- •Дайте загальну характеристику надзвичайних ситуацій, що мали місце в Україні протягом останніх років.
- •Дайте характеристику першої і другої Женевської конвенції.
- •Дайте характеристику третьої Женевської конвенції.
- •Дайте характеристику четвертої Женевської конвенції.
- •6.Дайте характеристику Додаткових Протоколів Женевської конвенції.
- •Опишіть спеціальний міжнародний знак для обладнання споруд, що несуть у собі небезпечні сили та міжнародний розпізнавальний знак цо.
- •Дайте визначення, сферу застосування, висвітліть завдання та терміни цо згідно з Женевськими конвенціями.
- •9. Державна система цивільної оборони України.
- •10. Коли було прийнято Закон України “Про цивільну оборону”, дайте характеристику основних розділів і статей
- •11. Що складає систему цивільної оборони і яке основне завдання цивільної оборони України.
- •12. Який проводиться комплекс заходів по захисту населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж.
- •13.Як організовується робота штабу цивільної оборони, та на що вона направлена.
- •14. Які створюються служби цо, та від чого залежить їх кількість на об’єктах виробництва, хто очолює створені служби.
- •15. Вкажіть основні сили Цивільної оборони, як і де вони створюються, їх призначення та основні завдання.
- •16. Назвіть основні принципи діяльності військ цо, їх права й обов’язки.
- •17. Цивільна оборона України.
- •18. Вкажіть як проводиться комплектування військ цо та з чийого дозволу, кому підпорядковуються
- •19. Які основні завдання спеціалізованих формувань.
- •21. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, дата створення, основні завдання, рівні та режими функціонування.
- •22. Опишіть основні напрямки стратегії техногенної безпеки в найближчий час, напрямки дії та назвіть глобальні проблеми людства.
- •23. Дайте визначення термінів класифікації надзвичайних ситуацій згідно постанови кабінету Міністрів 1099.
- •24. Принципи захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
- •25. Які основні завдання захисту населення і територій під час нс.
- •26.В чому заключається державне регулювання та контроль захисту населення і територій.
- •27. Яке призначення і які є види захисних споруд.
- •28.В чому суть дозиметричного контролю і що він включає, чим регламентується.
- •29. Що відноситься до засобів радіаційно-хімічного захисту
- •30. Використання засобів індивідуального захисту.
- •31. Захист від сильнодіючих отруйних речовин.
- •32. Організація евакуаційних заходів.
- •33. Медичний захист у нс.
- •34. Оповіщення населення про загрозу стихійних лих, великих аварій (катастроф) та інших небезпечних ситуацій.
- •35. Дайте характеристику, та охарактеризуйте порядок роботи приладів хімічної та радіаційної розвідки.
- •36. Дайте характеристику, та охарактеризуйте порядок роботи приладів дозиметричного контролю.
- •37. Хто несе відповідальність за організацію цо на об’єкті та чим це регламентовано?
- •38. В чому сутність рятувальних та інших невідкладних робіт, що до них відноситься?
- •39. Організація і проведення рінр при аваріях на радіаційно-небезпечних об’єктах.
- •40. Організація і проведення рінр При аварії на хно з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (сдор).
- •41. Організація і проведення рінр в осередках комбінованого ураження.
- •42. Особливість аварійних робіт в районах стихійного лиха.
- •43. Забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
- •44. Забезпечення радіаційно-хімічного захисту
- •45. Матеріальне забезпечення, технічне забезпечення, медичне забезпечення
- •46. Заходи безпеки при проведенні рінр
- •49. Як необхідно вирішувати питання організації медичного обслуговування населення, ритуальні послуги, торгівельного обслуговування?
- •50. Як проводяться протиепізоотичні заходи по захисту сільськогосподарських тварин.
- •51. Як проводяться захист продуктів харчування та води.
- •52. Розкрийте сутність спеціальної обробки та дайте визначення її складових.
- •54. Як проводиться повна санітарна обробка та дезактивація?
- •55. Як проводиться дегазація, дезінфекція?
- •56. На основі чого розробляється план заходів по цо, що вони визначають, якими користуються вихідними даними, коли коригується.
- •57. Які головні завдання навчання по цо, яка система його організації по категоріях.
- •58. Планування та облік підготовки з цо на об'єкті господарської діяльності.
- •59. Оцінка радіаційної обстановки.
- •60. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хно.
- •62. Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єктах.
- •Проводять:
- •63. Сутність стійкості роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи її підвищення.
- •64. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цо.
- •66. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта.
-
Дайте характеристику першої і другої Женевської конвенції.
Були видані 12 серпня 1949 року
Перша та Друга Женевські Конвенції забезпечують захист поранених, хворих, та осіб, які потерпіли корабельну аварію. Всі ці особи повинні користуватися заступництвом та захистом за будь-яких обставин. Забороняється посягати на їхнє життя та завдавати їм будь-якої шкоди, їх повинні підбирати, поводитися з ними гуманно та надавати їм максимально можливий та у найкоротші терміни медичний догляд, якщо цього вимагає їхній стан.
У випадку взяття у полон поранених, хворих чи осіб зі складу збройних сил ворога, які потерпіли корабельну аварію, кожен із противників повинен надавати їм такий догляд, як і власним пораненим.
Жодне тіло померлого не повинно бути віддане землі, морю чи спаленню без належного попереднього пізнавання та констатування смерті за допомогою, якщо можливо, медичного огляду.
Цивільне населення, згідно з цими Конвенціями, повинно ставитися з повагою до поранених, хворих та осіб, які потерпіли корабельну аварію, навіть якщо вони належать до ворожої сторони, а також не повинно допускати актів насильства до них. Цивільним особам дозволяється підбирати та доглядати поранених та хворих без різниці між ними, за що вони не повинні зазнавати ні покарання, ні переслідувань. Навпаки, цим особам належить виказувати підтримку в їхніх діях.
Окрім питань захисту хворих та поранених, Перша і Друга Женевські Конвенції надають особливу увагу питанням захисту медичного та духовного персоналу, обладнання, та споруд, а також персоналу (адміністраторів, водіїв, кухарів, та інших). Останній використовується постійно або тимчасово виключно для адміністративно-господарського забезпечення медичних формувань або санітарно-транспортних засобів. Персонал, згідно з Конвенцією, користується розпізнавальною емблемою Червоного Хреста або Червоного Півмісяця на білому фоні і посвідченнями. Він може мати зброю для самооборони чи захисту своїх поранених та хворих.
Потрапивши до рук ворога, особи зі складу духовного чи медичного персоналу повинні мати можливість продовжувати виконання своїх функцій щодо догляду за пораненими та хворими.
Особи, затримання яких не є необхідним для догляду за військовополоненими, будуть підлягати репатріації. Затримані таким чином особи не вважатимуться військовополоненими і будуть користуватися значними пільгами для виконання своїх обов'язків. На окупованій території ресурси цивільного персоналу можуть бути реквізовані тільки в тому випадку, якщо забезпечується належне медичне обслуговування населення та догляд за пораненими та хворими, які вже проходять лікування.
-
Дайте характеристику третьої Женевської конвенції.
Були видані 12 серпня 1949 року
Третя Женевська Конвенція визначає статут комбатанта та військовополоненого. Згідно з Конвенцією, особи, які входять до складу збройних сил, що перебувають у конфлікті, є комбатантами (окрім медичного та духовного персоналу), а будь-який комбатант, котрий потрапляє під владу іншої сторони, стає військовополоненим.
Такі збройні сили повинні бути організовані і знаходитися під командуванням особи, яка несе відповідальність перед іншою стороною за поведінку своїх підлеглих, а також підкорятися внутрішній дисциплінарній системі, яка забезпечує дотримування норм міжнародного права, яке застосовується під час збройних конфліктів. Варто згадати про ще одне дуже важливе положення:
військовополонені знаходяться під владою ворога, а не окремих осіб чи військових частин, які захопили їх у полон.
Щодо поведінки з військовополоненими, то Конвенція вимагає з усіма військовополоненими поводитися однаково. Випадки привілейованого режиму можуть бути встановлені виключно залежно від стану здоров'я, звання чи кваліфікації військовополонених. Військовополонені зобов'язані повідомити на допиті своє прізвище, ім'я, вік, звання та особистий номер. Але їх не можна примушувати давати будь-яку іншу інформацію.
Держава, що утримує військовополонених, зобов'язана безкоштовно забезпечити їх достатньою кількістю їжі, обмундируванням, а також такими житловими умовами, які надаються її військам і відповідною медичною допомогою, якщо цього буде потребувати здоров'я військовополонених.
Військовополоненим, за винятком офіцерів, може бути поставлена вимога виконувати роботу за невелику винагороду в умовах, які не гірші від умов праці громадян держави, яка утримує полонених. Однак їх не повинні примушувати до діяльності військового характеру, а також до небезпечних робіт, які загрожують їхньому здоров'ю, або до принизливих робіт. На початку полону військовополонені повинні отримати можливість сповістити свої сім'ї та Центральне агенство розшуку МКЧХ.
Військовополонені, що визнані тяжко хворими та тяжко пораненими, підлягають негайній репатріації. Після закінчення воєнних дій військовополонені повинні бути негайно звільнені.
І ще одне положення, на яке доцільно звернути увагу: "Текст Конвенції буде вивішений у кожному таборі військовополонених для того, щоб надати військовополоненим можливість у будь-який час довідатися про свої права та обов'язки.