2.1 Географічне і внутрішньополітичне становище.

2.2 Рівень соціально-економічного розвитку.

Франція – високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом промолового виробництва Франції. займає одне з провідних місць у західному світі (разом зі США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї, харчова промисловість і виноробство. Біля половини населення працює в сфері послуг - торгівлі, медицині, фінансовій справі, туризмі. Країна має розвинуту туристичну галузь, телекіноіндустрію. Біля 30% національного доходу витрачається на соціальні потреби.

Країна займає четверте місце за показниками ВВП серед країн світу. В 2010 році країна мала торгівельне сальдо 193,4 млн. франків (34,9 млн. дол.); займала четверте місце за обсягом експорту товарів та друге місце по послугам та с\г в світі. Вона є лідером за виробництвом та експортом с\г продукції в Європі. Біля 60% її торгівлі складає торгівля з країнами ЄС.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2009]: ВВП – $ 3600 млрд. Темп зростання ВВП – 3,2%. ВВП на душу населення – $ 37975. Прямі закордонні інвестиції – $ 12,5 млрд. Імпорт (машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина) – $ 334 млрд (г.ч. Німеччина – 17,2%; Італія – 9,9%; США – 8,8%; Великобританія – 8,4%; Бенілюкс – 7,7%). Експорт (транспортне обладнання, автомобілі, сільськогосподарські і продовольчі товари, хімічні товари і напівфабрикати) – $ 377,8 млрд (г.ч. Німеччина – 15,9%; Великобританія – 10%; Італія – 9,1%; Іспанія – 8,7%; Бенілюкс – 7,7%). Франція - одна з найбільших економічно розвинених країн світу. За обсягом промислової продукції Франція ділить з Італією 4-е місце в світі (після США, Японії і Німеччини). У 2009 р.обробна промисловість дала 25,1% загальної доданої вартості; в ній було зайнято 4,2 млн чол., тобто 18,6% всіх трудових ресурсів країни. Франція займає 4-е місце в світі з експорту промислових товарів. У формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) Франції домінує сфера послуг. Велику роль відіграють надходження від зовнішньої торгівлі і туризму.

2.3 Стан соціальної інфраструктури.

Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн. т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту. У Франції експлуатуються 21 млн. легкових і понад 3 млн. вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими коло¬ніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос.

Транспортна система Франції тісно пов'язана з транспортними системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт. Через Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте їх роль мінімальна. Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.

Деякі з найбільш досвідчених прихильників державної системи охорони здоров'я саме Францію вважають країною, де вона довела свою ефективність. За результатами більшості порівняльних досліджень французька система охорони здоров'я отримує вищий або один з вищих балів, а в рейтингу ВООЗ. ВТО вона займає 1-е місце. У Франції базовий рівень загального обов'язкового медичного страхування забезпечується через систему страхових фондів, в основному прив'язаних до місця роботи. А також при туристичних центрах, готелях, базах відпочинку знаходяться медичні пункти, або укладени угоді з міськими ликарнями які надають медичну допомогу. Як і в інших країнах Європи, медичне обслуговування у Франції здійснюється по медичній страхівці, крім випадків, які в ній не обумовлюються. Медична страхівка туриста – це документ, який дозволяє туристу за кордоном відчувати себе вільніше і юридично захищеним, на випадок раптової хвороби (або нещасного випадку). У поїздці, подорожі можуть трапитися непередбачені ситуації, в яких туристу може знадобитися термінова допомога лікаря.

Освіта безкоштовна, не має релігійного змісту й обов'язкова для дітей від 6 до 16 років. В Франції співіснують приватна і державна системи освіти. У приватних навчальних закладах навчається близько 20% всіх учнів Франції. Держава затверджує всі шкільні програми для приватних і державних шкіл, організовує конкурси й іспити. Обовязковою е середня освіта і тільки держава має право на видачу дипломів до рівня бакалавра (baccalaureat).

Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньо¬економічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина. Частка Франції в зовнішньому торговому обігу України в 2009 р. становила 0,95 %.

У Франції немає категорії готелів 5 *, тільки 1 *, 2 *, 3 *, 4 * і "4 * luxe.

2 * - готелі з невеликою кількістю номерів і мінімумом зручностей. Площа номерів від 12 кв.м. У номерах душ і туалет, телевізор під стелею. Сніданок - булочка, кава, джем, масло. Такі готелі розташовані, як правило, на відстані 15-30 хвилин ходьби від історичного центру.

3 * - більшість "трійок" розташоване в центрі. Номери від 15 кв.м, як правило, красиво оформлені в "традиційному" стилі. У кімнатах є всі зручності, хоча в багатьох телевізори як і раніше під стелею. Сніданок-булочка, кава, джем, апельсиновий сік, масло, легка нарізка із сиру, фруктовий салат. Багато з цих готелів можна прирівняти до 4 * в Європі.

4 * - зручно розплоджені в центрі готелі з барами, ресторанами, красивими холами і салонами. Номери від 20 кв.м з гарним класичним декором, в більшості крім душу є ванна і фен. У багатьох курортних готелях цієї категорії є також басейн і сауна. Сніданок - багатий шведський стіл, іноді з гарячими стравами. Загалом, робиться максимум для того, щоб клієнт проводив багато часу в стінах готелю.

4 * Luxe & Palaces - найвища категорія у Франції. У кожного такого готелю своя історія, у якій фігурують багато світових знаменитостей. Просторі номери в традиційному французькому стилі поєднують вишуканий декор зі всіма сучасними зручностями. Тут відмінні ресторани, салони краси, чудовий і дуже дорогий сервіс.

Крім готелів, на французьких гірськолижних курортах є приватні апартаменти, які не мають "зірковості", від найпростіших до класу "de luxe". Є і резиденції, які мають офіційну категорію. У багатьох резиденціях 4 * є басейни, джакузі, сауна, фітнес-центр і т.д. Також існують готелі-резиденції, що складаються з двох корпусів: в одному - готельні номери, в іншому - апартаменти. Проживаючі в апартаментах гості можуть користуватися всіма послугами готелю. Є варіанти проживання в окремих шале різного класу - від скромних до VIP-шале з прислугою. Забронювати шале можна тільки з суботи по суботу. Як правило, вони розраховані на компанії від восьми чоловік і більше.

Мешканці Франції ставляться до кулінарії як до мистецтва. Кухарі приховують свої таємниці, наче алхіміки Ренесансу, адже плоди їхньої творчості цінуються на вагу золота. Французи – естети і гурмани, які століттями формували свої кулінарні традиції. В усьому світі знають французьку кухню як різноманітну і вишукану. До того ж, майже кожний регіон цієї країни, кожне місто, кожний ресторан має власний неповторний набір страв. Громадське харчування в Франції розвинуте досить добре. При готелях, готельних комплексах, туристичних базах знаходяться: ресторани, бари, кафе, бари-кафе, їдальні в яких турист може замовити будь-яку страву на свій смак з меню. Або відвідати будь-який інший ресторан, бар чи кафе неподалік від місця відпочинку. В ціни готелів і ресторанів входять податки і плата за обслуговування - вони не повинні виділятися як окремі пункти в рахунку. У кафе, барах і деяких ресторанах дешевше є і пити біля стійки, чим за столом. Зазвичай указуються дві ціни: "au comptoir" (біля стійки) і "а salle" (за столом). Обід на вуличних столиках біля ресторану або кафе стоїть на 20% дорожче, ніж в приміщенні. Чайові в розмірі від 10 до 15%, як правило, в ресторанах включають в рахунок, але здачу у вигляді дрібних монет прийнято залишати на столі. У кафе і барах прийнято залишати фіксовані чайові (наприклад 50 центів за чашку кави).

Митні правила

Дозволено безмитно ввозити: сигарет — 200 шт., міцних спиртних напоїв — 1 л, міцного вина — 2 л, сухого вина — 2 л, парфумів — 50 гр, кави — 500 гр, чаю — 40 гр, продуктів харчування (риби — 2 кг, ікри — 20 гр, продуктів тваринного походження — 1 кг). Обов'язкове маркування термінів придатності продуктів харчування. Що стосується валюти, то французький закон не обмежує її ввезення, однак готівкові суми або цінні папери на суму, що перевищує 8 000€.

Заборонено ввозити: золото в злитках, у вигляді пластин або монет — без дозволу банку країни. При вивезенні обов'язковому митному контролю підлягають: зброя, предмети старовини і мистецтва, вироби із золота і дорогоцінних металів.

ВИСНОВОК

Франція - одна з найбільш високорозвинених країн Західної Європи. За прогнозами ВТО (СОТ), ця країна і в майбутньому залишиться в трійці країн, які є найбільш відвідуваними. Франція з її великою кількістю привабливих ландшафтів, різноманіттям пам'яток культури та всесвітньо відомої кухнею і винами зуміла перетворити туризм в важливу галузь економіки, де налічується 1,5 млн. робочих місць.

Тут розвиваються майже всі види туризму. Крім основних видів туризму, в країні є безліч маршрутів для піших прогулянок і походів, а також прекрасні дороги для велотуризму. На Півдні Франції сподобається любителям водного відпочинку, тут є добре обладнані пляжі і можливості взяти в оренду обладнання. Також туристи зможуть знайти у Франції прекрасні можливості для рафтингу, дельтапланеризму, пізнавального туризму.

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності. Вся територія Франції насичена архітектурними пам'ятниками, пов'язаними з давньоримською культурою, романським мистецтвом, готикою, епохою класицизму, романтичним періодом.

Лікувальні ресурси представлені на лікувально-оздоровчих курортах Франції :Віші; Екс-ле-Бен; Порт-Круести; Дівон. Пляжні курорти: Монте-Карло, Ніцца, Сен-Тропе, Біарріц, Довіль.

1. Рекреаційний потенціал Франції характеризується сприятливими кліматичними умовами, фізико-географічним розташуванням країни та її історико-культурною спадщиною. Франція має розвинену пляжну курортну зону на узбережжі Середземного моря і Атлантичного океану, гірськолижні курорти в Альпах, безліч історичних пам’ятників культури, розвинену екскурсійну діяльність.

2. На сучасному етапі організації рекреаційної діяльності у Франції розвиваються нові напрямки відпочинку рекреантів – зелений та екологічний туризм, який успішно розвивається у всіх провінціях країни.

3. Серед напрямків розвитку організації рекреаційної діяльності у Франції та Європи загалом можна виділити наступні: розвиток транспортної інфраструктури і готельного бізнесу, залучення інвестицій до туристичної сфери, підвищення соціально-політичної культури нації, організація місць відпочинку та дозвільної діяльності відпочиваючих (розвиток оздоровчих та санітарно-курортних центрів, наприклад, таласотерапії), підвищення екологічної безпеки країни, організація спортивно-оздоровчої діяльності (велоспорт, гольф, гірськолижний спорт, серфінг тощо), розширення рекреаційної зони країни.

Однією з останніх новинок став сільський туризм. Ще в 1971 році у Франції була створена асоціація «Туризм в сільській місцевості», яка координує організацію сільського туризму в національному масштабі. Сільський туризм стимулював і значне зростання числа туристських маршрутів в околицях традиційних морських курортів. Так, особливістю розвитку туризму на узбережжі Вандеї в останні роки стало включення в «рекреаційний оборот» нових прибережних територій, що сприяло відновленню пам'яток природи і культури в цих районах. Туристи, природно, відпочивають у конкретних населених пунктах, тому розробки окремих проектів з розвитку сільського туризму доводяться до рівня сіл. В одній з таких зразкових сіл на площі в 1100 гектарів розмістилися три поля для гольфу, три першокласних готелі, 1050 приватних володінь, бальнеологічний санаторій. Особливістю сільського туризму є те, що туристи їдуть відпочивати тільки в збережені старі села, вибираючи природні об'єкти.

На закінчення слід сказати, що Франція є однією з найперспективніших країн для розвитку туризму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон Україні «Про Туризм»;

2. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F;

3. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник. — К.: Вікар, 2006. — 396 с. ISBN 966-7131-70-Х;

4. Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). М., ― 2000.;

5. Александрова А.Ю. Международный туризм. М., ― 2002, 470 с.;

6. Багатов А. П., Бойко Т. В. Туристические формальности: учебное пособие для студ. высш. уч. зав. – М.: Издательский центр «Акаденмия», 2002 – 304 с.;

7. Бартон Р., Кэвендиш Р. Выдающиеся архитектурные сооружения и памятники всех времен и народов.– М.,1997 (Атлас чудес света);

8. Берега / П.А.Каплин, О.К.Леонтьев, С.А.Лукьянова, Л.Г.Никифоров. — М., 1991 (Природа мира);

9. Биржаков М. Б. Введение в туризм. – СПб: Издательский торговый дом «Герда», 2002 – 192 с.;

10. Генш К. Курорты мира. М.: Аст, 2007;

11. А. А. Глушко, А. М. Сазыкин. География туризма. Владивасток: Издательство Дальневосточного университета, 2002 – 265 с.;

12. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Енциклопедія туризму: довідник. – М.: Фінанси і статистика, 2000.;

13. Комаров М.П. Инфраструктура регионов мира. — Спб., 2000;

14. Косолапов А.В., Руденко Л.Л.Туристское страноведение. Европа.- Владивосток: ДВГАЭУ, 1998.- 192 с.;

15. Кусый И.А., Стамбулян Е.Р. Вокруг Света. Франция. М.: Издательство «Вокруг света», 2005;

16. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. М.: «Финансы и кредит», 1999.;

17. Масляк П.О. Країнознавство Підручник. - К.: Знання, 2008. - 292 с.;

18. Менеджмент туризма: Экономика туризма / под ред. Квартальнова В.А.. М., ― 2001.;

19. Максаковский В.П. Географическая картина мира. — Ярославль, 1998;

20. Плоткина Н.П. География туризма. Азия.- Владивосток: ДВГАЭУ, 2001.- 192 с.;

21. Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение.- М.: Советский спорт, 2001.- 288 с.;

22. Сазыкин А.М. Туризм в АТР. Общий обзор / конспект лекций.- Владивосток: изд-во ДВГУ, 1999.;

23. Окладникова Е.А. Международный туризм. География туристских ресурсов мира: Учебное пособие.- М., СПб.: ИФК Омега-Л; Учитель и ученик, 2002.- 384 с.;

24. Педагогіка туризму: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф. В.К. Федорченка, проф. Н.А. Фоменко, доц. Г.С. Цехмістрової.- К.: Видавничий Дім «Слово», 2004. - С 180;

25. Николаенко Д. В. Рекреационная география. - М.: Владос, 2001.;

26. Стафійчук В. І. Рекреалогія: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.: Альтерпрес, 2008. – 264 с. ;

27. Романов А.А, Саакянц Р.Г. География туризма. М.: Издательство «Советский спорт», 2004;

28. http://med-travel.com.ua/sanatorium/france/biarric/;

29. http://med-travel.com.ua/sanatorium/france/vichy/;

30. http://med-travel.com.ua/sanatorium/france/lya-pain/;

31. http://med-travel.com.ua/sanatorium/france/eks-le-ben/;

32. http://med-travel.com.ua/sanatorium/france/evian/