2. Психологічні умови розвитку вольових якостей особистості.

Воля – це здатність людини управляти своєю поведінкою, мобілізувати свої сили на подолання труднощів, що стоять на шляху до мети [31]. Не будь-які дії людини є вольовими. Дії, не пов'язані зі свідомою постановкою мети і подоланням труднощів (наприклад, поворот голови на різкий або несподіваний звук), є мимовільними. Довільні дії завжди припускають усвідомлення мети, представлення тих операцій, за допомогою яких вона може бути досягнута. Це свідомі дії, направлені на певну мету і пов'язані з подоланням труднощів, що стоять перед людиною на шляху до мети.

У психічній діяльності людини воля виконує дві взаємозв'язані функції – активізуючу і гальмуючу. Активізуюча функція виявляється в тому, що воля дозволяє людині мобілізувати свої внутрішні сили і направити їх на активну діяльність по досягненню свідомо поставленої мети. Воля забезпечує перехід від пізнання і переживань людини до практичної діяльності відповідно до своїх потреб, намірів, інтересів. В той же час за допомогою вольових зусиль людина регулює свою поведінку, гальмує виникнення таких спонук і здійснення таких дій, які не відповідають її ідеалам, переконанням, вимогам, що пред'являються. У цьому знаходить свій вираз функція гальмування, контролю, регулювання поведінки.

Фізіологічні основи волі складає взаємодія першої і другої сигнальних систем кори головного мозку. З допомогою, головним чином, першої сигнальної системи здійснюється безпосереднє віддзеркалення навколишнього середовища, умов діяльності людини. Постановка ж мети, обдумування шляхів її досягнення, свідомі зусилля, подолання труднощів, управління собою ґрунтуються на активності другої сигнальної системи. У єдності і взаємодії цих двох систем провідну роль грає друга сигнальна система. «Людина, - говорив І.П. Павлов, - перш за все, сприймає дійсність через першу сигнальну систему, потім вона стає господарем дійсності через другу сигнальну систему (слово, мова, наукове мислення)» [цит. за 26, С. 33].

Коли здійснюється вольова дія, в корі головного мозку виникають складні процеси збудження і гальмування. Збудження дозволяє активізувати, гальмування – затримати слова і рухи. Сила і врівноваженість нервових процесів кори головного мозку (першої і другої сигнальних систем) основа регулювання людиною поведінки.

Вольовий процес тісно пов'язаний з всіма іншими сторонами психіки людини: увагою, мисленням, уявою, пам'яттю, відчуттями, темпераментом, здібностями, характером. «Воля, - писав І.М. Сеченов, – не якийсь безособовий агент, що розпоряджається тільки рухом, – це діяльна сторона розуму і морального відчуття» [цит. за 2, С. 105].

Людина долає перешкоди не тільки завдяки волі і під впливом своїх потреб, відчуттів, досвіду, знань, звичок. Тому не можна вважати єдиним критерієм волі подолання труднощів. Специфіка вольового психічного процесу полягає в свідомому зусиллі, направленому на активізацію всіх можливостей для досягнення мети.

Кожна вольова дія має певну внутрішню структуру. У простій вольовій дії чітко виділяються дві ланки – постановка мети і виконання. Дія, направлена на досягнення мети, здійснюється негайно, як тільки виникла відповідна спонука. Проміжні ланки тут відсутні.

Складна вольова дія включає: усвідомлення мети, її важливості; визначення шляхів досягнення мети, найбільш відповідних способів дій; прийняття рішення; виконання ухваленого рішення, виконання поставленого завдання; оцінка зробленого.

Будь-яка вольова дія припускає наявність мети, яка виникає перед людиною. Інакше кажучи, людина усвідомлює те, чого вона хоче добитися шляхом тих або інших дій – змінити своє положення в колективі, задовольнити якісь потреби і так далі. Мета у людини виникає або в результаті актуалізації внутрішніх спонук (мотивів), або усвідомлення завдання, поставленого керівником, командиром. Важливою психологічною проблемою тут є глибоке усвідомлення людиною необхідності виконання даного завдання, перетворення його у внутрішньо прийняту мету, появу бажання досягти її.

Наступна ланка вольової дії – обдумування того, як досягти поставлену мету, які повинні бути шляхи до її досягнення, які види дій до неї ведуть. При цьому обдумуванні іноді зважується доцільність того або іншого шляху, вибирання тих засобів, які роблять реальним досягнення мети. Все це пов'язано з інтелектуальною діяльністю людини. Нерідко зачіпається і мотиваційна сфера особистості, виникає боротьба мотивів, тобто зіткнення протистоячих, неспівпадаючих спонук, між якими належить зробити вибір. І вже тут людині доводиться проявити вольове зусилля, щоб подолати боротьбу суперечливих спонук.

Істотною ланкою вольової дії виступає прийняття рішення здійснити дану дію, за допомогою якої досягти поставленої мети. Для ухвалення рішення потрібна не тільки максимальна усвідомленість, але і рішучість, відповідальність особистості. З ухваленням рішення, як правило, наступає розрядка, слабшає напруга, супроводжуюча боротьбу мотивів. Людина відчуває повне полегшення, відчуття задоволення, знімаються всі коливання і внутрішня напруга, якщо ухвалене рішення відповідає її бажанням, помислам. Але полегшення наступає і тоді, коли ухвалюване рішення не повністю узгоджується з бажаннями і сподіваннями людини. Напругу знижує сам факт рішення, що відбулося.

Виконання рішення – найголовніша частина вольової дії. Воно завжди зв'язане з подоланням зовнішніх і внутрішніх труднощів. Зовнішні, об'єктивні труднощі не залежать від самої людини. Це – утруднення в роботі, складність виконуваних операцій, що вимагають великих фізичних зусиль, опір інших людей, погодні і кліматичні умови і так далі. Внутрішні, суб'єктивні труднощі залежать від фізичного і психічного стану людини. До них відносяться відсутність знань, досвіду, суперечність між колишніми звичками і новими вимогами і інш. В більшості випадків зовнішні і внутрішні труднощі виявляються в єдності.

Для подолання цих труднощів потрібне вольове зусилля, яке характеризується кількістю енергії, витраченої людиною на виконання цілеспрямованої дії або утримання від неї. Вольове зусилля пронизує всі ланки вольового акту – усвідомлення мети, визначення шляхів її досягнення, ухвалення рішення. Але особливо виявляється воно в процесі виконання ухваленого рішення, в боротьбі з труднощами. По здатності людини проявити вольові зусилля судять про особливості її волі.

Важливе місце в психологічній структурі вольової дії займає оцінка зробленого. Ще в процесі діяльності людина контролює і коректує свої дії. У кожен момент вона звіряє отримуваний результат з ідеальною метою (або її частиною), яка була створена заздалегідь. На завершуючому етапі діяльності оцінка її результатів, аналізу процесу досягнення мети набувають самостійне значення. Це необхідно, щоб виявити і врахувати надалі як позитивне, так і недоліки в діях людини.

Особливо значуща вольова дія (героїчний вчинок, подвиг) здійснюється як порив в гранично короткий час при мобілізації всіх сил особистості. У таких умовах всі ланки вольової дії як би зливаються воєдино, взаємно пронизують одна одну. Усвідомлення мети, ухвалення рішення, програма дій, визначення способів досягнення мети тут вплітається в безпосередні практичні дії людини. Найчастіше це буває в надзвичайних обставинах: у бойовій обстановці, при врятуванні життя людей, при стихійних діях, аваріях, катастрофах і так далі.

Воля людини виявляється в її практичній діяльності як сукупність властивих їй вольових якостей. Основними з них є: цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність, рішучість, самостійність, сміливість, хоробрість, самовладання, стійкість, мужність і інш.

Цілеспрямованість виявляється, як здатність людини підпорядковувати всі свої дії і вчинки свідомо поставленим, суспільно-значущим цілям. Людина, що володіє цілеспрямованістю, як правило, досягає високих результатів в своєму житті і діяльності. Вона не розмінюється на дрібниці, добре розуміє суспільні потреби і інтереси і, відповідно до них, ставить перед собою цілі. При цьому суспільні і особисті цілі гармонійно поєднуються. Цілеспрямована – це одержима (у найпозитивнішому розумінні цього слова) людина.

З цілеспрямованістю тісно пов'язана така вольова якість, як наполегливість. Вона виявляється в здібності людини до тривалої і неослабної напруги енергії, прояву високої вольової активності відповідно до поставленої мети. Наполегливу людину трудності не лякають, вона неухильно рухається до наміченої мети, не зупиняючись перед невдачами. Не наполегливі люди не здібні до тривалої напруги своїх фізичних і духовних сил, перед труднощами пасують, зупиняються перед невдачами, піддаються постійному відчуттю сумніву, зустрівши перешкоди, відкладають виконання ухваленого рішення або зовсім відмовляються від нього.

Наполегливість корінним чином відрізняється від упертості і негативізму, що свідчать про слабкість волі людини. Негативізм – необґрунтована протидія всьому тому, що виходить від інших людей. Упертість, як окремий випадок негативізму, виявляється в тому, що людина відстоює невірні позиції, помилково ухвалені рішення, незважаючи на думку оточуючих. Ініціативність як вольова якість – це уміння і здатність людини проявити творчість і самостійність при виконанні завдання. Вона знаходить свій вираз в її почині, в умінні відшукати кращі засоби і прийоми досягнення мети. Ініціативність протилежна інертності, байдужості і байдужому відношенню до справи. Однією з її передумов є добре розвинене мислення, готовність нести відповідальність за наслідки своїх дій.

Ініціативна людина, як правило, володіє і такою вольовою якістю, як рішучість. Вона є здатністю своєчасно ухвалювати обґрунтовані і продумані рішення і без зволікання переходити до їх виконання. Рішуча людина всесторонньо і глибоко обдумує цілі дії і способи їх досягнення, розуміє важливість ухвалюваного рішення, віддає собі звіт в можливих наслідках. Рішучість – якість особистості, що свідчить про високий рівень розвитку волі.

Нерішучість у різних людей виявляється по-різному. Для одних властиві коливання, сумніви або квапливість при ухваленні рішення (щоб скоріше позбавитися від болісної для них процедури). Інші – безвольні у виконанні рішення, допускають сумніви, коливання у виборі шляхів і засобів або відкладають його без достатніх підстав.

Ініціативність і рішучість припускають самостійність людини. Вона виявляється в неухильному проведенні в життя ухваленого рішення через тверде переконання в його правильності. Самостійна людина не чекає підказки, вказівок від інших людей, не боїться проявити ініціативу, узяти на себе всю повноту відповідальності за дії, що робляться. Самостійність припускає упевненість в своїх силах, критичність розуму, високу відповідальність. Протилежністю самостійності є навіюваність – легка податливість чужому впливу, беззастережне ухвалення рад інших людей. Людина, що легко піддається навіюванню, може зробити вчинки, які до цього сама вважала неправильним.

До важливих вольових якостей відноситься і сміливість, що дозволяє людині йти на ризик, на виконання таких завдань, результат яких неясний. Вона виявляється не тільки в небезпечній для життя ситуації, але і в незвичайній, новій обстановці, в принциповості, критиці і самокритиці.

Із сміливістю нерозривно пов'язана хоробрість – здатність вести боротьбу в обстановці безпосередньої небезпеки. Якщо сміливість може виявлятися в повсякденному житті, то хоробрість найяскравіше виявляється в бою з ворогом. Велике значення для прояву хоробрості має упевненість в своїх силах. Хоробрі і сміливі дії, як правило, пов'язані з ризиком. Якщо дії, хоч би і складні, здійснюються в безпечній, знайомій обстановці, то їх не можна назвати ні сміливими, ні хоробрими.

Самовладанням є така вольова якість, в якій виражається здатність людини стримувати психічну і фізичну активність, що заважає досягненню мети. Це її уміння володіти собою в екстремальних і стресових умовах. Самовладання допомагає проявити витримку у разі невдачі або несподіваної зміни обстановки, утриматися від неправильних дій, подавити негативні відчуття і бажання. Самовладання ґрунтується на стійкості переконань, звичок і відчуттів людини, а також на ясному розумінні нею обстановки, в якій вона знаходиться.

Стійкість – це моральна і фізична витривалість в тривалій боротьбі з труднощами, тимчасовими невдачами і знегодами. Завзятість і наполегливість в діях, направлених на досягнення мети, – основна ознака стійкої поведінки людини.

Із стійкістю нерозривно пов'язана мужність – така вольова якість, яка дозволяє людині не втрачати присутність духу і поводитися з гідністю в будь-якій обстановці. Володіючи мужністю, людина завжди залишається господарем своїх відчуттів і прагнень, в будь-яких умовах зберігає ясність розуму. Мужність виявляється як в складних і небезпечних обставинах, так і в повсякденному житті. Людина може мужньо переносити своє горе, переживати невдачі, долати життєві утруднення і незручності.