2. Національні і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

Бухгалтерська звітність філій ґрунтується на національних стандартах бухгалтерського обліку. Кожна країна має власні національні стандарти обліку, хоча в багатьох країнах вони схожі. Серед стандартів обліку відрізняють:

1. Британо-американо-голландську групу (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Мексика, Індія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Таїланд, країни Центральної Америки тощо). Ця модель функціонує в умовах розвиненого фінансового ринку. Облік орієнтований перш за все на потребі інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, які розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великої Британії — Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які інколи називають загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти розробляє Комітет з досліджень в області бухгалтерських стандартів. Таким чином, в країнах з даним типом ведення обліку існує багато варіантів обліку в рамках професійної загальноприйнятої бухгалтерської методології.

2. Європейсько-японську групу (країни Європейського Союзу і Латинської Америки, Швейцарія, Японія, Єгипет тощо.). Ця модель бухгалтерського обліку орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов'язкові до виконання. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів грають меншу роль, ніж у Великої Британії і США. Таким чином, в країнах з даною моделлю обліку превалює державна методологія.

Слід мати на увазі, що відмінності в стандартах бухобліку і аудиту в різних країнах часто роблять їх непорівнянними і ускладнюють фінансові розрахунки. Наприклад, в німецькій системі обліку амортизація є статтею пасиву, тоді як в британських компаніях її величина віднімається з суми пасиву. Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз фінансового стану підприємств, які знаходяться в різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії в приведених групах країн, то дані про підсумки їх діяльності можуть бути непорівнянні. Тому багато міжнародних компаній паралельно із застосуванням норм обліку, прийнятим в своїй країні, використовують Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБУ).

Основні завдання МСБУ — гармонізація стандартів, які дозволяють зближувати практику ведення бухобліку в різних країнах. МСБУ не є обов'язковими і мають рекомендаційний характер, але унаслідок розвитку інтеграційних процесів в світі ці стандарти грають усе більш помітну роль як засіб взаємодії підприємств різних країн. Важливу роль в гармонізації стандартів обліку грає Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), кіт був створений в 1973 р. У теперішній час цей Комітет об'єднує 153 професійні організації з 112 країн світу. За роки своєї діяльності КМСБО розробив 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку, з яких діє 35. Слід звернути увагу і на плідну діяльність іншої організації — Міжнародній федерації бухгалтерів, що була створена на доповнення до КМСБО у 1977 р. Вона розробляє стандарти аудиту, етичні й освітні норми і т. д. За даними КМСБО, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку використовують понад 600 провідних міжнародних компаній світу.