2.4. Діагностика мотивів через когнітивні оцінки.

Мотивація впливає на когнітивні оцінки, що детермінує структурування і організацію матеріалу. Використовуються процедури, які потребують різних когнітивних відповідей, класифікацій і тому подібне. Завдання, яке виконує досліджуваний, несхоже з характеристикою вивчаємої поведінки.

Дослідження реакції на гумор для виявлення мотиваційних перемінних є одним із методів, використовуючи цю особливість мотивації. Існує “особистісний тест гумору” (ІРАТ), який виявляє 13 особистісних факторів.

В праці Бабіной В. С. І Шмельовой А. Г. Описана оригінальна методика (ТЮФ) для виявлення мотивів, також з використанням гумору, як стимульного матеріалу. ТЮФ виявляє 7 тематичних конструктів.

Тест гумористичних фраз (ТЮФ) – оригінальна, компактна методика діагностики мотиваційної сфери особистості, сполучаючи в собі гордість стандартизованого вимірювального тесту і індивідуалізованої проективної техніки.

Методика ТЮФ має дві характерні особливості.

По-перше, це прийом вільної тематичної класифікації віднесений до числа методів експериментальної психосемантики. Психодіагностичний потенціал цього метода заключається в тому, суб’єкт зараховує в один клас з однозначним стимулом, маючи мотиваційно валентну семантичну ознаку в якості єдиної класифікаційної основи, багатозначні стимули, включаючи цю ознаку. Чим більша кількість багатозначних стимулів об’єднує навколо себе однозначний стимул, тим вища мотиваційна значимість відповідної теми. Поява сверхвеликого класа є свідченням присутності сверхзначимої (домінуючої), мотивації, предметного змісту якої відповідає предметному змісту цього класа.

Другою особливістю методики ТЮФ є специфічний стимульний матеріал – гумористичні фрази, дозволяючи експериментально реалізувати психодіагностичні можливості метода вільної тематичної класифікації. Стимульний матеріал представлений текстом 80 гумористичних фраз (афоризмів), із яких (по результатам нормативних експериментів) 40 фраз однозначно відносяться до однієї із 10 тем (по 4 фрази на тему), а 40 фраз є багатозначними (досліджувані в залежності від власної аперцепції розглядають в них то одну, то іншу тему із тих же 7 основних). Середні значення чисельності 10 класів (по 10 заданих темах) приблизно рівні між собою. Для ідентифікації однозначності-багатозначності гумористичних фраз використовувалися алгоритми кластер- і клай-аналіз. Всі використані фрази були опубліковані в сучасних вітчизняних сатирично-гумористичних виданнях. Кожна фраза пред’являється в процедурі на окремій карточці. Стимульний матеріал легко розмножується, дублюється і при необхідності “освіжується” за рахунок нових афоризмів і нових тем.

Процедура проведення теста проста і оперативна (займає від 15 до 25 хвилин). Експериментатор-психодіагност пропонує досліджуваному розкласифікувати колоду карток з гумористичними фразами по за інструкцією на вільну тематичну класифікацію: “Розділіть, будь-ласка, картки на купки, так щоб в одній купці лежали картки з фразами на одну тему”. По ходу роботи спиходіагност повинен надати досліджуваному максимальну волю в тому, як він розкладає картки по темах. Слід попереджувати повторні перекладання карток із однієї групи в іншу (щоб досліджуваний не вирівнював групи по чисельності). На це слід дати слідуючи пояснення: “В експертних оцінках самим цінним, самим вірним є перші рішення, які приходять в голову людини”. Саме таке пояснення покликане зняти у досліджуваного вагання, які він відчуває, коли не знає, в який клас віднести багатозначну фразу.

Закінчивши тематичну класифікацію фраз, досліджуваний дає назви виділеним фразам. Як правило, вже по цим назвах діагносту легко ідентифікувати 10 використаних в даній версії ТЮФ тем: 1) садизм, 2) секс, 3) шкідливі звички (алкоголізм), 4) гроші, 5) мода, 6) кар’єра, 7) сімейні проблеми, 8) соціальні проблеми, 9) бездарність в мистецтві, 10) людська глухість.

Якщо досліджуваний не формує чітких інтерпретаційних назв, то ідентифікація 7 стандартних тем проводиться по “ядерних” однозначних фразах.

Сам підрахунок тестового бала не зводиться до застосування ключів: діагносту достатньо підрахувати кількість карток у відповідній купці (класі), щоб приписати відповідний бал мотиваційній темі. Десять таким чином підрахованих показників можуть бути візуалізовані у вигляді профіля. На відміну від кількісних тестів, в яких показники по шкалам порівнюються з популяційними нормами, в даному випадку порівнюються показники в середині індивідуального профіля: виявляється порядкова структура мотиваційних тем, які теми домінують, які другорядні і т. п. Таким чином, використовуються імпасивні тестові оцінки. Прості статистичні роздуми дозволяють враховувати статистично важливим поява класа чисельністю в 14 і більше карток.

При аналізі діагностичної продукції ТЮФ слід враховувати, що напруга мотиваційної теми може відображувати не тільки силу мотива, але і силу перепони. Тому мотиваційні структури досліджуваного інтерпретуються або в термінах предмета потреби, або в термінах перепони (фрустратора) потреби. Для розрізнення предметного і перепоєного рівнів змісту актуальної мотивації необхідні додаткові діагностичні критерії.

Теми, використані в даній версії ТЮФ, не є результатом використання якої-небудь теоретичної системи класифікації мотивів. Вони були виділені емпірично за допомогою кластер-аналіза декілька сотень опублікованих жартів, тобто найбільш стійкі і розповсюдженні конструкти звичайної свідомості.

В інтерпретації даних слід, як і в других багатомірних тестах, аналізувати не тільки ізольовані теми, але і враховувати і їх комбінації, виражена в одночасному підвищенні чи пониженні окремих пар чи трійок тем. На відміну від звичайного тест-опитувальника, де профіль може бути одночасно “припіднятий” чи “опущений” по всім шкалам, в даному випадку “площина під кривою” профіля буде постійною – рівною 80 (кількість фраз в тексті): одні теми “притягують” до себе фрази з інших тем.

Очевидно, що список тематичних конструктів в даній версії не може вважатися повним. Основним його пробілом є відсутність аффіліативних тем.

Перевірка валідності теста гумористичних фраз проводилась авторами в ході 3 різних експериментальних серій.

Література:

1. Аванесов В. С. Тесты в социологическом исследовании. – М.: Наука, 1982. – 200 с.

2. Анастази А. Психологическое тестирование: Кн. 1, 2. Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1982. – 320 с.

3. Битянова М. Р., Азарова Т. В., Афанасьева Е. И., Васильева Н. Л. Работа психолога в начальной школе. – М.: Изд-во «Совершенство», 1998. – 352 с.

4. Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – К.: Вища школа, 1978. – 142 с.

5. Богданова Т. Г., Корилова Т. В. Диагностика познавательной сферы ребенка. – К.: КОФР, 1997. – 68 с.

6. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 200 с.

7. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. – К.: Здоровье, 1989. – 168 с.

8. Бурлачук Л. Ф., Савченко Е. П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). – К.: «А.Л.Д.», 1985.

9. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1976.

10. Готтенданкер Р. Основы психологического эксперимента: Учеб. пособие. Пер. с. англ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. –464 с.

11. Диагностика психического развития. Пер. с чешск., Авт. Коллектив: Швайцара Й. и др. – Прага: Авиценум, 1978. – 388 с.

12. Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога /Под ред. Дубровиной И. В. – М.: И. В. – М.: изд. АПН СССР, 1987. – 178 с.

13. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика: Пер. с нем. М. Педагогика, 1991. – 240 с.

14. Кулагин Б. В. Основы профессиональной психодиагностики. – Л.: Медицина, 1984. – 216 с.

15. Мельников В. М., Ямпольский Л. Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М.: просвещение, 1985. – 319 с.

16. Методики психодианостики в спорте / В. Л. Марищук и др. – М.: Просвещение, 1990. – 256 с.

17. Методы психологической диагностики. – М.: РАН, Институт психологии, 1994.

18. Научно-методические основы использования в школьной психологической службе конкретных психодиагностических методик / Под ред. Дубровиной И. В. – М.: Изд. АПН СССР, 1988. – 166 с.

19. Немов Р. С. Психология. Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. – М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. – 512 с.

20. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. – М.: изд-во Моск. ун-та, 1987. – 304 с.

21. Основы психодиагностики / Под общей ред. Шмелева А. Г. – Москва, Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996. – 544 с.

22. Практикум по общей и экспериментальной психологии / Под ред. Крылова А. П. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1987. – 255 с.

23. Практическая психология образования: Учебник / Под ред. Дубровиной И. В. 2-е изд. – М.: ТЦ «Сфера», 1998. – 528 с.

24. Психологическая диагностика: Проблемы и исследования / под ред. К. М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981. – 232 с.

25. Психология личности. Тесты, опросники, методики / Авторы-составители: Н. В. Киршева, Н. В. Рябчикова. – М. Геликон, 1995. – 220 с.

26. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дубровиной. – М.: Просвещение, 1991. – 303 с.

27. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М.: ВЛАДОС, 1995. – 529 с.

28. Суходольский Г. В. Основы математической статистики для психологов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 429 с.

29. Фридман Л. М. и др. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. – М.: Просвещение, 1988. – 207 с.

30. Черны В., Колларик Т. Компедиум психодиагностических методов. – Братислава, 1988. – Том 1, 2. – 202 с., 239 с.

7