- •Переднє слово
- •Передмова
- •Хрестоматійні моменти
- •Менеджмент як загальна функція суспільства
- •Еволюція управлінської думки
- •Підходи до визначення змісту теорії менеджменту
- •Роль різноманітних підходів до розвитку менеджменту
- •Мета менеджмент
- •2.1. Історичний підхід до впровадження концепцій менеджменту в Україні
- •2.2. Сучасні концепції управління і менеджеризм з українського погляду
- •2.3. Моделі менеджменту для України
- •2.4. Стратегічний менеджмент як засіб досягнення успіху
- •2.5. Маркетинг у сучасній концепції управління підприємством
- •2.6. Менеджмент ризику
- •2.7. Антикризовий менеджмент
- •2.8. Менеджмент і економічна наука
- •2.9. «Менеджмент хаосу» для часу змін
- •2.10. Інтеґральний менеджмент — ключ до розвитку в XXI ст.
- •2.11. Критерії успішності менеджменту
- •3.1. Спонтанні механізми координації і співпраці
- •3.2. Ідеологія і менеджмент
- •3.3. Власність і менеджмент
- •3.4. Ментальність і менеджмент
- •3.5. Еліта і менеджмент
- •3.6. Які люди потрібні Україні?
- •4.1. Керованість як показник менеджменту
- •4.2. Внутрішні ознаки управлінської кризи
- •4.2.1. Український менеджмент у недалекому минулому
- •4.2.1.3. Патерналізм
- •4.2.1.4. Відомчість
- •4.2.1.5. Зрівнялівка
- •4.2.1.6. Імітація роботи
- •«Тіньове управління»
- •Калька російського чиновництва
- •Довічні найми номенклатури
- •4.2.1.10. Ризикофобія
- •Український менеджмент сьогодні
- •4.2.2.1. Латентність великої потреби в менеджерах
- •4.2.2.3. Невміння імпортувати нові технологічні прийоми
- •4..2.2.4. Брак «клем» для підключення інтелектуального потенціалу
- •4.2.2.5. Особливості управління компаніями в Україні
- •4.2.2.6, Алергія уряду на менеджмент
- •4.2.2.7. Брак корпоративної культури
- •4.2.2.8. Конфлікти в українському менеджменті
- •4.3. Умови функціонування управлінських структур в Україні
- •4.4. Потрібна «менеджерська революція» в Україні
- •5.1. Українська шляхологія
- •5.2. Глобальний економічний апартеїд?
- •5.3. Енергозалежність чи незнання енергетичної «формули успіху»?
- •5.4. Нешляхетні способи збагачення
- •5.5. Марнотратство коштів державою
- •5.6. Урядовий контроль над сільським господарством
- •5.7. Ми запізнилися
- •5.8. Відсутність стратегії майбутнього
- •5.9. Антипод суспільства знань
- •5.10. Український інтелектуальний потенціал не капіталізується
- •5.11. «Безголів'я» України
- •Розділ 6 україна може і мусить стати багатою
- •6.1. Індекс самовпевненості (рішучості)
- •6.2. Креативні точки зростання України
- •6.2.1. Корпорація — точка «відштовхування» від застою до прогресу
- •6.2.2. Механізм розв'язання конфліктів
- •6.2.3. Комерційні можливості української економіки
- •6.2.5. Подолання кризи споживання
- •6.2.6. «Увімкніть вогні! Йду на посадку!»
- •6.3. Змінити парадигму менеджменту в Україні
- •6.4. Бізнес-освіта — чинник українських реформ
- •6.4.1. Місія сучасного українського менеджера
- •6.4.2. Стисла концепція
- •6.4.3. Умови розвитку
- •6.4.4. Створення «критичної маси» освічених менеджерів
- •6.4.5. Стратегія бізнесової освіти
- •6.4.6. Українська асоціація бізнес-освіти
3.1. Спонтанні механізми координації і співпраці
Зазвичай вважають, що основним збуджувальним мотивом до дії є особистий інтерес (корисливість) й потреби людини. «Кому це вигідно?» — це запитання з давнього Риму нерідко й нині допомагає зорієнтуватися в лабіринтах соціально-економічних відносин. Однак
Дж. Елстер, професор політології Чиказького університету, заперечує «одночленну» формулу людських спонук і називає серед них ще такі інгредієнти: альтруїзм, заздрість, соціальні норми («кодекс честі»)95. На його думку, їхня взаємодія й забезпечує порядок, стабільність, співпрацю у суспільстві.
З альтруїстського погляду егоїзм, корупція і подібні явища є пороками особистості. Елстер вказує на неоднозначні суспільні наслідки цих явищ. З тим, що чесна корисливість є цементом суспільства, згодні багато хто, посилаючись на твердження А. Сміта, що реальне суспільне благо навряд чи є результатом діяльності людей, які не мали б особистого інтересу. Проте, вважає Дж. Елстер, і «нечесні» форми корисливості можуть мати позитивний суспільний ефект. Часто-густо корупція та хабарництво виконують консолідуючу функцію, можуть виконувати роль «мастила», яке сприяє кращій роботі суспільного механізму, нівелювати шкоду, завдану заздрістю: скажімо, стати засобом забезпечення успіху підприємця.
Так само заздрість «склеює» суспільство. Навіть руйнівна заздрість, яка заважає рухові вперед, має все ж таки позитивний ефект, що забезпечує передбачуваність поведінки. Але існує й інший тип заздрості, такої, що створює стимул до інтенсивнішої праці. Через цей механізм виникає ефект співпраці96.
Науковий, технічний, соціальний та економічний розвиток призводить до інфляції соціальних норм, які поступово руйнуються. Проте у традиційних суспільствах люди частіше й охочіше керуються соціальними нормами, «кодексами честі», ніж мислять раціональними категоріями «засіб — мета», які переносять акцент на результат. Раціоналізм пропонує формулу: «Якщо хочеш досягти Y, роби X». Якщо ж невизначеність соціокультурної ситуації утруднює передбачення результату, раціоналізм не може забезпечити успіх. Натомість соціальні норми орієнтують на саму діяльність («роби ось так»), а не на її наслідки. Тому за обставин, коли підстави для раціональної поведінки втрачено, соціальні норми виявляються кориснішими, позаяк можуть підказати, що треба конкретно робити.
Отже, особистий інтерес, заздрість, нормативні знання можуть бути засобами інтеграції суспільства. Вони взаємодіють і утворюють нескінченну кількість різноманітних поєднань, спонтанно забезпечуючи суспільний порядок. Але давши волю тільки спонтанним механізмам координації і співпраці, можна натомість отримати хаос як неможливість передбачення і неузгодженість суспільних сил. Тому ці спонтанні механізми варто підтримувати іншими, нехаотичними механізмами — ідеологією та справедливими відносинами власності, ментальністю (як технологією розв'язання ситуацій), прикладом поведінки справжньої еліти. Багато в чому ці механізми створює, відтворює й використовує менеджмент.