54. Об'єктом права приватної власності іноземних юридичних осіб є:

1. тільки земельні ділянки несільськогосподарського призначення;

2. тільки земельні ділянки для ведення фермерського господарства;

3. тільки земельні ділянки для ведення садівництва;

4. тільки земельні ділянки для розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

55. Припинення права власності на природні об'єкти у випадку добровільної відмови власника здійснюється на підставі:

1. рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування;

2. виконавчого припису нотаріуса;

3. цивільно-правової угоди у випадку переходу права власності на будинок та споруди, які перебувають на них;

4. рішення суду.

56. Зміст права власності на природні ресурси – це:

1. сукупність правомочій власника по володінню, користуванню та розпорядженню землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

2. сукупність правомочій власника по користуванню та розпорядженню землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

3. сукупність правових норм щодо користування та розпорядження землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами;

4. сукупність правомочій власника по володінню та користуванню землею, надрами, водами, лісами, об'єктами тваринного, рослинного світу та іншими природними ресурсами та комплексами.

57. Підставами виникнення права приватної власності на природні ресурси є:

1. придбання за цивільно-правовими угодами;

2. виграш у лотерею;

3. привласнення безхазяйного об’єкту;

4. самовільного будівництва.

58. Держава набуває право власності на природні ресурси у разі:

1. привласнення безхазяйного об’єкту;

2. прийняття спадщини;

3. війни;

4. при ліквідації підприємства, організації або установи державної форми власності.

59. Суб’єкти права державної власності на природні ресурси:

1. державні підприємства;

2. сільські, селищні, міські Ради;

3. обласні ради;

4. районі державні адміністрації.

60. Який нормативний акт вперше офіційно закріпив право власності на атмосферне повітря:

1. Закон України «Про власність» ;

2. Конституція;

3. Закон України «Про атмосферне повітря» ;

4. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

61. Визначте, чи призводить до зміни форми власності на земельні ділянки включення територій та об’єктів до екологічної мережі:

1. призводить до зміни форми власності;

2. не призводить до зміни форми власності;

3. у разі зміни цільового призначення земельної ділянки;

4. на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади.

62. Які території та об’єкти природно-заповідного фонду не підлягають приватизації:

1. ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки які створені до прийняття Закону України «Про природно-заповідний фонд»;

2. заказники та дендрологічні парки;

3. заповідні урочища які створені до прийняття Закону України «Про природно-заповідний фонд»;

4. пам’ятки природи.