- •Тема 9. Дивідендна політика
- •199. Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики
- •200. Поняття дивіденд.
- •201. Теорії в галузі дивідендної політики, їх характеристика
- •202. Фактори дивідендної політики
- •204. Порядок нарахування дивідендів
- •205. Форми виплати дивідендів
- •206. Інструменти дивідендної політики. Методи нарахування дивідендів.
- •207. Процедурні питання дивідендної політики. Оподаткування дивідендів.
- •208. Визначення ефективності дивідендної політики
- •209. Доход на акцію.
- •210. Дивидендный доход.
- •Тема 10. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування та планування
- •211. Необхідність планування фінансової діяльності підприємства та визначення потреби в зовнішньому фінансуванні. Визначення потреби в основному капіталі
- •1.1. Планування фінансової діяльності підприємства
- •212. Поняття бюджету та організаційні передумови його впровадження на підприємстві
- •213. Потреба в капіталі. Види потреби в капіталі.
- •214. Визначення потреби в оборотному капіталі.
- •215. Методи визначення потреби в зовнішньому фінансуванні.
- •217. Формульний метод.
213. Потреба в капіталі. Види потреби в капіталі.
Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Потреба в капіталі розраховується на основі методології нуль-базис чи традиційного бюджетування.
Загальна потреба в капіталі розраховується як сума:
капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність) та
капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність).
214. Визначення потреби в оборотному капіталі.
Визначення потреби в оборотному капіталі для фінансування виробничого процесу є набагато складнішою проблемою, ніж розрахунок потреби в інвестиційному капіталі, оскільки наявність та структура оборотних коштів підприємства залежить від періоду, протягом якого капітал, авансований у виробництво певного продукту, знову надійде на підприємство у складі виручки від реалізації. Цей період досить важко розрахувати, оскільки він зумовлений багатьма невизначеними чинниками.
Потреба в оборотному капіталі, необхідному для забезпечення фінансово-господарської діяльності, визначається за окремими видами оборотних активів:
§ готовою продукцією;
§ запасами сировини, матеріалів та напівфабрикатів;
§ незавершеним виробництвом;
§ витратами майбутніх періодів.
У вітчизняній практиці потребу в оборотних коштах визначають на основі їх нормування. Сукупний норматив (загальну потребу в оборотних коштах) обчислюють, підсумовуючи нормативи за окремими статтями. Норматив оборотних коштів за кожною статтею розраховується множенням одноденних витрат у грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях. До основних факторів, які впливають на обсяг потреби в оборотних коштах, слід віднести такі:
1) обсяг виробництва та реалізації продукції протягом періоду, на який визначається потреба в капіталі;
2) умови постачання підприємства: кількість постачальників, строки поставок, форми розрахунків тощо;
3) організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, розмір витрат, номенклатура продукції;
4) умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, форми розрахунків тощо.
Обсяг потреби в капіталі залежить і від ефективності управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Наприклад, надання товарних кредитів з метою стимулювання збуту продукції збільшує часовий інтервал між витратами та надходженням коштів - потреба в капіталі збільшується, у разі використання товарних кредитів постачальників факторів виробництва потреба в капіталі зменшується, коли одержано попередню оплату за товар, потреба в капіталі зменшується, якщо попередньо оплачені фактори виробництва, потреба у фінансових ресурсах зростає.
Плануючи обсяги потреби в капіталі, який відволікається в дебіторську заборгованість, слід враховувати наступне:
1. Обмеження щодо надання товарних кредитів, відстрочок з оплати продукції може негативно вплинути на обсяги реалізації, оскільки в умовах ринку споживачі продукції надають перевагу контрагенту, який пропонує найвигідніші умови розрахунків та постачання.
2. Надмірне захоплення наданням товарних кредитів може зумовити неефективне відволікання фінансових ресурсів, знизити платоспроможність підприємства та призвести до високих витрат, пов'язаних зі стягненням заборгованості.
3. Здійснюючи авансовану оплату факторів виробництва, можна отримати значні знижки в їх ціні, що може позитивно вплинути на собівартість продукції. При цьому слід порівняти позитивний ефект від зниження цін та збереження надійного постачальника з негативними наслідками відволікання коштів у дебіторську заборгованість під час здійснення авансових розрахунків.
Слід також взяти до уваги, що за наявності невиправданої (простроченої) чи безнадійної дебіторської заборгованості виникає порушення фінансової рівноваги, оскільки в підприємства на відповідну суму зменшується обсяг ліквідних оборотних коштів. Для покриття фінансового розриву слід вдатися до позапланового залучення коштів з інших джерел.Одним із методів покриття фінансового дефіциту (доволі поширеним у вітчизняній практиці господарювання) є порушення строків виконання власних платіжних зобов'язань, тобто використання невиправданої кредиторської заборгованості як джерела поповнення оборотного капіталу. Проте така політика є надзвичайно ризиковою. Вона може призвести до накладення на підприємство штрафів. Це, в свою чергу, впливає на імідж суб'єкта господарювання як партнера і зрештою призводить до його фінансової кризи.