2.1. Історичний підхід до впровадження концепцій менеджменту в Україні

Підвищення якості українського менеджменту на сьо­годні все ще залишається нагальною необхідністю за­для організації ефективної економіки. Роздержавлен­ня власності, вільне підприємництво, конкуренція умо­жливлюють динамічний розвиток, але, на жаль, ці принципи ще не знаходять втілення в життя.

Разом з тим не можна не помічати, що навіть за та­ких умов у після соціалістичний період окремі українсь­кі підприємства з добре організованим менеджментом показали високий рівень технічної підготовленості та економічної ефективності. Українські керівники, на­приклад, у банківській сфері досить активно розв'я­зують проблему модернізації банківських процесів, за­проваджуючи в управління нововведення для того, Щоб вийти на світові стандарти. Поєднуючи управлін­ські нововведення з традиційними характеристиками українських підприємств, управлінці навчилися прави­льно оцінювати конкретну ситуацію, в окремих випа­дках засвідчили, що здатні гармонійно об'єднувати рі­знорідні елементи цієї ситуації в інтересах справи.

Однак переважній більшості українських підприєм­ців належить вчитися здійснювати творче та ефектив­не управління за умов ринкової економіки, наполег­ливо вивчати й намагатися впроваджувати всі новітні принципи менеджменту, розроблені у світі. У цьому Розділі запропоновано конспективний огляд тих концепцій менеджменту, які становлять основне теорети­чне підґрунтя практичної роботи.

Багатоукладна економіка України не може обмежуватися лише найостаннішими новаціями менеджменту. Маючи конгломерат підприємств з різним рівнем управління, нам доведеться використовувати концеп­ції менеджменту, які вже, можливо, й не актуальні в західних компаніях. Тому до впровадження концеп­цій менеджменту на українських підприємствах слід застосувати своєрідний історичний підхід, тобто націлювати на впровадження в певному підприємстві чи організації того методу менеджменту, який відпові­дає їхньому «історичному часові» в еволюції управлінської думки та форм менеджменту.

Реальний менеджмент включає елементи всіх шкіл та напрямків, незважаючи на час їх виникнення і по­ширення. Відбір концепцій світового менеджменту зу­мовлюється економічною ситуацією в Україні, станом розвитку людських ресурсів та можливостями порів­няно швидкого опанування цих концепцій широкими колами менеджерів у системі бізнес-освіти та на прак­тиці.

Але об'єктивна залежність можливих для впроваджен­ня моделей менеджменту від стану управління на пев­ному підприємстві не скасовує основного завдання ме­неджменту — робити знання продуктивними.

Робітник, зайнятий рутинною фізичною працею,— це вчорашній день, і всі наші дії на цьому фронті,— ар’єргардний бій. Такий «бій», звичайно, необхідний, зважаючи на неадекватні ринковій економіці трудові відносини в українських організаціях. Але під час ар’єргардних боїв треба пам'ятати, що головним ре­сурсом та об'єктом витрат розвинутої економіки є працівник, який володіє знаннями і вкладає у свою працю те, що. отримав внаслідок систематичної освіти (концепції, ідеї та теорії майстерності), а не той, хто використовує лише ремісничі навички або ж фізичну силу.

Сучасні умови, поряд із глобальною перебудовою: управління матеріальними та фінансовими pecypcaми, актуалізують необхідність переглянути ставлення; до проблеми управління людськими ресурсами. Захі­дні дослідники відзначають, що коли раніше в економіці головна роль належала розвиткові найважливі­ших галузей промисловості й формуванню структури ринку, тепер — розвиткові сфери обслуговування та інформації, то в найближчому майбутньому, надто ж в умовах глобалізації, пріоритетними стануть людсь­кі ресурси, або, як ми кажемо, кадри. У зв'язку з цим дослідники аналізують і пропонують нові напрямки стратегії управління персоналом, як-от: розробка но­вих систем добору та висування кадрів, ефективна під­готовка і постійне вдосконалення персоналу, об'єктив­на оцінка й заміна кадрів, їх перевишкіл та безперер­вне підвищення кваліфікації38.

Принагідно зауважимо, що багато проблем — і еко­номічних, і соціальних — стали в Україні такими го­стрими саме через нестачу високопрофесійних і вод­ночас патріотично налаштованих кадрів. Багато при­кладів з раннього періоду незалежності України під­тверджують, що щирий патріот, але не професіонал, може наробити стільки дурниць, припуститися стіль­кох помилок, яких не виправить ціла команда профе­сіоналів. Навпаки, хороший фахівець може бути «п'я­тою колоною», якщо він аморальний і не патріот Укра­їни, позбавлений відчуття належності до держави, до свого народу39. Тож нам зовсім не байдуже, які мене­джери управляють усіма політичними, економічними та соціальними процесами, що відбуваються у нашо­му суспільстві.

Минуле міцно тримає нас у своїх лещатах. Перева­жною більшістю бізнесових структур продовжують ке­рувати люди, що не мають достатніх знань чи досвіду в запровадженні сучасних методів менеджменту. На­віть коли директори підприємств відчувають певну Потребу змінити стиль керівництва, вони продовжу­ють працювати лише в річищі минулого стилю керів­ництва. Поки український менеджмент не сприйме Цінності, правила та етичні норми, чинні у цивілізо­ваному світі, разом з тим зберігаючи й використовую­чи національні моральні надбання та цінності, отри­мані через релігію, історію, культуру, не опанує сучасні методи менеджменту, нам важко буде зробити істотний крок уперед.

В Україні перехід до ефективного управління на на­укових засадах не тільки необхідний і можливий, а й стає головним засобом здійснення економічних ре-і форм і наздоганяння нашим суспільством часу.