13. Перша божа заповідь

А. Хід катехези:

1. Вступна молитва:

2. Повторення змісту розповіді за допомогою питань:

а) Пригадаймо зміст запису з попередньої катехези.

б) Пригадування змісту розповіді за допомогою запитань:

1. Чому Церкву називаємо Матір’ю? – Церкву називаємо Матір’ю тому, що вона вчить нас Божим та церковним заповідям та веде нас до вічного життя.

2. Хто дав Церкві владу навчання? – Церкві владу дав Христос.

3. Чиїми устами Господь промовляє до нас? – Господь промовляє через священиків, єпископів.

в) Перевірка домашнього завдання.

3. Життєвий досвід:

Було це під час війни, коли всіх чоловіків забирали до війська. В одному селі жила молода сім’я, це була ідеальна родина, де було добре видно любов і вірність. Коли чоловіка забирали до війска, жінка сказала: “Я все знесу, буду тобі вірна, лише пообіцяй, що ти повернешся і ми будемо разом”.

Йшли дні, місяці, напочатку листоноша часто приходив, приносив листи від коханого чоловіка, але потім він почав приходити рідше і рідше, а з часом взагалі ненаважувався проходити повз хату.

Одного разу листоноша приніс жахливу звістку: “Ваш чоловік пропав безвісти”. Жінка задумалася на хвилинку, а потім з невиразною посмішкою на устах сказала: “Нічого, він повернеться, я знаю, він обіцяв і я вірю, що він дотримає свого слова”. Проходили місяці, минуло багато часу, але жодної звістки від чоловіка не було. Але вона все чекала і вірила, що він повернеться. Завжди була йому вірна.

Як завжди буває в таких випадках, село почало давати свої корисні” поради:

• “Забуть його, він не повернеться, виходь заміж і будеш щаслива”, або

• “Не губи своє життя, не будь йому вірна, живи для живих”. Ці репліки

дужи пригнічували її, але вона все таки залишалася вірною”.

Закінчилась війна, чоловіки поверталися додому, в селі почала панувати

радість, а молода жінка чекала і чекала. Пройшло ще трохи часу, всі вважали, що вона ніколи вже не побачить свого чоловіка і що лише чудо може переконати її.

І чудо сталося. Її чоловік повернувся живий і здоровий.

В цій розповіді нас захоплює вірність жінки своєму чоловікові і вартість цієї вірності. Бог також вимагає від нас такої вірності, через першу Божу заповідь.

4. Запис теми: ПЕРША БОЖА ЗАПОВІДЬ

5. Розповідь про спасенне послання:

а) Віра, надія і любов – триєдиний сповіб вірного розуміння, пояснення і сприйняття Божої егзистенції

Перша заповідь містить в собі віру, надію і любов, тобто Божі чесноти. Хто говорить про Бога, той говорить про Когось постійного, незмінного, вірного і справедливого. Звідси і випливає, що ми неодмінно повинні приймати Його слова і повністю Йому вірити і довіряти.

Віра в Бога є джерелом нашого морального життя, яке відкриває нам Божу Любов. Перша Божа заповідь говорить нам про зміцнення і охорону віри та відкинення всього, що протиставляється вірі.

Гріхом проти віри є: невіра – це нехтування об’явленої істини, або всідома відмова від неї; єрись – це вперте відкидання християнином будь-якої істини віри, яку проголошує католицька Церква і в яку потрібно вірити; схизма – це розкол, відмова підкорятися Папі, або перебування в спільнотах, які визнають свою владу вищою за владу римського Первосвященика.

Надія – це довірливе чекання Божого благословіння і благодатне бачення Бога, це також страх образити Божу Любов, коли Господь являє Себе і призиває людину. Людина невзмозі повністю відповісти на Його призив своїми власними силами, вона повина надіятись, що Бог дасть їй здібність любити Його відповідною любов’ю і жити по Божих заповідях.

Перша заповідь має на увазі також і гріхи проти надії: такі як відчай і самонадія. Тому що в відчаї людина перестає надіятись на Божу допомогу і Милосердя. Самонадія може бути двох видів – або людина перевищує свої здібності, надіючись що може спастись без Божої допомоги, або невірно сприймає всемогутність і Боже милосердя, надіючись, що одержить прощення без звернення до Бога.

Любов – це заклик і обов’язок відповідати на Боже Милосердя. Перша заповідь наказуї нам любити Господа Бога більше за всіх і за все створіння, жити для Нього і заради Нього.

Гріхи проти Божої Любові:

• байдужість – нехтування Божої Любові, не прийняття її до уваги;

• невдячність – коли людина забуває, або не хоче визнавати Божу Любов і відповідати на неї;

• духовна лінь, яка веде людину до відмови від радості, яка походить від Бога.

• Ненависть, яка родиться з гордості.

б) Прояви вірності і підданості Богові як Єдиному Господу

Ці богословські чесноти віра, надія і любов просвітлюють і оживляють

моральні чесноти, наслідки яких це: поклоніння Богу – це визнання Його як Бога, як Творця і Спасителя, Господа всього існуючого “Господеві, Богу твоєму поклоняйся і Йому одному служи” (Лк 4, 8); молитва – це необхідна умова для того, щоб ми могли дотримуватися Божих заповідей. “Треба молитись завжди і непадати духом” (Лк 18,1); жертва – це будь-яке досконале діяння, щоб з’єднатися з Богом в святому спілкуванні. Щоб бути правдивою, зовнішня жертва повинна бути виразом духовної жертви.

Найдосконаліша жертва це та, яку приніс Ісус на хресті, віддавши життя за наше спасіння; обітниця– це вираз пошани до Бога; шлюб – це вільна і свідома обітниця Богу; право на релігійну свободу – не означає це морального дозволу на свідоме прийняття помилок, воно означає природне право людини на громадську свободу, соціальний обов’язок християнина полягає в тому, щоб поважати і пробуджувати в кожній людині любов до істини і добра.

в) Гріхи супроти першої Божої Заповіді

Перша заповідь забороняє:

- поклонятися іншим богам, окрім єдиного Господа, який явив себе Своєму вибраному народу;

• вірити в забобони – це викривлення релігійного почуття. Вони можуть

впливати і на поклоніння істиному Богові, наприклад: коли присвоюють магічні значення різним діям;

• безбожність – це спокуса Бога словом або ділом, святотатвсво;

• атеїзм – це практичний матеріалізм, який поділяється на дві форми:

перша проголошує, що людина є самоціллю, єдиним ковалем свого щастя і своєї історії, друга форма сучасного атеїзму – це очікування звільнення людини від економічного і соціального зневолення, якому протистоїть релігія оскільки по своїй природі вона покладає надію на майбутнє і праведне життя;

• гностицизм – це течія, яка деколи може містити в собі деякі пошуки Бога,

але також може бути байдужою. Гностицизм не стверджує, що Бога немає, але також не доводить протилежного;

• ворожіння і магія, гороскопи – це спроба дізнатися своє майбутнє з

допомогої сатани, злих духів та духів померлих. Бог може відкривати майбутнє своїм пророкам, або іншим святим, але правдива християнська поведінка полягає в тому, щоб з довірою віддати себе в руки Божого Провидіння. В Святому Письмі говориться: “Чоловік, або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть, камінням нехай поб’ють їх, кров їхня упаде на них” (Лев 20, 27). Застосування магії і чаклунства (навіть для добрих цілей – оздоровлення), через які пробивають приручені окультичні сили сильно протирічать релігійним чеснотам.

г) Розуміння ідолопоклоніння протягом віків

Ідолопоклоніння – це багатобожність, яку осуджує перша Божа заповідь і вимагає від людей віри і пошани лише до одного єдиного Правдивого Бога. В Святому Письмі знаходимо багато доказів того, що Бог осуджує і застерігає тих, хто поклоняється мертвим богам, ідолам. Ідолопоклоніння з’являється тоді, коли людина ставить на місце Бога, якусь створену річ. “Божища їхні – то золото й срібло, діло рук людських. Мають уста та не говорять, очі мають, але не бачать. Ті, що їх виробляють, хай самі як вони стануть, усі що на них покладаються” (Пс 115, 4-5. 8). В нашому повсякденному житті ідолами можуть бути: телевізор, магнітофон, паління, гроші, наркотики, розпусне життя…, хоч Господь нас постійно застерігає: “Невиробляйте собі поруч Мене ні богів срібних, ні богів золотих не робіть собі” (Вих 20, 23). Людина не повинна сильно прив’язуватися до земних речей, вони не повинні зневолювати її серце, тому чуємо голос Господа: “Будьте вільними Божими дітьми, бо пізнали правду, а Правда вас визволить”. Бог є єдиною Правдою і тому ми повинні визнавати єдиного Бога і Йому єдиному служити, чого і навчає нас перша Божа заповідь.