2. Аксіоматюація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень.

Аксіоматизація знань має поширення в теоретичних розділах природничих наук (біології, квантової механіки та ін.). Вона включає в себе ряд понять (аксіом) наукової теорії, які використовуються для визначення інших понять цієї теорії.

Це так звані фундаментальні поняття цієї теорії, значення яких відомі і не потребують визначення.

У дедуктивних теоріях вони називаються первиними поняттями теорії.

Аксіоми і первинні поняття утворюють базис теорії.

При аксіоматизації знань складається залежність первинних понять (аксіом) і тверджень від інших, що стає принципом побудови теорії.

На відміну від аксіоматичних знань, які підтверджені наукою і практикою, знання, істиність яких необхідно довести дослідженням, називають теоремами.

Рис. 3.4. Етапи розвитку аксіоматизації.

Аксіоматизація знань, а відтак і достовірність наукової теорії, залежать від виявлення причинних зв'язків явищ у методології наукових досліджень

Причина - таке явище, яке стає наслідком певних змін початкового стану об’єкта дослідження.

За часом причина завжди передує наслідку, а наслідок настає в результаті дії певних причин.

Методи, що застосовуються у процесі визначення причинно – наслідкових зв’язків.

МЕТОД ПОДІБНОСТІ - грунтується на висновках про подібність порівнюваних причин або наслідків. Цей метод застосовується у наукових дослідженнях у випадках, коли необхідно визначити причину будь-якого явища, що виникає за різних умов, але при наявності спільних для всіх явищ обставин. Якщо для двох або більше випадків досліджуваного явища спільна лише одна обставина, то ця обставина і є причиною цього явища.

МЕТОД РОЗРІЗНЕННЯ - застосовується тоді, коли досліджуване явище у одних випадках настає (присутнє), а у інших подібних умовах не настає (відсутнє). Тому всі досліджувані обставини при використанні цього методу грунтуються лише навколо двох випадків: перший - коли досліджуване явище настає та другий - досліджуване явище не настає. Якщо випадок у якому досліджуване явище настає, і випадок, у якому це явище не настає, у всьому подібні, за винятком однієї обставини, то це єдина обставина, в чому вони відрізняються між собою, і є причиною досліджуваного явища.

МЕТОД СУПУТНІХ ЗМІН - застосовується у дослідженнях у тих випадках, коли існує тісний внутрішній зв'язок причин і наслідків, де вони однозначно пов'язані між собою. Якщо виникнення або зміна попереднього явища щоразу викликає виникнення або зміну іншого, супутнього йому явища, то перше з них і є причиною другого явища.

МЕТОД ЗАЛИШКІВ - застосовується в разі дослідження складного комплексу попередніх обставин, де одна частина компонентів цього комплексу вже вивчена, а інша підлягає вивченню. Якщо встановлено, що причиною частини складного досліджуваного явища не служать відомі попередні обставини, крім однієї з них, то можна припустити, що ця обставина і є причиною частини досліджуваного явища.

Причинно – наслідкові зв’язки об’єктів у методології наукових досліджень виступають у вигляді визначення.

ВИЗНАЧЕННЯ - логічний прийом, що дає змогу передати відмінність ознак і результатів дослідження за допомогою мовних засобів.

Прийоми подібні до визначення:

ОПИС - викладення ознак предмета, явища, події.

ХАРАКТЕРИСТИКА - розкриття найбільш типових ознак предмета.

ВІДМІННІСТЬ - розпізнання будь-яких конкретних об'єктів не від усіх інших, а лише від найбільш подібних до них.

ПОЯСНЕННЯ - розкриття не всього змісту поняття, а лише частини його з певною метою, яка може полягати у тому, щоб підготувати чітке логічне визначення.

ПОРІВНЯННЯ - застосовується для пояснення одного поняття іншим більш зрозумілим, абстрактно-конкретним.

Значення визначень полягає, з одного боку, в тому, що в них підсумовується головне в наших знаннях про дослідженні об’єкти, а з іншого – в тому, що вони є основою для подальшого розвитку наших знань.