Поняття й види джерел (форм) права
Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права.
Види основних джерел (форм) права:
-
нормативно-правовий акт;
-
нормативно-правовий договір;
-
правовий звичай;
-
правовий прецедент.
Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворческих органів ( суб'єктів правотворчества)
Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.
Закон і підзаконні нормативні акти Нормативно-правовий акт — рішення компетентних суб'єктів, що виноситься в установленому законом порядку, має загальний характер, зовнішній вигляд офіційного документа в письмовій формі, забезпечується державою та породжує юридичні наслідки.[5,c.105] Нормативно-правові акти поділяють на закони й підзаконні нормативно-правові акти. Закони — нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні. Крім конституції країни, є ще такі види законів: - конституційні; - органічні; - звичайні. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що: - ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх; - Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення не конституційним; - усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів; - у разі колізій між нормами закону і нормативно-правового акту діють норми закону; - тільки законодавчий орган може підтвердити чи не підтвердити прийняття закону в разі повернення його Президентом за відкладного вето. Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань із встановлення, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно- правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали: - нормативні акти Президента України; - акти Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Конституційного Суду України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної республіки Крим; - акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; - акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом; - нормативні акти державних адміністрацій у регіонах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах; - нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування; - нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях; - нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях; - інші підзаконні нормативні акти. Нормативно-правові акти діють у часі, просторі та щодо коли осіб. Характеризуючи дію нормативно-правових актів у часі, слід розрізняти: набрання чинності; припинення дії; зворотну силу дії. У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності нормативно-правовим актом: - після 10 днів з моменту його опублікування; - термін установлюється в самому нормативному чи у спеціально прийнятому акті;
8) Система права — це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права, що полягає в об'єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права
Галузь права — відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання. Інститут права — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин. Інститути права — необхідна ланка в цілісній системі права. Як правило, кожна галузь права має інститути права як свій самостійний структурний підрозділ.