Лекція 2. Прикметник.

План.

1. Прикметник як іменна частина мови.

2. Семантичні групи прикметників:

1. Якісні. Ступені порівняння.

2. відносні прикметники;

3. відносно-якісні;

4. присвійні;

5. присвійно-відносні;

3. Словотворення прикметників

4. Перехід прикметників у іменники (субстантивація)

5. Словозміна прикметників

6. Правопис прикметників

I) Прикметник як іменна частина мови.

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Але історичні дослідження показують, що так було не завжди. Чим глибше діахронічне вивчення цього питання, тим меншою спостерігається різниця між прикметником та іменником. В індоєвропейській прамові значення імені й атрибутивне значення передавалися іменником.

Прикметник — продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника й утворився з нього.

Прикметник — це самостійна частина мови, що передає непроцесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка.

Ознаку як таку, крім прикметника, можуть передавати й інші частини мови.

Пор.: жовте листя (прикметник) — пожовтіла трава (дієприкметник), жовтіють хліба (дієслово), жовтизна обличчя (іменник), (на галявині) жовто від кульбаб (прислівник).

Отже, здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

Лексичне значення прикметника – це вираження ознаки предмета безпосередньо (чиста вода, високий будинок, білий сніг) або через відношення до інших предметів (золота обручка – обручка із золота).

• Лексичне значення прикметника розширилося за рахунок переносного значення, тому прикметник нерідко у художньому мовленні виконує функцію епітета:

Напр.: золота голова, золота середина, золоті ложки, золоті дні, золота середина, золотий ланцюжок (Чи всі названі прикметники є епітетами?)

Граматичні категорії прикметника – це його рід, число, відмінок. Прикметники змінюються за родами, числами, відмінками, і ці його форми залежать від форм іменника, з яким прикметник узгоджується.

Синтаксична роль: у реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка.

Пр.: – Попрощалось ясне сонце з чорною землею, виступає круглий місяць з сестрою зорею (Т. Шевченко).

– Дуб був гіллястий, міцний, поважний… (О. Іваненко).

2. Семантичні групи прикметників

В залежності від граматичних особливостей і характеру ознаки, що ними передається, всі прикметники української мови поділяються на:

ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ називають ознаки, які можуть виявлятися більшою або меншою мірою: холодний – холоднійший – найхолодніший; високий — вищий — найвищий,

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ЯКІСНИХ ПРИКМЕТНИКІВ

Якісні прикметники (в переважній більшості) мають:

• ступені порівняння (високий — вищий — найвищий),

• антонімічні пари (гіркий — солодкий, вузький — широкий),

• служать твірною основою для іменників абстрактного значення (гіркий — гіркота, довгий — довжина, новий — новизна, доблесний — доблесть, твердий — твердість),

• для прислівників з суфіксами -о, -е (далекий — далеко, гарячий — гаряче, дружній — дружньо),

• можуть утворювати ступені якості (злий — злющий, добрий — предобрий, синій — синюватий),

• поєднуватися з прислівниками міри і ступеня (дуже холодний, завжди уважний, вічно молодий).

• До якісних належать всі непохідні прикметники із значенням кольору (голубий, червоний, білий) та невідмінювані типу: маренго, хакі, беж тощо.

Існує вихідна форма, інакше — звичайний (позитивний) ступінь, від якого утворюються вищий (компаратив) та найвищий (суперлатив) ступені.

Звичайний ступінь передає ознаку як таку, свідчить про її наявність у предметі, але не вказує на її кількість чи міру. Напр.: зелений луг, блакитне небо, складне завдання, широка ріка, солодкі груші.

Вищий ступінь порівняння вказує, що ознака властива одному предмету більшою мірою, ніж іншому: довший шлях, ситніший обід, дорожчий камінь.

У прикметників вищого ступеня існують дві форми вираження — проста (синтетична) і складена (аналітична).

Проста форма вищого ступеня утворюється від основи пикметника звичайного ступеня за допомогою суфіксів -іш-, -ш- : біл-ий, біл + іш-ий, біл + іш-і, глибок-ий — глиб + ш-ий, глиб + ш-і.

При цьому можливе:

1) Випадання суфіксів -к-, -ок-, -ек- і тоді афікс вищого ступеня порівняння приєднується безпосередньо до кореня: тонкий — тон-ш-ий; глибокий — глиб-ш-ий, далекий — даль-ш-ий;

2) позиційні чергування кінцевих кореневих приголосних зь-ж, с-ш, г-ж; низький — ниж-чий, високий — ви(шч)ий (графічно — вищий), дорогий — дорож-чий,

3) Деякі прикметники утворюють вищий ступінь за допомогою суплетивних форм: гарний — кращий, поганий — гірший.

4) Не утворюється проста форма вищого ступеня від деяких прикметників із суфіксом -ськ(ий) (товариський), з суфіксом -н- (ранній), з суфіксом -ов- (вольовий) тощо.

Складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється сполученням слова більш (менш) та прикметника звичайного ступеня: більш корисний, менш уважний.

Прикметники вищого ступеня обох способів творення (простий і складений), як правило, поєднуються з прислівниками типу: ледь, незрівнянно, значно, ще, які ще більше підсилюють ознаку порівняння, наприклад: вищий — ще вищий, незрівнянно кращий, значно товщий.

Прикметники найвищого ступеня передають повну, абсолютну перевагу одного предмета над іншими за якоюсь відомою ознакою; наприклад: це — активні студенти курсу; це — найактивніший студент на курсі.

Для прикметників найвищого ступеня існує три форми вираження — проста, складна і складена.

Проста форма утворюється від основи прикметника вищого ступеня за допомогою префікса най-: вищий — найвищий, розумніший — найрозумніший, ближчий — найближчий, кращий — найкращий.

Складна форма — це поєднання простої форми найвищого ступеня прикметників і часток як, що: якнайдовший, щонайсильніший.

Складена форма найвищого ступеня прикметників утворюється шляхом сполучення слів антонімічного значення найбільш, найменш з прикметником звичайного ступеня: найбільш вибагливий, найменш примхливий.

Найвищий ступінь прикметника, що передає властивості живих істот, утворюється за допомогою прикметника вищого ступеня у поєднанні його із словосполученням за(від) + усіх, наприклад: щедріший за всіх, веселіший від усіх.