Методи виділення і аналіз

Існує багато методів виділення ефірних олій з рослини; класифіку­вати основні з них можна наступним чином:

1) Перегонка:

• з водяною парою

• перегрітою парою

• під тиском

2) Екстракція:

• органічними розчинниками

• інертними газами

• жирними оліями

• анфлераж (поглинання ефірної олії твердим жиром)

3. Пресування

Вибір методу отримання ефірної олії залежить від її хімічного складу, морфолого-анатомічних чинників сировини та галузі використання олії. Для виділення ефірних олій використовують свіжозібрану, підв'ялену, висушену або попередньо ферментовану сировину.

Аналіз ефірних олій

Якість ефірних олій перевіряють органолептично (визна­чення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та шляхом встановлення фізичних і хімічних констант. До фізич­них констант належить відносна густина, кут обертання, по­казник заломлення й розчинність у спирті. Розчинність ефір­них олій в етанолі свідчить не лише про їх ідентичність, а й про якість. Чиста ефірна олія в чистому або 70 % спирті утво­рює абсолютно прозорий розчин. Якщо ефірна олія містить до­мішки вуглеводів, то вони спливають доверху, а жирні олії осі­дають на дно у вигляді крапель.

До хімічних констант належать кислотне число, ефірне чис­ло, ефірне число після ацетилювання. Крім наведених хімічних констант, в окремих ефірних оліях визначають кількісний вміст основних компонентів, які зумовлюють якість продукту (мен­тол у м'ятній олії, етанол в анісовій олії тощо).

Питома вага ефірної олії може змінюватися залежно від стадії роз­витку рослини. Зменшення питомої ваги свідчить про передчасність збору сировини, а її збільшення - вказує на "осмолення" олії та через окислення її компонентів киснем повітря.

Кут обертання площини поляризації є алгебраїчною сумою кутів обертання компонентів даної суміші.

Показник заломлення. Висока рефракція свідчить про значний вміст окислених компонентів, які утворюються через тривале зберіган­ня за рахунок полімеризації, окислення та інших процесів.

Розчинність в етиловому спирті (чистому чи 70 %-ному) свідчить про якість олії. Відхилення від норми вказує на низьку якість олії чи про домішки вуглеводневих сполук, які погано розчиняються в спирті.

Хімічними показниками що характеризують якість ефірної олії є числові показники, такі як, кислотне число, ефірне число, ефірне число після ацетилювання.

Кислотне число (КЧ) показує кількість міліграмів гідроксиду ка­лію, яка витрачається на нейтралізацію вільних кислот, що містяться в 1 г ефірної олії. Ця важлива константа, як правило, в нормі має зна­чення 0,5-5,0, але при зберіганні ефірної олії може збільшуватися, що є свідченням розпадання складних ефірів.

Ефірне число (ЕЧ) показує кількість міліграмів гідроксиду калію, яка витрачається на омилення складних ефірів, що містяться в 1 г ефір­ної олії. Ця константа важлива тим, що аромат ефірних олій обумовле­ний саме складними ефірами.

Ефірне число після ацетилювання (ЕЧ п.а.)- визначають в тих ефірних оліях, які містять спирти, такі як: ліналоон, гераніол, цитро-нелон та ін. Омилення ефірних олій проводять після ацетилювання для визначення показника "ефірне число після ацетилювання". Різниця між ефірним числом і ефірним числом після ацетилювання вказує на кількість вільних спиртів у досліджуваній олії.

Кількісне визначення ефірних олій у лікарській рослинній сиро­вині проводять відповідно до вимог ДФУ, а саме - шляхом перегон­ки з водяною парою із рослинної сировини з подальшим визначенням об'єму ефірної олії.