2.Мета та призн Комплекс держ програми ен збереження.(кдпе)

Мета КДПЕ - на основi аналiзу iснуючого стану та прогнозiв розвитку економiки розробити основнi напрямки державної полiтики енергозбереження, що передбачало створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економiчного середовища, створення цiлiсної та ефективної системи державного управлiння енергозбереженням. Стратегiчною метою Програми є виведення України з енергетичної та економiчної кризи i вихiд на рiвень передових країн в енергоспоживаннi.

Програма призначена для практичного використання на пiдприємствах та в органiзацiях, на мiсцевому, галузевому та державному рiвнях; вона мiстить конкретнi, найважливiшi енергозберiгаючi заходи, якi при їх реалiзацiї даватимуть значний енергозберiгаючий та економiчний ефект.

3.Осн принципи держполітики у сфері ен збереж

В законі України Про енергозбереження в статті №3 «Основні принципи державної політики енергозбереження» передбачено наступні принципи:

а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;

б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління;

в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів;

г) наукове обгрунтування стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання паливно-енергетичних ресурсів, необхідність дотримання енергетичних стандартів та нормативів при використанні палива та енергії;

д) створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на  основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого впровадження новітніх енергозберігаючих технологій;

е) обов'язковість державної експертизи з енергозбереження; ( Пункт "е" статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005 )

є) популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері;

ж) поєднання методів економічного стимулювання та фінансової відповідальності з метою раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

з) встановлення плати за прямі втрати і нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

и) вирішення проблем енергозбереження у поєднанні з реалізацією енергетичної програми України, а також на основі широкого міждержавного співробітництва;

і) стимулювання раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (когенерації); (Статтю 3 доповнено пунктом "і" згідно із Законом N 2509-IV (2509-15) від 05.04.2005 )

ї) поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та регулювання споживання паливно-енергетичних ресурсів; (Статтю 3 доповнено пунктом "ї" згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005)

й) обов'язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних ресурсів за показаннями приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів у разі їх наявності; (Статтю 3 доповнено пунктом "й" згідно із Законом N 3260-IV (3260-15) від 22.12.2005)

к) запровадження системи енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення. (Статтю 3 доповнено пунктом "к" згідно із Законом N 3260-IV (3260-15 ) від 22.12.2005 )

№18

1. Класифікація норм питомих витрат ПЕР за ступенем агрегації.

Нормування питомих витрат ПЕР — це процес встановлення об'єктивно необхідного обсягу їх споживання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг (ПРП) у конкретних умовах суспільного виробництва.

Нормуванню підлягають усі витрати ПЕР як на основні, так і на допоміжні виробничі процеси, включаючи втрати енергії. Норми визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (робіт, послуг), або на окремі технологічні процеси виробництва. Вони розробляються з урахуванням упровадження організаційно-технічних заходів (нової техніки, нових технологій (процесів і операцій) на запланований період, застосування більш економічних видів сировини і матеріалів, а також з урахуванням завдань щодо економії).

За ступенем агрегації норми питомих витрат ПЕР класифікуються на індивідуальні та групові. Індивідуальною називається норма витрат одного (кількох) видів ПЕР на одиницю ПРП, яка визначається для технологічних об'єктів (агрегатів, установок, машин) в конкретних умовах виробництва. Груповою середньозваженою називається норма витрат одного (декількох) видів ПЕР на одиницю однойменної продукції для різних рівнів управління господарськими об'єктами (дільниця, цех, виробництво, підприємство, об'єднання, галузь).

2. Визначення енергоємності продукції.

Диспаритет цін, залежність України від імпортних енергоресурсів, низька платоспроможність сільськогосподарських підприємств – основні причини неспівпадання структури собівартості та енергоємності виробництва продукції сільського господарства. Вплив елементів енергетичних і грошових витрат на зміну обсягу сільськогосподарського виробництва не однаковий. Тому велика увага під час пошуку резервів скорочення собівартості сільськогосподарської продукції слід приділяти аналізу її енергоємності. Наприклад, енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) України це показник за яким оцінюється енергетична ефективність національної економіки та її конкурентоспроможність з точки зору енерговикористання.

На сьогодні прийнято визначати енергоємність ВВП як відношення обсягу спожитих паливно-енергетичних ресурсів до отриманого валового внутрішнього продукту країни, та використовувати для оцінки і порівняння стану національної економіки з економіками інших держав.

Порівнюючи енергоємність ВВП України з іншими країнами необхідно відмітити, що енергоємність ВВП України, в три - п’ять раз перевищує показники розвинених країн. Така ситуація значно обмежує конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках, стримує розвиток національної економіки, створює залежність України від імпортованих енергоносіїв, що загрожує економічній, енергетичній та й загалом національній безпеці.

3. Для яких підприємств проведення державної експертизи з енергозбереження є обов’язковою?

Мета експертизи - запобігання впровадженню енерговитрат них технологій, виготовленню та впровадженню енерговитратної техніки, обладнання, приладів, побутової техніки, пов'язаних із видобуванням, переробкою, виробництвом, транспортуванням, зберіганням та використанням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів. Проведення експертизи є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, зареєстрованих на території України.

Підставами для проведення експертизи з енергозбереження є:

рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, рішення НАЕР, планова експертиза питомих норм та нормативів споживання ПЕР, завдання на проведення експертизи нормативної документації державної системи стандартизації та нормування, договори на проведення експертизи, укладені підприємствами, установами та організаціями, фізичними особами.

ПЕРЕЛІК об'єктів, які підлягають державній експертизі з енергозбереження

- Інвестиційні проекти в будівництві та інші, пов'язані з видобуванням, переробкою, виробництвом, транспортуванням, зберіганням та споживанням паливноенергетичних ресурсів

-Проекти схем енергозабезпечення підприємств

- Передпроектна документація на види діяльності та проекти, реалізація яких пов'язана з видобуванням, переробкою, виробництвом, транспортуванням, зберіганням та споживанням паливноенергетичних ресурсів.

-Енерготехнологічна частина технікоекономічних обгрунтувань будівництва нових об'єктів та підприємств.

-Енерготехнологічна частина технікоекономічних обгрунтувань розширення (реконструкції, технічного переобладнання, модернізації) діючих об'єктів та підприємств.

-Енерготехнологічна частина проектів будівництва нових об'єктів та підприємств

-Енерготехнологічна частина проектів розширення (реконструкції, технічного переобладнання, модернізації) діючих об'єктів та підприємств.

-Проекти інструктивнометодичних актів.

-Проекти нормативнотехнічних актів.

-Будівельні норми і правила.

-Документація на створення нової енергоємної техніки і технологій.

-Документація на створення нових енергоємних матеріалів.

-Документація на придбання за імпортом нової енергоємної техніки, технологій, енергоємних матеріалів.

-Виробничі об'єкти підприємств, установ, організацій, житлові будинки та об'єкти сільськогосподарського виробництва усіх форм власності

-Обладнання, побутова техніка, нагрівальні та освітлювальні прилади, що створюються в Україні.

-Енергетичні паспорти обладнання, режимні карти, технологічні інструкції та інструкції з експлуатації

-Документація на прилади, системи комплексного вимірювання і обліку паливноенергетичних ресурсів та лічильники електричної, теплової енергії, газу, води тощо

-Міжгалузеві, галузеві та регіональні методики нормування та норми питомих витрат паливноенергетичних ресурсів у суспільному виробництві

-Обладнання, побутова техніка, нагрівальні та освітлювальні прилади, інші прилади та устаткування, які підлягають державній експертизі з енергозбереження з ініціативи власника або оптових покупців.

Білет №28