4. Шляхи і способи організації спеціальної освіти для осіб з складними порушеннями в розвитку

У наший країні вже склалися і діють певні види допомоги сліпоглухим дітям і іншим дітям з складними сенсорними порушеннями: розумово відсталим глухим і слабочуючим, розумово відсталим сліпим і слабозрячим, розумово відсталим дітям з порушеннями опорно-рухового апарату в допоміжних класах відповідних типів шкіл і в деяких установах Мінсоцзахисту. Але було б передчасно говорити про наявність системи допомоги дітям з складними порушеннями або вважати, що вона знаходиться у стадії становлення.

Дійсне положення справ є дуже неоднорідною картиною. Для ряду субкатегорій дітей з складним дефектом які-небудь види по-справжньому спеціалізованої підтримки взагалі відсутні, наприклад для глухих дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, для аутичних дітей з сенсорними порушеннями, для дітей з соматичними порушеннями і порушеннями зору і слуху. Для більшості осіб з складним дефектом особливо невлаштованим виявляється життя до школи і після школи.

Разом з тим для окремих категорій дітей з складним дефектам утворюються нові служби і види підтримка, яка може розглядатися як пробна .модель, можлива для використання при розвитку системи. У найбільш просунутому положенні по організації спеціальної допомоги деяким категоріям дітей з складними порушеннями знаходяться окремі установи в системі Мінсоцзахисту України.

У дитячому будинку сліпоглухих дітей виховуються і навчаються діти з комбінованим порушенням зору і слуху дошкільного і шкільного віку. Сюди приймаються діти з складним сенсорним порушенням, які не можуть відвідувати дитячі сади і школи для дітей з порушеннями слуху, де навчання ведеться на основі зорового сприйняття, або для дітей з порушеннями зору, де навчання ведеться на основі слухового сприйняття. Вік вихованців від 3 до 18 років, установа розрахована на 100 дітей.

У нім містяться: повністю сліпі і сліпі із залишковим зором з гостротою зору від світловідчуття до 0,04; слабозорі з гостротою зір від 0,05 до 0,2 включно, з корекцією стеклами на оці, що краще бачить, і з вищою гостротою зору при додаткових порушеннях (наприклад, з різким звуженням поля зору) або при несприятливому прогнозі (наприклад, при синдромі Ушера); глухі, а також слабочуючі діти з втратою слуху, при якій дитина не може сприймати зв'язне мовлення на вухо з допомогою слухової апаратури.

Останніми роками разом із сліпоглухими в дитячий будинок стали приймати дітей з множинними порушеннями, де як компонент складного дефекту можуть бути порушення опорно-рухового апарату, розумова відсталість в легкому ступені, автентичні прояви в поведінці. Рішення про зарахування сліпоглухої дитини ухвалюється директором дитячого будинку на основі висновку медико-педагогічної комісії дитячого будинку або лабораторії змісту і методів навчання дітей з складною структурою дефекту Інституту корекційної педагогіки після комплексного педагогічного та клініко-психологічного обстеження дитини. Всі витрати по навчанню, вихованню і змісту дитини в установі несе державу.

Разом із спеціальними ставляться загальні завдання — загальноосвітня і трудова підготовка дітей, їх етичне виховання, розумовий і фізичний розвиток. Виховання і навчання проводяться по учбових планах і програмах, передбачають учбові заняття в класі (понад 30 год. в тиждень) і позакласні заняття. Використовуються спеціальні технічні засоби: звукопідсилювальна апаратура, оптичні засоби, тощо

Дитячий будинок має дошкільне і шкільне відділення, учбово-трудові групи, групи для дітей з множинними порушеннями. Після закінчення школи випускники можуть продовжити свою освіту у вечірніх школах сліпих або глухих в спеціальних класах для сліпоглухих... Серйозною проблемою в нових соціально-економічних умовах стало працевлаштування сліпоглухих випускників. У дитячому будинку проводиться робота у напрямі пошуків нових перспективних профілів трудового навчання (виготовлення м'якої іграшки, кераміка, декоративне ткацтво і ін.).

У дитячих будинках-інтернатах Мінохоронздоров'я містяться в основному діти з глибокими ураженнями центральної нервової системи, туди нерідко потрапляють діти з складним дефектом. Проте систематичної спеціалізованої психолого-педагогічної допомоги вони там не отримують. В даний час виникають спроби групового навчання сліпих і слабозрячих розумово відсталих дітей (у Києві).

У системі спеціальних освітніх установ Міністерства освіти і науки України вже багато років діють допоміжні класи: у школах для глухих, слабочуючих, сліпих, слабозрячих дітей, дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. У ці класи приймаються діти з розумовою відсталістю за типом олігофренії (у ступені дебільності) і з відповідним профілю школи супутнім порушенням. Для цих дітей створені учбові програми (в основному з 1 по 8 клас).

Найчастіше діти з складним дефектом, прийняті в школу, отримують надомне навчання (дуже обмежене за часом) або знаходяться в звичайних класах спеціальної освітньої установи, де потрібні індивідуальний підхід до дитини і розробка індивідуальної програми її навчання.

У нових за типом (інноваційних) регіональних школах і центрах для дітей з відхиленнями в розвитку, де збираються діти з різною структурою дефекту і навчання проводиться достатньо індивідуалізовано, можуть знайти місце і діти з складною структурою дефекту, що залежить від місцевих умов.

Деяку допомогу діти з складними дефектами в даний час можуть знайти в недержавних установах. Так, в місцевих суспільних і приватних психолого-педагогічних, медико-соціальних і інших центрах, організуючих допомогу дітям-інвалідам, отримують педагогічну підтримку діти з вираженими відхиленнями в розвитку, серед яких зустрічаються діти з складним дефектом.

Останніми роками виникли невеликі виховні установи і групи для дітей з важкими формами інвалідності при церковних общинах православної християнської церкви і общинах інших конфесій.

У сукупності установ і служб, що діє, для дітей з складними порушеннями розвитку бракує найраніша ланка системи. Для обслуговування дітей в дошкільному віці ще не створені консультативні центри, які могли б надавати педагогічну допомогу батькам, що мають дітей з складними аномаліями розвитку, і здійснювати ранню діагностику. Подібні центри («сімейні центри») є за кордоном (у Великобританії, Данії, Швеції і інших країнах). Крім того, в спеціальних дитячих садах для дітей з різними відхиленнями в розвитку необхідно передбачити можливість утворення спеціальних груп для дітей з складним дефектом.

Контрольні питання по темі