4. Підходи до визначення змісту теорії менеджменту

Визначаючи зміст теорії менеджменту, потрібно вихо­дити з постулату, що в кожному соціальному утво­ренні існує система управління, яку треба вивчати в статиці (структура) і динаміці (процес управління). Ос­новою системи управління є процес менеджменту, який включає різні дії менеджерів.

Цей процес можна описати по-різному, залежно від обраної вихідної позиції або базової наукової дисцип­ліни. Поступово сформувалися декілька варіантів ро­зуміння процесу менеджменту і змісту його теорії. Є автори, що вирізняють три головні підходи до мене­джменту: класичний, біхевіористичний та з позиції «науки управління». Є й такі, хто вважає, що існує п'ять традиційних підходів, які включають, крім назва­них, інформаційний підхід та підхід із позиції теорії прийняття рішень.

Найпоширенішою є класична інтерпретація прак­тики і теорії менеджменту з функціональних пози­цій, заснована на таких двох аксіомах:

• основу менеджменту становить процес, однако­вий для всіх організацій, тобто процес універсального характеру;

• процес менеджменту складається з низки дій, тобто основних функцій управління, що вирізнилися внаслідок спеціалізації праці, які в сукупності скла­дають єдине ціле.

Значним досягненням класичного підходу є визнан­ня менеджменту важливим феноменом організованої діяльності. Надзвичайно велике значення має визна­чення головних функцій управління, яке в багатьох сучасних підручниках є основою теорії менеджменту. Недолік такого підходу полягає в такому акцентуван­ні уваги на організаційній структурі і процедурі ме­неджменту, коли ігнорується роль людини.

Представники біхевіоризму розглядають менеджмент як процес взаємодії людей, а його завдання визнача­ють як вивчення міжособистісних стосунків.

Учені біхевіористи значною мірою сприяли вивчен­ню людського аспекту менеджменту і насамперед фун­кцій керівництва людьми. Вони виходили з того, що менеджери працюють, взаємодіючи з людьми, і тому мають послуговуватися досягненнями психології і соціології. Звідси випливає висновок, що менеджер по­винен уміти працювати з людьми, тобто бути ефективним керівником.

Насправді ж сфера менеджменту набагато ширша. Про­блеми поведінки людини становлять лише одну його частину. Біхевіористичний підхід виключає розумін­ня організації як єдиного цілого, на яке працівники впливають, і яке своєю чергою впливає на них. Внаслідок зведення менеджменту до людських стосунків ігноруються такі його основні функції, як плануван­ня, організація (як дія) і контроль. Щоб людина ста­ла ефективним менеджером, недостатньо мати психо­логічну або психолого-соціологічну підготовку. За всієї її важливості необхідні знання і в інших галузях.

Чимало вчених схильні розглядати менеджмент крізь призму процесі/ прийняття рішень, вважаючи його основою теорії менеджменту.

Прийняття рішень — важлива складова менеджме­нту, необхідна при перетворенні початкових елемен­тів в результати діяльності. Ця дія пов'язана з усіма функціями менеджменту, але не вичерпує їх і є лише частиною менеджменту. До функцій менеджменту, крім прийняття рішень, входить вплив людей, що прийма­ють рішення, на тих, хто їх реалізовує.

З розвитком кібернетики формується розуміння ме­неджменту як інформаційного процесу. Безумовно, наявність інформації є важливою передумовою діяль­ності суб'єкта управління, тобто менеджера. За допо­могою інформаційних процесів реалізуються всі функ­ції менеджменту. Тому кожне утворення створює ін­формаційну систему. Однак, попри велике значення інформаційного процесу, ототожнювати з ним мене­джмент не можна. Це лише один з важливих аспектів менеджменту і одна з умов його реалізації.

Група математиків, переважно представники «нау­ки управління» (management science), тісно пов'яза­ної з такою науковою дисципліною, як дослідження операцій (операційний аналіз), розглядають менедж­мент як систему математичних формул або моделей.

Звичайно, «наука управління» (дослідження опера­цій) не замінює менеджмент, функції якого не зво­дяться до застосування математичних методів і моде­лей. Менеджмент має багато проблем, які неможливо описати суто математично. Зокрема, за такого «мате­матизованого» підходу ігноруються людські аспекти діяльності утворення. Математика в менеджменті потрібна, але навряд чи можна керувати, послуговую­чись тільки її засобами. разом з тим можна погодитися з думкою, висловлю­ваною в деяких публікаціях з питань «науки управ­ління», що остання дає інструментарій застосування наукових методів для аналізу і розв'язання проблем менеджменту.

Менеджмент не може обійтися без застосування на­укових методів. Вони допомагають формувати і роз­вивати пізнавальну базу, мають надзвичайно велике значення в управлінні виробництвом, ефективні під час планування і контролю, відіграють важливу роль у процесі прийняття рішень, що піддаються алгорит­мізації.

У зв'язку з наявністю різних підходів до менеджме­нту актуальною є проблема їхньої оцінки. Передусім виникає питання: чи існують теорії менеджменту, які по-різному трактують суть і зміст процесу менеджме­нту, а чи йдеться про окремі розділи єдиної теорії ме­неджменту, що розв'язують певні проблеми, застосо­вуючи різні методи досліджень.

На погляд М. Седлака, з яким можна погодитись, різні підходи до менеджменту не є самостійними, не­залежними теоріями, а становлять собою результат інтелектуального розподілу праці під час вивчення й розробки процесу управління, відтак у своїй сукупнос­ті складають логічно впорядковану теорію29.

Для комплексного розуміння і найкращої реалізації менеджменту необхідні різноманітні знання, що їх отри­мують, використовуючи всі відомі підходи. Кожний із них до певної міри сприяє поясненню і вдосконаленню Управління. Тільки інтеграція, синтез досягнень окре­мих наукових дисциплін у поєднанні з практичним Досвідом можуть дати уявлення про менеджмент і до­помогти розробити його цілісну теорію.

Проблема полягає в тому, щоб знайти спосіб, який Дає змогу використати досягнення багатьох наукових Дисциплін, узагальнити досвід менеджерів і на цій базі розробити теорію менеджменту.