2) Відносні прикметники

визначають ознаку предмета не безпосередньо, не прямо, а через виділення іншого предмета, наприклад: дерев'яний стіл, тобто стіл із дерева, кам'яна гора, тобто, гора з каменю, сільська вулиця — тобто вулиця, розташована у межах села.

Відносні прикметники: не утворюють ступенів порівняння, не мають антонімічних пар, не мають зменшено-пестливих і згрубілих форм.

• Вони є похідними, утвореними здебільшого від іменника: Пор.:

деснянські береги — береги Десни, віконні рами — рами для вікон, пластмасова миска — миска з пластмаси.

3) ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ, наприклад: травневі дні — травневий настрій, виш­неві сади — вишневі усмішки, крилатий птах — крилата фраза, малинові ягоди — малиновий небосхил.

Відносно-якісні прикметники бувають двох типів.

Одні з них мають більшість ознак якісних прикметників, а саме:

• утворюють ступені порівняння (драматичні події—драматичніші— найдраматичніші),

• сполучаються з кількісно-означальними прислівниками (дуже, надзвичайно драматичні події),

• від них утворюються якісно-означальні прислівники на -о (драматично, лірично, відповідально) тощо.

Інші відносно-якісні прикметники не набули таких ознак: це прикметники із значенням кольору (бузкове небо, вишневі губи, золоте волосся) чи матеріалу (або речовини): металевий голос, мідні лоби.

4) Присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на ознаку предмета за належністю його якійсь живій істоті, а отже й утворюються, як правило, від іменників — назв живих істот. Для присвійних прикметників характерні свої словотворчі суфікси: -ин, -їн (сестрин, Настин, Миколин, Маріїн), -ів, -їв (у відкритих складах -ев, -єв, -ов):Іванів, Василева, танталові муки, авгієві стайні; суфікс -ськ- — якщо прикметник означає належність (батьківське поле); цей же прикметник є якісним в іншому значенні: батьківське ставлення.

5) Присвійно-відносні прикметники

Прикметники, які можуть передавати значення присвійності та відношення, називаються присвійно-відносними.

Присвійно-відносні прикметники відрізняються від власне присвійних більшою узагальненістю значення (пор.: батькова порада і батьківська порада, учителева газета і учительська газета, зайцеві вуха і заячі вуха), характеризуються складнішою семантикою, багатозначністю, здатністю утворювати фразеологізми (гусячі лапки, Чумацький Шлях, вовча ягода, ведмежі вушка).

Деякі прикметники з названих семантичних груп уживаються лише в стійких словосполученнях: вороний кінь, знахідний відмінок, карі очі.

III. Словотворення прикметників

Основним джерелом творення нових прикметників є самі прикметники, іменники, дієслова і зрідка прислівники (дніпровський — придніпровський, вода — водянистий, посивіти — посивілий, щодня — щоденний, торік — торішній). Творяться нові прикметники, як правило, морфологічним способом за допомо­гою суфіксів (лісовий), префіксів (предивний), префікса і суфікса (безтурботний), шляхом основоскладання (білоголовий).

III (a).Основосклaдання як спосіб творення прикметників

Одним із продуктивних способів творення прикметників «є поєднання кількох слів чи їхніх частин в одне ціле. Це відбувається різними шляхами: за допомогою сполучних голосних о, е(є) чи без них.

Розрізняються два генетичні класи прикметників, що виникли шляхом основоскладання.

1. Перший із них утворюється із сурядних сполучень слів (фізико-математичний, трамвайно-тролейбусний, червоно-синій),

2. Другий — із підрядних словосполучень (працездатний, синьоокий, білосніжний, першокласний, саморобний).

Структурно виділяються прикметники двокомпонентні (найчастіше) і трикомпонентні чи більше (рідко): двоповерховий, суднобудівний, староцерковнослов 'янський, стошістдесятисемирічний.

За морфологічною характеристикою розрізняються прикметники, які утворилися поєднанням основ різних частин мови: іменника і прикметника чи дієприкметника: життєрадісний, зернодробильний, прикметника та іменника: сільськогосподарський, чорнобривий, іменника і дієслова: хліборобський тощо.