2.3. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства.

У підрозділі необхідно проаналізувати фінансовий стан підприємства та дати йому загальну оцінку шляхом розрахунків показників, що наведено у попередньому підрозділі на основі даних на курсову роботу. Після оцінки фінансового стану підприємства слід оцінити можливість його банкрутства.

На базі проведеного аналізу намічають основні напрямки поліпшення фінансового стану підприємства та зниження імовірності його банкрутства.

У висновках по розділу надають узагальнюючи результати по аналізу усіх його пунктів.

3 Визначення оптимального обсягу виробництва (спеціальна частина)

1. Особливості роботи підприємства в умовах ринку.

У підрозділі виконують аналіз методів планування виробництва на прикладі конкретної галузі в умовах державної та змішаної економіки. Описують умови та область застосування індикативного планування на основі використання методів стратегічного маркетингу.

Аналізують методи планування обсягів виробництва у короткостроковому періоді та методи визначення короткострокового періоду. Під короткостроковим періодом слід розуміти кількість місяців, на протязі яких коливання умовно-постійних витрат виробництва (або той частини витрат, що не залежать від розміру обсягу виробництва) не перевищують 10%.

На базі проведеного аналізу треба обгрунтувати критерії визначення оптимального обсягу виробництва в умовах ринку. Модель ринку обгрунтовується залежно від галузі, до якої належить підприємство.

2. Характеристика матеріально-технічних умов виробництва.

На базі вихідних даних характеризується конкретне (задане) підприємство, його виробнича потужність, будуються графіки динаміки основних техніко-економічних показників: обсягу виробництва, витрат, продуктивності праці, рентабельності. Наводять коментарі до них.

Більш детальніше аналізуються техніко-економічні показники останнього року. Треба надати гістограму обсягу виробництва, секторну діаграму структури собівартості продукції та інші.

3. Класифікація витрат та побудова економіко-математичної моделі.

Підрозділ складають декілька пунктів:

1. Класифікація витрат.

У цьому пункті формулюють ознаки класифікації. Серед різних класифікацій необхідно розглянути розділення витрат конкретного підприємства на умовно-постійні та умовно-змінні.

3.3.2. Визначення короткострокового періоду.

Короткостроковим називають період функціонування підприємства, на протязі якого частина витрат (постійні витрати) коливаються відносно середньої їх величини у границі 10-15%. Короткостроковий період визначається за наступним алгоритмом:

Крок 1. Із сукупності загальних постійних витрат (у тис. грн.) за кожний місяць, що наведені у завданні, вибирають загальну величину постійних витрат останнього місяця року.

Крок 2. Із тієї ж сукупності вибирають загальні постійні витрати попереднього 11-го місяця того ж року. Розраховують середню арифметичну величину загальних постійних витрат за два місяця

, (3.1)

де ПоИС_11-12 – середня величина загальної суми постійних витрат підприємства за два місяця, тис. грн.;

ПоИ₁₁, ПоИ₁₂ – загальна величина постійних витрат підприємства відповідно за 11-й та 12-й місяці, тис. грн.

Крок 3. Розраховують середнє квадратичне відхилення від отриманої середньої величини загальних постійних витрат

; (3.2)

Крок 4. Розраховують коефіцієнт варіації

. (3.3)

Якщо розраховане значення коефіцієнту варіації менше, ніж 0,1, розрахунки продовжують згідно кроку 5.

Крок 5. Із тієї ж сукупності вибирають величину загальних постійних витрат підприємства 10-го місяця. Далі виконують розрахунки середньої величини загальний постійних витрат, їх середньоквадратичного відхилення та коефіцієнту варіації по крокам 2, 3, 4, але з урахуванням кількості місяців у періоді, що аналізують.

У загальному вигляді середня величина постійних витрат підприємства за t-й період (який складають n місяців) дорівнює

, (3.4)

де ПоИС_t – середньомісячна величина загальних постійних витрат підприємства за період, що аналізують, тис. грн.;

ПоИі – величина постійних витрат підприємства кожного і-го місяця аналізованого періоду, тис. грн.;

n - кількість місяців у періоді, що аналізують.

Середнє квадратичне відхилення за цей же період

, (3.5)

Коефіцієнт варіації

. (3.6)

Розрахунки продовжують до виконання умови (конкретне граничне значення задається викладачем). Період, для якого коефіцієнт варіації приймає значення нижче, ніж 0,1 (або 0,15) приймається в якості короткострокового, а значення середньомісячної величини загальних постійних витрат за цей період використовують при складенні економіко-математичної моделі (ЕММ) витрат виробництва.

Визначенні кроки можна виконувати за допомогою програми Microsoft Excel. У таблиці Excel слід набрати вихідні дані за формою, що наведено на рис.3.1. По-перше, слід набрати дані про обсяги виробництва (цей параметр виступає у якості фактора-аргумента), далі - вихідні дані про ціну, собівартість та загальні витрати. Для останніх двох показників виділяють умовно-постійну та умовно-змінну частини.

Рисунок 3.1 – Формування вихідних даних для розрахунків за допомогою програми Microsoft Excel.

Нажніть позначку “=” у строчці формул, далі “СРЗНАЧ”, виділіть строку загальних умовно-постійних витрат, результат занесіть у відповідну ячейку (рис. 3.2). Далі таким же чином розрахуйте значення дисперсії. Значення середнього квадратичного відхилення знаходять за допомогою функції “Корень” (як корінь з дисперсії), величина коефіцієнту варіації розраховується діленням відповідних значень (див. формулу 3.6)

Рисунок 3.2 – Розрахунки величин для визначення тривалості короткострокового періоду

3. Складення економіко-математичних моделей.

Складення ЕММ залежності витрат від обсягу виробництва виконують у наступній послідовності:

• за статистичними даними о показниках витрат та обсягів виробництва будують кореляційне поле, де кожній точці поля відповідає величина обсягу виробництва (х) та величина середніх (питомих) змінних витрат виробництва (у) за i-й місяць періоду. Загальний вигляд кореляційного поля дозволяє вибрати форму рівняння залежності

, (3.7)

де - середні змінні витрати на одиницю обсягу (роботи), грн./нат.од.;

Q – обсяг виробництва за місяць, нат. од.

Таким рівнянням може бути:

= a + bQ, = a + b/Q, = a + bQ + cQ², (3.8)

де a, b, c – статистичні коефіцієнти.

Побудувати кореляційне поле можна за допомогою програми Microsoft Excel. Для цього необхідно виділити дані про обсяг виробництва та величину середніх умовно-змінних витрат за аналізований період (12 місяців). Далі клацнути на позначку “Мастер диаграмм”, у списку “Стандартные” вибрати позицію “Точечная» (див. рис.3.3). Результат буде наведено у вигляді рисунка 3.4.

Рисунок 3.3 – Вибір типу даіграми при побудові кореляційного поля

Рисунок 3.4 – Побудова кореляційного поля при визначенні форми залежності величини середніх змінних витрат від обсягів виробництва

• визначення статистичних коефіцієнтів. Для їх визначення використовують один з двох методів:

1. метод найменших квадратів. Принципове рівняння має вигляд

, (3.9)

де - фактичне значення середніх (питомих) змінних витрат при обсязі виробництва Qi, грн./нат.од.;

f(Qi) – розрахункове значення середніх змінних витрат при обсязі Qi, грн./нат.од.

2. метод середнього арифметичного. Принципове рівняння має вигляд

. (3.10)

Модель середніх (питомих) витрат має вигляд

, (3.11)

де ПоИС – повні постійні витрати підприємства за місяць, тис. грн. (їх розмір приймається рівним середньомісячній величині повних постійних витрат, визначеній для короткострокового періоду за формулою 3.4).

Отримати результати за цим етапом за допомогою програми Microsoft Excel можна наступним чином. Виділіть рисунок кореляційного поля (див. рис 3.4), у меню “Диаграмма” виберіть команду “Добавить линию тренда”, далі слід вибрати тип залежності, що аналізується, за допомогою опції “Тип” (як правило, кращі результати дає поліноміальна залежність 2-го ступеню), у опції “Параметри” установити прапорці на командах “Показывать уравнение на диаграмме” та “Поместить величину аппроксимации R^2”. Результат буде наведено у вигляді рисунка 3.5.

Рисунок 3.5 – Визначення параметрів рівняння залежності середніх змінних витрат від обсягу виробництва

Модель валових витрат має вигляд

ВИ = С  Q =  Q. (3.12)

Модель граничних витрат визначається шляхом узяття першої похідної функції валових витрат

, (3.13)

де ГИ – граничні витрати, грн./нат.од.

Ілюстрація одержаних залежностей надається на рисунках. Шкали витрат та обсягу виробництва установлюються у границях діапазону їх розрахункових (статистичних) значень.