Порядок проведення лабораторної роботи:

1. Виміряти довжину пружини в розслабленому стані.

2. Виміряти вагу вантажу.

3. Причепити його до пружини.

4. Визначити довжину розтягнутої пружини, далі визначити її видовження l.

5. Повторити пункти 1-5 з вантажем іншої маси ще 2 рази.

6. Розрахувати коефіцієнт жорсткості пружини k для обох експериментів, виходячи з приведеної вище формули, приймаючи F за вагу вантажу P (P = mg).

7. Розрахувати похибки:

7.1 Розрахувати середній коефіцієнт жорсткості пружини виходячи з трьох експериментів за формулою:

.

7.2 Визначити абсолютну похибку Δ для кожного обчисленого значення k:

.

7.3 Визначити середню абсолютну похибку :

.

7.4 Визначити відносну похибку δ_k вимірювання k:

.

8. Записати дані обчислень до таблиці:

   № досл.	Маса вантажу m, кг	Вага вантажу P, Н	Довжина пружини, м		Видовж. l, м	kвим		δ, %
   			початк.	розтяг.
   1
   2
   3

9. Написати висновки.

Оформлення роботи

Звіт з виконання лабораторної робити роботи повинен мати в собі: титульний лист, короткі тезиси з теорії, дані вимірювань, обчислення, таблицю з результатами обчислень, висновки. Якщо звіт оформлюється рукописно, то необхідно звернути увагу на каліграфію при письмі.

Захист роботи:

1. Дати визначення закону Гука?

2. Що таке коефіцієнт пружності?

3. Як він впливає на розтяг пружини?

4. Як в лабораторній роботі була визначена сила дії на пружину?

5. Як, на вашу думку, зміниться видовження пружини при значному підвищенні її температури, або зниженні останньої?

Лабораторна робота № 5

Тема роботи: „ Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини “

Мета роботи: Дослідним шляхом визначити коефіцієнт поверхневого натягу рідини

Обладнання:

1. Динамометр.

2. Штатив.

3. Ємність для рідин.

4. Вода.

5. Спирт.

Короткі теоретичні положення

Поверхневий натяг — фізичне явище, суть якого у властивості рідини скорочувати площу своєї поверхні при незмінному об'ємі. Характеризується коефіцієнтом поверхневого натягу.

Завдяки силам поверхневого натягу краплі рідини приймають максимально близьку до сферичної форму; виникає капілярний ефект; деякі комахи можуть ходити по воді.

Поверхневий натяг виникає як у випадку розділу між рідиною і газом, так і у випадку розділу двох різних рідин. Своєю появою сили поверхневого натягу завдячують поверхневій енергії. Для зменшення сил поверхневого натягу використовуються поверхнево-активні речовини. Поверхнево-активні речовини (ПАР, сурфактанти, детергенти) — хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання і знижуючи міжфазний натяг на межі двох рідин. Це речовини, молекули або іони яких концентруються під дією молекулярних сил (адсорбуються) біля поверхні розділу фаз і знижують поверхневу енергію. У вужчому значенні ПАР здебільшого називають речовини, що знижують поверхневий натяг на межі поділу: рідина (вода) – газ (повітря), рідина (вода) – рідина (масло), рідина – тверда поверхня.