3. Життєвий досвід:

Пропонується використати метод дискусії на тему:

а) яку роль відіграє спільнота в житті людини? (спільнота в родині, школі, державі)

б) Що є основою єдності в спільноті?

4. Запис теми: СПІЛЬНОТА ЛЮДЕЙ

5. Розповідь про спасенне послання:

а) Спільнота – дорога до Бога

(Читання Святого Письма: Дн 2, 42-47)

Спрага Бога закладена в серці людини, бо людита створена Богом і для Бога. Бог не перестає кликати до себе людину і лише в Бозі людина знаходить правду і щастя. Яких постійно шукає.

Напочатку Бог сотворив двох людей – Адама і Єву, сотворив чоловіка і жінку як спільноту, щоб вони доповнювали один одного. Людина не живе сама на землі, а живе і працює з іншими людьми, в спільноті. Всі люди залежать один від одного. Ви залежити від батьків, ваші родини від суспільства, в якому живуть.

Прикладом правдивої спільноти для нас є спільнота перших християн. В ній панувала злагода, мир, спокій, любов та єдність. Вони постійно перебували в апостольській науці, на ламанні хліба і молитвах. Всі віруючі в Ісуса були одним й усе мале спільне. Щодня однодумно перебували на молитвах, з радістю і в простоті серця споживали Пресвяті Дари.

Наша спільнота повина брати приклад від спільноти перших християн, вчитися від них єдності та любові, тому що лише разом, в спільноті, допомагаючи один одному ми можемо прямувати до дому нашого Небесного Отця. Адже особисте благо кожної людини обов’язково з’єднане зі спільним благом. Бог хоче, щоб люди були завжди разом, творили одну святу спільноту – Церкву, на взір єдності Святої Трійці.

Єдність Святої Трійці є джерелом досконалої спільноти. Тому найкращою жертвою для Бога є наш мир, згода та єдність усього вірного люду в Отці, Сині і Святому Дусі.

б) Любов ближнього невід’ємна від любові Бога

Всі люди покликані до однієї цілі – єдності з Богом. Покликання приймає особисту форму, тому що кожен покликаний до Божого щастя, також воно торкається і цілої людської спільноти. Людська особа потребує життя в спільноті. Суспільство – єдиний організм, який постійно розвивається. Бог наділив людей різними дарами, талантами для того, щоб вони доповнювали один одного, щоб служили суспільству, тобто іншим людям. Сукупність талантів складає суспільство. Різниця між цими талантами повинна доповнюватися любов’ю до ближнього. Хоч люди різні, різні мають здібності, але їм належить рівність людської індивідуальності, однакові права.

Людська спільнота – це духовна вартість. Тому потрібно передусім звертати увагу на духовні і моральні здібності особи, також до постійного вимагання її внутрішнього навернення, це приведе до змін в суспільстві, які будуть служити для її добра. Це дорога любові – любові Бога і ближнього.

Любов становить найбільшу заповідь суспільства: шанувати других і їх права, сприймати людину такою, якою вона є, з усіма її вадами і недостатками. Адже особисте добро кожної людини пов’язане з загальним добром.

в) Різнорідність в єдності

Всі люди створені на образ Єдиного Бога, наділені також розумною душею, мають ту саму природу і походження. Всі вони відкуплені жертвою Христа і всі покликані брати участь в Божому щасті. Це означає, що всі покликані до рівності. Будь-яка дискримінація, яка торкається прав людини (соціального походження, мови, релігії) не повина бути тому, що вона заперечує Божому Задуму. Коли з’являється на світ людина, вона не володіє всім необхідним для свого матеріального і духовного розвитку. Вона потребує інших людей. Кожен в спільноті повинен виконувати свою функцію. Людина наділена різними дарами, які доповнюють спільноту. Різнорідність часто заохочує і зобов’зує людей бути великодушними, доброзичливими; пробуждує культуру взаємного збагачення. Зв’язок людини з Церквою має характер спільноти. “Хотів би, щоб одні потребували інших і були б моїми слугами в уділені благодаті і дарів, які отримали від мене”.