39. Юридичне право та особа. Особистісна цінність юридичного права: поняття та ознаки.

Особа існує в соціальній підсистемі суспільства, де займає певне положення, яке визначаєься її віком, статтю, професією, освітою, місцем роботи, майновим положенням.

Юридичне право закріплює соціальне положення людини і тому воно називається юридичний статус особи, але незалежно від її положення в суспільстві кожна особа повинна мати певні права і свободи і мати рівні можливості з іншими людьми.

Це може забезпечити тільки позитивне право, тому особистісна цінність об’єктивного юридичного права полягає в наступному:

1.обєктивне юридичне право закріплює в законодавстві права і свободи людей

2.обєктивне юридичне право наділяє людей рівними юридичними правами і свободами

3. обєктивне юридичне право встановлює гарантії забезпечення реалізації цих прав

Особистісна цінність об’єктивного юридичного права – це здатність закріплювати і забезпечувати права і свободи людей.

40.Поняття та види правового (юридичного) статусу особи. Правовий статус особи і громадянство. Тенденції розвитку правового статусу особи у демократичних державах соціальної орієнтації.

Правовий статус особи — це комплекс її суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

Правовий статус може бути загальним, спеціальним та індивідуальним.

Загальний правовий статус складається з основних (конституційних) прав і обов'язків громадянина. Він характеризує загальні й рівні можливості, вихідні позиції всіх тих людей, які є громадянами даної держави.

Спеціальний правовий статус складається з особливих, своєрідних (додаткових) прав і обов'язків певної групи суб'єктів, наприклад, студентів, пенсіонерів, військовослужбовців. Він характеризує «групові» можливості людей.

Індивідуальний правовий статус складається з прав та обов'язків окремої, персоніфікованої особи, які вона має на даний час. Цей статус характеризує індивідуалізовані юридичні можливості суб'єкта у певний момент його існування.

Для того, щоб особа мала повний перелік прав і обов’язків в державі необхідно щоб вона була її громадянином, тому що громадянство – це стійкий юридичний зв'язок між особою і державою, що полягає у взаємних правах і обов’язках.

Види правового статусу залежно від громадянства:

Правовий статус громадянина

Правовий статус біженця

Правовий статус особи без громадянства(апатрит)

Особливості і тенденції розвитку правового статусу особи у державі соціально-демократичної орієнтації:

- збільшення обсягу (кількості) прав людини, що закріплюються в юридичних нормах;

- рівність правового статусу всіх громадян, відсутність соціально необґрунтованих юридичних привілеїв та винятків:

- збагачення соціального (зокрема, матеріального) змісту юридичних прав особи;

- посилення соціальної та державної захищеності, гарантованості правового статусу особи

- формування правового статусу особи в інтеграційних об’єднаннях.

41.Взаємозв’язок держави і об’єктивного юридичного права. Правові та інші форми здійснення функцій держави. Поняття та види юридичних актів.

Право (як юридичне явище) і держава виникають водночас, вони обопільне залежні. Зокрема, слід мати на увазі, що соціальні причини, внаслідок яких сформувалось об'єктивне юридичне право, є тими самими, що й причини, які спонукали до утворення держав (тому й немає потреби ще раз висвітлювати ці чинники стосовно такого права).

Право залежить від держави: у його виникненні, походженні; сталості й недоторканності; здійсненні, впровадженні в життя; у розвитку, вдосконаленні і в авторитетності, нарешті престижі.

Держава залежить від права: у своїй організації, побудові, структурі; у вдосконаленні, розвитку; у здійсненні її функцій; в авторитетності, престижі.

Коли йдеться про здійснення функцій держави, то розрізняють його правові й неправові форми.

Правові форми виконання функцій держави — це такі її дії, які полягають у вчиненні (зокрема, у прийнятті, встановлені, виданні) правових (юридичних) актів.

Правовий (юридичний) акт — це формально-обов'язкове волевиявлення держави ( її органу або уповноваженого нею суб'єкта).

Види юридичних актів:

1) за юридичною, тобто владно-регулятивною природою,— правотворчі (нормативно-правові), правотлумачні (правороз'яснювальні, інтерпретаційні), правозастосовні (індивідуально-правові);

2) за способом, формою об'єктивації, зовнішнього прояву — письмові (документальні), усні (вербальні), конклюдентні (фізичні вчинки, діяння).

Залежно від різновиду найчастіше використовуваних державою юридичних актів розрізняють такі правові форми виконання її функцій:

- установча діяльність (утворення, реорганізація, Ліквідація органів та інших організацій держави);

- правотворча діяльність (встановлення або санкціонування правових (юридичних) норм, тобто формально-обов'язкових правил поведінки загального характеру);

- правозастосовна діяльність (встановлення, на основі й відповідно до юридичних норм, індивідуальних формально-обов'язкових правил поведінки щодо тих суб'єктів, які мають здійснити ці норми);

- правоохоронна діяльність (застосування заходів примусу щодо тих осіб, які порушують приписи юридичних норм).

Неправові форми виконання функцій держави: матеріально-технічна діяльність (виробництво певних благ, надання послуг); організаційна діяльність (здійснюване неюридичними засобами, тобто без видання юридичних актів, встановлення зв'язків, взаємин між виконавцями закону, спрямування їхньої поведінки на виконання закону).