12. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.

Києво-Могилянська академія, ставши першим вищим на­вчальним закладом на східних та деяких південних слов'ян­ських територіях, зробила вагомий внесок у формування світосприймання, розуміння та осмис­лення суспільного жит­тя. У тогочасних історичних умовах польсько-шляхетського ; панування на Україні українці не мали власної державності, влада на їхніх землях належала польському королеві.. Єдиною владою, силу якої в цих умовах можна було протиста­вити польському королеві, була влада православної церкви. П. Могила, засновник Києво-Могилянської академії, розвивав ідею її верховенства. Але окремі думки П. М. розходилися з ідеєю верховенства "стану священнического", спрямованою проти королівської влади. Звертаючи свій погляд до православної росії, вважав, що ідеальний володар — це сильний право­славний цар, який повинен бути вірним православ'ю, вірі в Бога. Погляди П. Могили на співвідношення церкви і держави по-різному сприймали і розвивали діячі Києво-Могилянської академії, зокрема, С. Явор­ський. Підтримуючи політику Петра І щодо розвитку армії, флоту, економіки, освіти, С. Яворський був незадоволений церковною реформою, захищав інте­реси церкви, її владу в духовному житті суспільства, виступав проти підпорядку­вання церковних справ світській владі. Хоч світська влада від Бога і всі повинні їй підпорядковуватися, проте вона не повинна втручатися у церковні справи і канони православної віри. Проблеми держави й абсолютної монархії, співвідношення світської та церковної влади посідали значне місце у творчості Ф. Прокоповича. Сподвиж­ник Петра І у його реформаторській діяльності, Прокопович зосереджував увагу на теорії держави і права. Він вперше в умовах російської держави ство­рив теорію освіченого абсолютизму, ґрунтуючись на теорії при­родного права і суспільного договору . Суть розробленої Ф. Прокоповичем теорії освіченого абсолютизму полягала в умотивуванні пріоритету світської влади, підпорядкування церкви державі, секуляризації церковних і монастирських маєтностей. Вона визнавала верховним носієм державної влади лише освіченого володаря, "філософа на троні. Теорія абсолютизму тісно пов'язувалася з тогочасною суспі­льно-політичною боротьбою за владу і майнові інте­реси світської аристократії та церковної ієрархії.

13. Політична думка в Україне в козацько-геть­манську добу.

В історії суспільно-політичної боротьби в Україні період, який обіймав кінець XVI — початок XVII ст., характери­зувався розвитком прогресивного ідейно-політичного руху, пов'язаного з соціально-економіч­ним життям і визвольною боротьбою українського народу. В ту добу посилився наступ,, на його права та свободу з боку польських магнатів. У плеяді полеміс­тів виділяється автор "Апокрисиса", що виступав під псевдонімом Філалет. У ньому Філалет обстоював у релігійній формі ідею рівності людей незалежно -від місця і становища у житті. З цього випливало пояс­нення відносин між монархом (владою) і народом (підданими): монарх не е беззастережно й абсолютно повновладним володарем над своїми підданими. Влада монарха, на його думку, зовсім не торкається душі. Влада монарха не є абсолютною і стосовно "тіла" людини, тобто в земних, світських, суспільно-держав­них справах. Автор з особливою силою наголошував на необхідності дотримання і шанування монархом прав і свобод народу. Дотримання монархом закону, поважання прав і свобод підданих є джерелом сили і могутності держави. Отже, соціально-політичні погляди автора "Апокрисиса" включають ідею суспі­льного договору і природних прав, обмеження влади монарха законом, визначення прав і свободи підданих, заснованих на вимогах "права й божого й прирожо­ного". За своїм соціальне — політичним характером вони спрямовані проти тієї шляхетської демократії, яка надавала необмежені права можновладцям І прирікала на цілковите безправ'я трудящих. На її основі Філалет засуджував шляхетську демократію і ставив вимогу створен­ня справедливого закону і його суворого дотримання як королем, так і підданими. Спираючись на теорію суспільного договору і природ­ного права народів, договірного походження держави І принцип обмеження влади монарха законом Філалет заперечував абсолютизм не тільки світського монарха, а й папи римсь­кого. Визначне місце у розвитку суспі­льно-політичної думки в Україні кінця XVI — початку XVII ст. посідав І. Вишенський. У його поглядах центральною постаттю була людина, але не абстрак­тна, а конкретна, з її муками та стражданнями, яка у реальному житті бореться за своє визволення та спасіння. Виходячи з принципу відношення "дух — тіло", полеміст намагався знайти обґрунтування для вимог свободи, рівності, справедливості, насамперед у сфері духа, а потім покласти це в основу громадського життя. життєдіяльності людини і народу .І. Вишенсь­кий висунув концепцію соборності правління христи­янською церквою, засновану на ідеї рівності всіх людей. Ця рівність людей від природи не дає нікому права самовільно ставати вище над іншими. І. Вишен­ський звернув увагу на роль правосуддя у житті суспільства: суд повинен охороняти закон і справед­ливість, утверджувати й захищати громадянські права І сво­боди. Суспільно-політичні погляди І. Вишенсь­кого тісно поєдну­валися з його суспільною позицією, що визначалася стано­вищем трудового, пригнобле­ного селянства.