3. Життєвий досвід:

Послухайте одну легенду.

Якось випадково зустрілися Вода , Вітер і Добре Ім’я та заприятелювали. Перед тим як розійтися, поставили собі запитання: “Що треба зробити, щоб ми знову зустрілися?” На це вода каже: “Мене можете знайти де-небудь, без клопоту. Вам вистачить прийти над море, річку чи джерело або навіть до найближчої криниці, покликати мене і я вже присутня!”. Вітер також каже: “Мене дуже легко зустріти. Легенький вітерець всюди повіває. Вистачить тільки відчинити двері, або вікна та покликати мене і я вже тут!”. Тільки Добре Ім’я сумно стояло з боку та мовчало. Коли ж вода і вітер запитали де його можна віднайти, то воно, зітхнувши, врешті каже: “Мені прикро вам сказати, але я не повертаюся ніколи. Хто мене раз утратив, той уже мене більше не знайде!”.

4. Запис теми: ВОСЬМА БОЖА ЗАПОВІДЬ

5. Розповідь про спасенне послання:

1. Заклик до життя в правді

а) Бог - досконала Істина

Бог – досконала Істина. Заради своєї нескінченної любові до нас, Він дав нам Свого Єдинородного Сина Ісуса Христа, який говорить нам: “Я є Істина” (Йн 14, 6), “Я на те народився і на те прийшов, щоб свідчити про Істину” (Йн 18, 37).

б) Істина в житті людини

Християнин, освячений в істині Святим Духом, повинен все своє життя бути відданим справі істини. Перебуваючи в тому, хто є Джерелом Істини, наслідувати Його. Спілкування людей з Богом і між собою має відбуватися в щирості, істині та любові.

В кожній людині закладено моральний закон (сумління), який вказує на пошук і осягнення істини. Людина має прийняти правду, яку пізнала та керувати своє життя згідно вимогам цієї істини.

в) Правда – це шлях до Божого Царства

Суспільні відносини не можливі, якщо кожна людина не говоритиме і не поважатиме правди, тому що правда – це не що інакше як дійсність. А оскільки Бог є автором всього, то тим більше в повноті є самою Правдою, оскільки є джерелом святості, то ми черпаємо цю святість з Правди. Правда – це світло, яке освячує шлях до Божого Царства. Мораль правди розвивається на трьох рівнях: найперше – на пошуках правди, потім – її звіщанні, і нарешті на її здійсненні, тобто свідоцтві життям.

2. “Дати свідоцтво правді”

а) Наслідування Христа в правді

Ісус прийшов засвідчити про правду. Він навчав своїх учнів любити правду: “Нехай слова ваші будуть: “Так, так; ні, ні” (Мт 5, 37). Завдання християнина – брати участь в житті церкви, бути живими свідками Євангелія, а отже наслідувати Ісуса в правді. Це свідоцтво виражається в словах і ділі.

б) Свідки правди – апостоли, святі

Першими свідками правди були апостоли. Своїм життям і апостольською діяльністю свідчили про вірність Богу. Вони - вибрані свідки Воскреслого Ісуса і фундаменти Церкви. В цьому свідчені про правду Ісус не залишає їх самих.

Першим мучеником, котрий засвідчив своїм життям і пролив кров за правду був св. Стефан. Його викинули за місто і каменували (пропонується використати образовий метод: показ картини). Серед свідків мучеництва Стефана був Савло, який підтримав цей вчинок і погодився з ним. Але “плодом” кривавого свідоцтва Стефана – було навернення Савла, котрий пізніше став ревним свідком Христа.

в) Завдання християнина – давати свідоцтво правді

Приналежність до Христа часом поєднується з великим відреченням. Бог керує до нас той самий заклик, ставить серед нас людей, яким маємо свідчити про Ісуса Христа і служити їм. Для цього потрібло багато наших зусилль, щоб кожного дня давати свідоцтво правді.

3. Дії (вчинки) проти правди

а) Значення істини в суспільстві

Восьма заповідь говорить нам шукати правду. Пошук справедливості

передбачає боротьбу проти упереджень та буздумних осудів, внаслідок браку пошуку правди. Нажаль бачимо, що засоби спілкування, їх поширення часто веде до зменшення турботи про пошук правди, завжди приймання офіційної правди, приготовану і прийняту без жодного критичного руху.

Передання інформації через засоби масової інформації – це загальне служіння. Суспільство також має право на цю інформацію, котра основана на правді, вільності і справедливості. Слово має особливу вартість, тому слід також пам’ятати, що наслідувати Христа, означає наслідувати Слово Боже, джерело всякої правди.

б) Неправда – справа диявола

Неправду Христос назвав справою диявола. Звертаючись до фарисеїв Він сказав: “Диявол вам батьком… і правди нема в ньому. Коли він говорить брухню, зі свого говорить, бо він брехун і батько обману” (Йн 8, 44). Неправда, як свідомо виражений фальш, може сама по собі бути тяжким гріхом, коли вона шкодить справам ближнього, або веде до зла.

в) Оберігання гідності кожної людини

Кожна людина має право захищати свою власну честь, це також стосується честі іншого. З честю пов’язана репутація, що є суспільним підтверлженням гідності особи, особливо через мову. Вимоги таких духовних благ, як честь і репутація, можуть бути ущемлені внаслідок наклепів, лихослів’я і знеславлення.

Наклеп – це найважча провина. Йдеться про брехню, націлену на обезчещення. Наприклад: грішник, провина якого не відома людям має право на те, щоб це не було розголошене без причини. Існування гріха не дозволяє говорити погано про грішника, ні його судити. Це стосується лише Бога і свідомості цієї людини.

г) Збереження таємниці заради добра ближнього

В принципі будь-якого виявлення правди, що може образити любов, слід її уникати, зберігати її в секреті. Наприклад: природній секрет – що йде від себе (листування), обіцяний, а особливо довірений, внаслідок особливого довір’я а також секрет сповіді. Всяке виявлення чужої інтимності, яке ображає любов і справедливість є тяжкою провиною.

д) Винагородження за гріхи проти істини

Кожна провина проти справедливості і істини вимагає винагородження. Якщо неможливо виправити помилку публічно, то має це бути зроблено іншим можливим способом. Винагородження відноситься до нанесеного збитку і має бути відповіднім, також у випадку знеславлення людини. Тобто це має бути моральне, а часом і матеріальне винагородження. Це обов’язок сумління.