, яке відповідає вимогам посівного стандарту. Для одержання дружних рівномірних сходів потрібно висівати насіння з масою 1000 насінин не менше 40-50 г.

Для сівби використовується насіння, що має лабораторну схо­жість від 100 до 87%. У насіння з пониженою схожістю різко погіршуються врожайні властивості і досить часто навіть збіль­шенням норми висіву неможливо досягти високого врожаю. Так, 3а сівби насінням із схожістю 80-89% урожайність зменшувалась на 3,2-5,0 ц/га порівняно з сівбою насінням, що мало схо­жість 95-96%.

Негативно впливає на якість насіння його травмування зби­ральною і зерноочисною технікою. Через те що 30-40% травмо­ваного насіння не дає сходів, а те, що зійшло, сильно уражується \ коробами, механічні пошкодження можуть мати не більше 2-5% насіння. Фізіологічні ослаблені рослини є добрим субстратом для кореневих гнилей та пліснявих грибів.

Для підвищення якості насіннєвого матеріалу застосовують протруювання хімічними препаратами[22,14].

Урожайність озимої пшениці і якість зерна значною мірою за­лежать від забезпечення рослин елементами мінерального жив­лення впродовж всієї вегетації. Інтенсивні сорти характеризуються більш високими вимогами до умов живлення і тільки при повному і збалансованому забезпеченні поживними речовинами можуть формувати високі врожаї.

Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елемен­тів живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необ­хідно: 28-37 кг азоту; 11-13 кг фосфору; 20-27 кг калію, 5 кг каль­цію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки та 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену. Слід зазначити, що чим бі­льший урожай і вища доза мінеральних добрив, тим більший ви­нос поживних речовин. Аналіз показує, що достатньої кількості елементів живлення в легкодоступній формі в грунті майже не бу­ває, тому для одержання високого врожаю під озиму пшеницю необхідно вносити мінеральні добрива.

Способи сівби. Змінюючи структуру агробіоценозу з допо­могою способів сівби, можна регулювати водний, повітряний, сві­тловий і поживний режими посівів. Від структури посіву залежить площа живлення рослин. Вона буде оптимальною у випадку по­вної реалізації біологічного потенціалу продуктивності озимої пше­ниці. Необхідно враховувати сортові особливості, зокрема висоту рослин, здатність до кущіння, величину листової поверхні та ін.

Рослини при рядкових способах сівби мають дуже непридатну для ефективної роботи кореневої системи площу живлення у формі витягнутого прямокутника. За рядкового способу сівби (ширина між­рядь 15 см) з нормою висіву 5-6 млн/га відстань між насінинами в ряду становить 1,2-1,4 см. Площа живлення - вузький прямокутник зі сторонами 15 см і 1,2-1,3 см (рис. 1.10). Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь 7,5 см) забезпечує площу живлення теж у вигляді витягнутого прямокутника, але він удвічі коротший і ширший (7,5 см х 2,4-2,6 см). Проте для забезпечення процесу первинного кущін­ня оптимальна відстань між рослинами мас бути 3—4 см.

Глибина сівби. Глибина загортання насіння - один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Вона значною мірою визна­чає будову майбутнього проростка і тип рослини. Глибина сівби об­ґрунтовується біологією рослин і залежить від багатьох чинників. Найважливіші з них-вологість ґрунту, його механічний склад, клі­матичні умови, біологічні особливості сорту, якість насіння.

Від глибини загортання насіння залежить польова схожість, своєчасність і дружність сходів, місце залягання вузла кущіння, зимостійкість рослин, стійкість їх до вилягання, ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці.

Отже, найвищий урожай озимої пшениці при вирощуван­ні за ресурсоощадною технологією одержано на варіантах з нормою висіву 3,0-4,0 млн/га або 140-200 кг/га. Як показують дослідження, при відповідній агротехніці навіть посіви з нормою сівби 80-100 кг/га (2 млн/га) формували вищий урожай порівняно з варіантами, де висівали 5,0-6,0 млн/га схожих насінин.

Численні дослідження показують, що тільки при сівбі в оптимальні строки рослини можуть повністю використати всі необхідні чинники для свого росту і розвитку та забезпечити найви­щий урожай озимої пшениці. За оптимальних строків сівби рослини "запрограмовуються" на високу врожайність. Продуктивність рос­лин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби.

Своєчасне проведення тих чи інших заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів в цілому.

За нестачі вологи у верхньому шарі і недостатнього осідання ґрунту, зразу ж після сівби проводять коткування кільчасто-шпо-ровими котками. Це забезпечує дружні сходи, кращий розвиток кореневої системи восени, підвищує зимостійкість[24]..

В умовах затяжної і сухої осені (наприклад 2004 рік) може ви­никнути проблема захисту посівів від мишовидних гризунів.

Боротьбу з мишами проводять за наявності на 1 га 8-10 і більше їх колоній. Вносять у йори 150-200 г аміачної води, після чого їх притоптують. Високоефективним є застосування сухого аміно-кісткового (0,1-0,4 кг/га) або зернового бактероденциду (1-2 кг/ га), які не шкідливі для теплокровних тварин. Можна застосувати родентицид шторм (0,7-1,5 кг/га), розкладаючи брикети на відстані 10-15 м один від одного та по одному в кожну нору. Брикети понов­люються через 7-10 днів до досягнення бажаного результату. Ро-денфос (зернова принада) вносять по 3 г в нору в осінній період. Препарат Смерть щурам № 1 - 1 пакет в нору.

Весняне боронування, у разі проведення його в оптимальні стро­ки, оцінюється приростом зерна озимої пшениці не більше 0,5-1 ц/га. Враховуючи непропорційно високі ціни на паливно-мастильні матеріа­ли і малу ефективність весняного боронування, його можна виключи­ти з технології догляду. Застосовувати цей агрозахід доцільно лише у випадку проведення першого підживлення азотом прикореневим спо­собом. Борони агрегатуються з сівалкою, сприяючи кращому загор­танню гранул добрив грунтом. За один прохід агрегату виконується два види робіт- підживлення і боронування, що є елементом ресур­созбереження.

Найвигідніше провести збирання впродовж 10-12 днів після на­стання повної стиглості зерна. Більш раннє збирання вимагатиме до­даткових енергетичних затрат для скошування у валки чи досушу­вання зерна, а пізніші строки збирання спричинюють втрати зерна[12,23].

Для збирання озимої пшениці використовують різні способи: пря­ме комбайнування, роздільне збирання, стаціонарний обмолот[20]..

Роздільне збирання варто застосовувати на сильно забур'я­нених посівах, нерівномірно достигаючих хлібах і на площах з під­сівом багаторічних трав. Скошування пшениці у валки необхідно починати за 4-6 днів до настання повної стиглості зерна, за його вологості 30-35%. Через 3-5 днів після підсихання валків до во­логості зерна 17-18% їх підбирають комбайнами. Щоб валки до­бре провітрювалися і колосся не торкалося землі, рослини ссрсд-ньо- і низькорослих сортів скошують на висоті 15 см, а високорослі загущені посіви - на висоті 20 см від поверхні ґрунту жатками ЖВН-6Б, ЖВП-4,9 ЖВП-6,4 та ін.

Переваги двохфазного способу збирання у тому, що збирання розпочинаємо на 5-6 днів швидше, порівняно з однофазним. Крім того, затрачається менше енергоносіїв на сушіння зерна на току, підвищується продуктивність комбайнів. Недоліками цього спо­собу є додаткові затрати при скошуванні у валки. Великі втрати зерна і проблеми з обмолотом валків можуть бути, якщо валки попадуть під дощ. Тому кількість скошеної маси не повинна пере­вищувати одноденну норму на комбайн з підбирачем. Якщо валки не підбирають більше 10-12 днів, урожайність зменшується на 2-6 ц/га, маса 1000 зерен на 1-3 г, склоподібність на 1-18%. Клейко­вина за якістю переходить з першої в другу і навіть третю групу. З настанням повної стиглості зерна (вологість 14-17%) урожай збирають прямим комбайнуванням[19].

Розділ 2. Природні умови та особливості альтернативного землеробства зони вирощування.

В Україні Озима пшениця рекомендована до вирощування в 14 областях України. Посівна площа в 1996 році становила 300 тис. га. 90% її посівних площ розміщені в південному регіоні - в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Головна причина цього - низька морозостійкість сортів. Ще 40 років тому Озима пшениця в Україні практично не вирощували через відсутність достатньо морозостійких сортів.