2.10. Інтеґральний менеджмент — ключ до розвитку в XXI ст.

Українському менеджменту треба наздоганяти час то­ді, коли управління як фундаментальна наука набу­ває надважливого значення, передусім як теоретична база створення систем управління майбутнім, які змо­гли б гарантувати гідні умови життя суспільства. На­лагодити менеджмент важко, але це вже засадничо і технологічно вирішили і зробили інші. Характерною особливістю сучасного періоду розвитку науки і прак­тики управління, вказує І. Прангішвілі87, є зосере­дження зусиль на завданні раціонального управління великомасштабними, слабо формалізованими соціаль­ними, економічними та іншими об'єктами, які за сво­єю природою розмиті, багатофункціональні, мають склад­ну ієрархічну структуру, так що точний їх опис прак­тично, а інколи і теоретично неможливий.

Основними проблемами управління великими, сла­бо формалізованими і слабо структурованими систе­мами є нечіткість і суперечливість цілей і критеріїв ефективності систем, складність узгодження локаль­них завдань і цілей із загальними системними ціля­ми. Розвиток теорії управління в останні роки поро­див нові наукові напрями. У XXI ст. з'являться сис­теми управління нового зразка, які забезпечать якіс­но новий стрибок у розвитку управління, широке впро­вадження системного або цілісного підходу до управ­ління об'єктами, системне мислення при прийнятті

управлінських рішень і широке використання генети­чних алгоритмів.

Структури XXI ст. будуть переважно не вертикаль­но, а «горизонтально» керованими. Горизонтальне уп­равління між підрозділами і зовнішні горизонтальні зв'язки виявляються все важливішими і критичнішими параметрами ефективності порівняно з традиційними вертикальними.

Підприємства XXI ст. проектуватимуться як віртуа­льні об'єкти, створюватимуться вибором розподілених технологічних, організаційно-методичних і людських ресурсів та їхньої комп'ютерної інтеґрації, що вести­ме до формування гнучкої, динамічної організаційної системи, найпристосованішої для найшвидшого випус­ку нової продукції та її оперативного постачання на ринок.

У майбутньому зміниться технологія комп'ютерного управління. Паралельність стане основою нової тех­нології обчислення та програмування. Передбачаєть­ся, що відбудеться перехід від технології жорстких алгоритмів на не процедурний характер організації об­числень і управління на основі подій, скажімо, управ­ління потоками даних, що відбивають природний па­ралелізм та асинхронне управління потоками даних.

Серед перспективних технологій XXI ст. — наноте-хнологія88, яка істотно вплине на розвиток промисло­вості, сільського господарства, на розвиток економіки загалом. У XXI ст. розроблені принципи управління знайдуть широке застосування також у біології, ме­дицині та багатьох інших галузях.

Щоб українському менеджменту стати успішним і наздогнати час, йому передусім потрібно брати на озбро­єння всі сучасні теорії управління.

Жодний зі стисло охарактеризованих нами концеп­туальних напрямів сучасного менеджменту не можна абсолютизувати. Єдиний виняток для абсолютизації, тобто для визначення якнайефективнішої концепції, можна зробити для інтегрального менеджменту. Дехто намагається відшукати йому місце у ряді вже наявних концепцій менеджменту, дехто називає так менеджмент на основі інформаційних технологій тощо.

Для умов українського менеджменту придатні загальні теоретичні принципи та механізм інтеграції го­ловних складових підсистем управління, розроблені О. Патоковим89. У його праці інтегральний менеджмент тлумачиться як процес об'єднання зусиль менеджерів усіх підрозділів та рівнів з метою поліпшення ефективності роботи підприємства. Інтеграція розгля­дається як напрямок удосконалення процесів організації та управління. Відсутність інтеграції в управлінні може призвести до різноспрямованих дій різних керівників, що негативно вплине на роботу. Важливого"1 значення процеси інтеграції набувають в умовах пе­реходу до ринку, коли слабшає координаційна роли державного управління. Щ

Інтеграцію в управлінні, наголошує О. Патоков, за­безпечують по-різному. По-перше, координацією рі­шень, що приймаються на різних рівнях та в різних підрозділах, погодженням планів, програм, їхніх об­межень та критеріїв. По-друге, через забезпечення тісної соціально-психологічної єдності в діяльності різ­них менеджерів, повного взаєморозуміння між ними щодо вирішуваних питань.

Інтеграцію в системі управління можна розглядати на між функціональному та внутрішньо системному рів­нях. Міжфункціональна інтеграція має забезпечити методологічний взаємозв'язок моделей, компонентів, структур, елементів та показників різних функціона­льних систем і підсистем, а внутрішньо системна — їх­нє узгодження у межах кожної системи та підсистеми.

Разом з тим необхідно розвивати розуміння інтегрального менеджменту як здійснення на практиці пара­дигми «думай глобально, дій — локально». Менеджер повинен у певному місці та у певний час ухвалити найоптимальнішу систему рішень і мати «силу» домог­тися їх вчасного виконання. І для виконання цього завдання він не може себе обмежувати концептуаль­но, він має спиратися на всі наявні можливості, інтегрувати їх у своє рішення на основі чіткого розуміння локальних умов.

Китайська приказка радить: «Якщо ти плануєш на один рік, вирощуй рис, якщо на десятиріччя — виро­щуй дерева. Якщо ж ти плануєш на століття — виро­щуй людину». До неї варто додати сучасний афоризм: «Якщо плануєш наздогнати час — оволодівай інте­гральним менеджментом».